Зразок роботи
Розділ 1. Спеціальні правила кваліфікації злочину: поняття, види, значення.
Спеціальні правила кримінально-правової кваліфікації – це правила, що застосовуються до окремих типових випадків вчинення злочину, діяння, що не є злочинним, або посткримінальної поведінки особи. До них слід віднести:
а) правила кваліфікації злочинів у межах одного складу (правила кваліфікації, пов’язані з особливостями складу конкретного злочину, особливостями його елементів та їх ознак; правила кваліфікації злочину, передбаченого бланкетною диспозицією; правила кваліфікації злочину за наявності у нормі оціночної ознаки; правила кваліфікації злочину, вчиненого за наявності кваліфікуючих та привілейованих ознак складу злочину; правила кваліфікації при колізії та конкуренції кримінально-правових норм; правила кваліфікації закінченого та незакінченого злочину; правила кваліфікації злочину, вчиненого у співучасті, тощо) [1, с.234];
б) правила кваліфікації множинності злочинів (правила кваліфікації повторності, сукупності та рецидиву злочинів);
в) правила кваліфікації діяння, що не є злочинним (правила кваліфікації малозначного діяння; правила кваліфікації діяння, вчиненого особою, яка не є суб’єктом злочину; правила кваліфікації діяння, вчиненого за наявності обставин, що виключають злочинність діяння, тощо);
г) правила кваліфікації посткримінальної (позитивної та негативної) поведінки особи [1, с.243].
Кримінально-правовою теорією і судовою практикою вироблені спеціальні правила кваліфікації злочинів, тобто правила, що поширюються на кваліфікацію окремих злочинів (окремих видів злочинів), а також на нетипові ситуації.
Основні з них такі:
1) усі фактичні ознаки вчиненого повинні відповідати юридичним ознакам складу злочину;
2) ознаки вчиненого злочину повинні бути розмежовані, відокремлені від суміжних складів злочинів;
3) до вчиненого злочину завжди повинна бути застосована та кримінально-правова норма, котра найбільш повно містить його ознаки;
4) за наявністю у вчиненому діянні ознак загальної та спеціальної норм слід застосувати спеціальну норму;
5) кваліфікований склад злочину має пріоритет (перевагу) щодо основного складу, а особливо кваліфікований — щодо кваліфікованого й поглинає його [1, с.257];
6) діяння, при якому заподіяння шкоди додатковому безпосередньому об’єктові посягання є способом, складовою частиною заподіяння шкоди головному об’єктові, кваліфікується як один злочин; діяння, при вчиненні якого шкода додатковому об’єктові заподіюється факультативно, кваліфікується за сукупністю злочинів;