Зразок роботи
1. Поняття і класифікація конституційних прав і свобод.
Основні права, свободи й обов'язки людини, тобто певні можливості, які необхідні для існування та розвит¬ку людини в конкретних історичних умовах, об'єктивно визначаються досягнутим рівнем (економічним, духов¬ним, соціальним) розвитку людства і мають бути закон¬ними й рівними для всіх людей.
По-перше, йдеться про можливості деяким чином діяти або утримуватися від певних вчинків з тим, щоб забезпечити своє нормальне існування, свій розвиток, задоволення тих потреб, що сформулювалися. При цьо¬му основні права - це саме ті можливості, без яких лю¬дина не може нормально існувати.
По-друге, зміст і обсяг цих можливостей людини за¬лежить насамперед від можливостей усього суспільства, головним чином від рівня його економічного розвитку. Тому права людини - це явище соціальне, яке пород¬жується суспільством.
По-третє, ці можливості за їх основними показни¬ками мають бути рівними для всіх людей. Лише тоді во¬ни будуть правовими.
Тому, по-четверте, вони не повинні відчужуватися, відбиратися, обмежуватися будь-чим, не можуть бути і предметом "дарування" з боку держави або будь-якої іншої організації чи особи. [11, с.145]
Інтерпретація змісту прав людини в сучасній науко¬вій літературі досить розмаїта.
Під правами людини розуміють певні її можливості, відокремлену її свободу; деякі основні її потреби чи інтереси; її вимоги про надання певних благ, адресовані суспільству, державі, законодавству; певний вид (форма існування, спосіб прояву) матеріалів.
Найбільш виразно права людини виявляються в її суб'єктивних правах.
Суб'єктивне право - це забезпечена законом міра можливої поведінки особи (громадянина або організа¬ції), спрямована на досягнення цілей, пов'язаних із за¬доволенням її інтересів. Передумовою суб'єктивного права є правоздатність, тобто загальна (абстрактна) здат¬ність мати права. Суб'єктивне право - необхідний еле¬мент конкретного правовідношення, тому воно виникає на основі юридичного факту. Суб'єктивне право включає як можливість самостійно здійснювати чи не здійснюва¬ти певні дії (поведінку), так і можливість вимагати цього від іншої особи (інших осіб), оскільки така поведінка зумовлює реалізацію суб'єктивного права. Так, власник землі вправі володіти, користуватися й розпоряджатися нею у рамках закону самостійно, без допомоги інших осіб, не вимагаючи від них здійснення будь-яких дій. Таке суб'єктивне право зветься абсолютним, воно захи¬щається законом від дій будь-кого, хто своєю поведін¬кою перешкоджає його здійсненню. [14, с.56]
За депутатським запитом депутат має право вимагати від посадових осіб або певного державного органу здійс¬нення певних дій. Таке суб'єктивне право є відносним, оскільки вимоги про здійснення дій (або утримання від них) стосуються певної особи або певних осіб.
У випадку порушення суб'єктивного права воно за¬хищається законом у примусовому порядку шляхом пре¬д'явлення у суді або іншому установленому законом державному органі вимог до порушника суб'єктивного права.
Залежно від виду суспільних відносин, які регулю¬ються різними галузями права, суб'єктивні права можуть бути конституційними, цивільно-правовими, трудовими, адміністративними і т. п. Вони можуть бути спрямовані на захист майнових і немайнових особистих інтересів особи (громадянина, органу), можуть витікати безпосе¬редньо із закону (право на недоторканність особи, охорону здоров'я, на освіту тощо).
Конституція України закріпила основні права, сво¬боди й обов'язки особи, гарантії здійснення і процедуру їх правового захисту. Тим самим громадянин має мож¬ливість реалізувати свої суб'єктивні права.
Конституційне право людини і громадянина - це певні можливості суб'єкта конституційно-правових від¬носин, тобто юридичні можливості задоволення особи¬стих потреб та інтересів відповідно до рівня розвитку громадянського суспільства й держави. [15, с.89]
Магістр