Конституційно-правове регулювання інституту громадянства в Україні. (Конституційне право) (ID:945129)

1. Конституційно-правове регулювання громадянства України Громадянство, як і будь-яке інше державно-правове явище, поєднує у собі зміст і форму. Водночас правова природа цього явища розкривається шляхом здійснення державою правового регулювання інституту громадянства. При цьому характерною ознакою такого правового регулювання слід вважати наявність специфічного механізму, до структурних елементів якого належать норми права, об’єктивовані у відповідних нормативно-правових актах. Перш ніж розкрити сутність конституційно-правового регулювання громадянства України, на початку вважаємо дати визначення такому поняттю, як «правове регулювання». У межах проведення дослідження важливо проаналізувати різні підходи до визначення цього поняття в юридичній науці та літературі. Слід зазначити, що на сьогодні серед науковців відсутня єдність позицій стосовно визначення сутності й поняття правового регулювання. У Тлумачному словнику сучасної української мови не визначено поняття саме правового регулювання, проте визначена сутність поняття регулювання як такого. Відповідно до положень зазначеного тлумачення термін «регулювання» означає впорядкування чого-небудь, керування чимось, підкоряючи його відповідним правилам, певній системі з метою домогтися нормальної роботи дії, чи злагодженої взаємодії складових та (або) з метою досягти належного ступеню виявлення чогось. О. Ф. Скакун під зазначеним терміном розуміє здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорону та розвиток [13, с. 488]. Зазначене визначення найбільш повно визначає поняття «правове регулювання» як одне з найважливіших правових явищ, із вказівкою на основні його ознаки, завдання та предмет впливу. Доцільно зазначити, що правове регулювання здійснюється за допомогою спеціальних юридичних засобів, до яких зараховуються правові явища, що виражаються в настановах, діяннях і технологіях, за допомогою яких задовольняються інтереси й потреби суб’єктів правовідносин і відбувається досягнення соціально корисних цілей. Правове регулювання має здійснюватися в чіткій відповідності до вимог, тобто тими базовими положеннями, які сформульовано з урахуванням суспільного досвіду, специфіки об’єкта і предмета правового регулювання, яким повинна відповідати чинна система джерел права. Здійснення правового регулювання із дотриманням таких вимог надасть можливість досягти оптимального рівня його ефективності. Таким чином, правове регулювання забезпечує спеціально створений державний механізм. Головними складовими цього механізму є: а) норми права, зафіксовані в законах та інших правових актах, якими визначається модель можливої та необхідної поведінки суб’єктів суспільних відносин (норми права – основа механізму правового регулювання); б) юридичні факти, тобто конкретні життєві обставини, з якими пов’язані виникнення, зміна чи припинення правових відносин; в) правові відносини, тобто суспільні відносини, опосередковані нормами права; г) акти реалізації прав та обов’язків суб’єктів суспільних відносин, тобто дії цих суб’єктів у межах приписів відповідних правових норм; д) правові санкції щодо порушників норм права [11, с. 234]. А основу механізму правового регулювання становлять норми права, зафіксовані в законах та інших нормативно-правових актах, якими визначається модель можливої та необхідної поведінки суб’єктів суспільних відносин. Тобто, правове регулювання, в першу чергу, упорядковує суспільні відносини за допомогою нормативно-правових актів, розрахованих на їх багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин, тобто йдеться про об’єктивне право (систему законодавства)[9, с.189]. З’ясувавши сутність правового регулювання надалі вважаємо за доцільне розкрити конституційно-правове регулювання громадянства. Варто відзначити, що у вчених нема єдиного підходу до вирішення даного питання. Так, В.Ф. Погорілко та В.Л. Федоренко вирізняють такі види джерел правового інституту громадянства: 1) Конституція України; 2) Закон України «Про громадянство України»; 3) інші нормативно-правові акти України, які видаються відповідно до Конституції і Закону України «Про громадянство України» [11, с. 114]. Тоді як, О. Лотюк виділяє такі джерела інституту громадянства: 1) Конституція України; 2) Закон України «Про громадянство України»; 3) чинні міжнародні договори України з питань громадянства; 4) підзаконні акти [10, с. 118].