Право на приватність в інформаційній сфері (ID:993619)

Концепція інформаційної приватності, яка виросла з фундаментального права на повагу до приватного життя, на сучасному етапі перетворила цю категорію в окрему галузь права із своїми інститутами, суб’єктами і правовідносинами. В її основу покладено систему прав особи, що є суб’єктом даних, і якій кореспондують відповідні обов’язки інших суб’єктів стосовно дотримання правил роботи з персональними даними У порівняні із уже звичайними засобами передачі інформації, такими як теле-, радіомовлення, Інтернет є новим видом медіуму з унікальними характеристиками. Унікальність цієї мережі полягає у тому, що вона функціонує не тільки як звичайний транслятор, тобто поширювач інформації, але до того ж є комунікаційним засобом. Інформація про людину є джерелом можливої небезпеки для її приватності. Через відкритість Інтернет і її особливість як системи, що може накопичувати і обробляти інформацію про людину, надзвичайно актуальним є питання забезпечення приватності під час користування трансляційнокомунікативними можливостями цієї глобальної мережі. Обмін повідомленнями за допомогою Інтернет принципово відрізняється від передачі інформації звичайними комунікаційними засобами. Більшість користувачів не мають прямого доступу до ресурсів глобальної мережі. Цей доступ вони отримують через постачальників, які фактично є посередниками між користувачами. Електронне повідомлення, рухаючись мережею, проходить крок за кроком, від одного оператора до іншого, вибираючи самий оптимальний із шляхів. Кожний з операторів слугує проміжною ланкою і має можливість втручання у цей процес. Оператори можуть дізнатися не тільки про зміст повідомлення, а і отримати додаткову інформацію. Стандартне повідомлення електронною поштою містить заголовок з інформацією про відправника та набувача, яка включає в себе ім’я, інтернет-адресу, назву вузла, час листування. Це вимагає від користувачів вжиття технічних засобів для забезпечення приватності процесу обміну електронними повідомленнями. Інтернет загрожує не тільки комунікаційній приватності. Із появою унікального адресного простору у вигляді веб-сторінок, право на повагу до приватного життя користувача доповнюється новим змістом. Йдеться про приватність інформаційної активності (інформаційного життя) користувача в мережі. Кожна веб-публікація має свою унікальну адресу, за якою вона знаходиться. Щоб дістати потрібні Інтернет-публікації чи послуги “он-лайн”, користувач має вступити у контакт з постачальниками цих публікацій чи послуг. Рухаючись рівень за рівнем в інформаційному “павутинні” Інтернет, користувач залишає за собою інформаційний слід у вигляді операційних даних (transactional data). Ці дані включають в себе Інтернет-адресу комп’ютера користувача, інформацію про програмне забезпечення, тип комп’ютера, відвідувані веб-сторінки, а також про попередні візити до цієї сторінки [15,c. 65].