Зразок роботи
1. Поняття та функції референдумів
На сьогоднішній час термін «референдум» міцно увійшов у наше життя. У першу чергу, ця подія пов’язана із розширенням демократичних прав та свобод громадян України. Вихідним вважається положення про те, що даний термін не тільки закріпився в українському національному законодавстві, юридичній й політологічній науці, але й в останні роки він став усталеним засобом політичної комунікації. При цьому розуміння його сутності та призначення є різним.
Розглянемо думки науковців стосовно визначення поняття «референдум». У великому тлумачному словнику сучасної української мови термін «референдум» відноситься до нової суспільно-політичної лексики. Автори словника зазначають, що визнанням життєвості функціонування такого терміна у реальному процесі мовлення стало впровадження його до академічної повноти лексичного складу української літературної мови як одного із головних активних термінів сучасної науки. Отож, референдум, в тому числі політичний, - це. всенародний опит з найважливіших запитань державного життя [14, с. 218].
На нашу думку, трактування референдуму в цій книзі є надто обмеженим, позаяк не відображає повноти його значення, історичних особливостей використання в науці та на практиці і тому вимагає істотного коригування. Наведене у цьому ж словнику тлумачення терміну «плебісцит», який укладачі розуміють, як «всенародне голосування з найважливіших питань державного життя; референдум», вважаємо, є неприпустимим, оскільки, українське законодавство використовує лише термін «референдум» і як його відповідник «всенародне голосування», а термін «плебісцит» як латинський відповідник словосполучення «всенародний опит громадян» у національному законодавстві не вживається. Звідси випливає, що надане тлумачення у Великому тлумачному словнику сучасної української мови є некоректне, а укладачі словника фактично допустили підміну термінів, віднісши сутність референдуму до терміна «плебісцит» та навпаки. Що ж до терміна «референдум», точно визначити час його виникнення важко - «імовірно в українській і російській мовах це слово активно почало вживатися у другій половині ХХ ст. як таке, що позначає більш загальне поняття, порівняно з плебісцитом» [10, с.216].
На думку С. С. Богатчука референдум варто визначати як форму безпосередньої демократії, змістом котрої є волевиявлення визначеного законом числа громадян із будь-котрого суспільно-значущого питання, окрім тих, що не можуть за законом бути винесені на референдум, і котрий має вищу юридичну силу та обов’язковий для виконання громадянами, органами та організаціями щодо котрих референдум має наказовий характер [4, с. 74].
У першій в Україні монографії, присвяченій референдумам, зокрема, «Референдуми в Україні: історія та сучасність», яка була видана у 2000 році В. Л. Федоренко та В. Ф. Погорілко визначили референдум як першочергову форму безпосередньої демократії, змістом якої є прийняття громадянами України конкретних нормативних положень Конституції, законів та інших найважливіших рішень місцевого та загальнодержавного значення шляхом проведення голосування [4, с.34].
Це ж визначення підтримується правознавцями і в першому навчальному посібнику із виборчого права України. В першому навчальному посібнику із референдного права в Україні, В. Ф. Погорілко і В. Л. Федоренко аргументують, що визначення терміну «референдум» неодмінно повинно розкривати зміст даної форми безпосередньої демократії та розкривати її кваліфікуючі формально-юридичні риси з врахуванням наступних положень: - зміст референдуму відзначається окремими положеннями Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів місцевого та загальнодержавного значення; - потенційними суб’єктами референдуму вважаються громадяни України, які наділені правом голосу; - референдум рахується легітимним виключно з умов дотримання діючого законодавства України на усіх етапах референдного процесу; - референдум вважається однією із пріоритетних форм безпосередньої демократії, котра надає змогу трансформувати бажання народу у державу; - референдум вважається незалежним інститутом конституційного права України; - рішення, що прийняті на референдумі носять імперативний характер, тобто вони не вимагають санкціонування із боку всякого державного органу та є обов’язковими для здійснення [11, с. 59].
С. Дерев’янко пропонує таке визначення: «Референдум - конституційний політико-правовий інститут, одна із пріоритетних форм особистої реалізації народом суверенної влади, котра полягає в прийнятті громадянами України, котрим належить право голосу, шляхом голосування Конституції, законів України та інших рішень з пріоритетних запитань місцевого чи загальнодержавного значення, та які мають вищу юридичну силу та вважаються обов’язковими для виконання» [29, с. 544].
Магістр