ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ (ID:994427)

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ В Україні будь-які сфери суспільних відносин урегульовуються нормативно. Не є винятком і сфера забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, найвищим за юридичною силою нормативним документом в Україні є Конституція України. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави  так проголошено у статті 3 Конституції України. Варто наголосити, що право людини на безпечне існування охоплює і безпеку дорожнього руху. З розвитком суспільства способи пересування змінюються і вдосконалюються, тому вельми актуальним є питання організаційного та нормативного врегулювання цих відносин. Конституція України є вищим нормативно-правовим актом. Крім того, так чи інакше вона містить норми, що регулюють усі суспільні відносини. Тому базовим документом, що регламентує організацію забезпечення безпеки дорожнього руху, є Конституція України. Відповідно до статті 9 Конституції України міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отож, варто трохи детальніше зупинитись і на характеристиці міжнародних договорів як нормативно-правових джерел у сфері дорожнього руху.[17] У 1949 р. Організацією Об’єднаних Націй (ООН) було ухвалено Протокол про дорожні знаки і сигнали. Метою було сприяння розвитку і безпеці дорожнього руху в усіх країнах. Цей документ визнала більшість розвинених країн світу, в тому числі колишній Радянський Союз (1959 р.), що сприяло уніфікації національних документів щодо правил дорожнього руху. Із зростанням автомобілізації, вдосконаленням конструкції транспортних засобів та й організації дорожнього руху в 1964 р. у межах Європейської економічної комісії ООН її робочими органами було почато розробку нових документів з організації руху. Як наслідок у 1968 р. на конференції ООН у Відні було ухвалено Конвенцію про дорожній рух і Конвенцію про дорожні знаки і сигнали. Конвенція про дорожній рух 1968 р. містить у собі загальні положення, правила дорожнього руху, умови допуску до міжнародного руху автомобілів і причепів, велосипедів з навісним двигуном і велосипедистів, вимоги до водіїв автомобілів та заключні положення. Крім того, до цієї Конвенції було ухвалено додатки: 1) відступи від зобов’язань допускати до міжнародного руху автомобілі і причепи; 2) реєстраційний номер автомобілів і причепів, що перебувають у міжнародному русі; 3) розпізнавальний (характерний) знак автомобілів і причепів, що перебувають в міжнародному русі; 4) технічні умови щодо автомобілів і причепів; 5) національне посвідчення водія; 6) міжнародне посвідчення водія. У загальних положеннях Конвенції про дорожній рух подано визначення основних термінів. Зокрема, термін «дорога» означає всю смугу будь-якої дороги чи вулиці, відкритої для руху. Термін «проїжджа частина дороги» означає частину дороги, яку використовують для руху транспортних засобів. Термін «автомобіль» означає механічний транспортний засіб, що використовується, як правило, для перевезення по дорогах людей або вантажів або для буксирування транспортних засобів, які використовуються для перевезення людей або вантажів. Цей термін охоплює тролейбуси, тобто нерейкові транспортні засоби, з’єднані з електричним приводом. Термін «водій» («погонич») означає особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і тощо (включно з велосипедами) або жене по дорогах худобу, стада, запряжених, в’ючних або верхових тварин. У правилах дорожнього руху Конвенції в розділі «Водії» зазначено, що водій повинен володіти необхідними фізичними і психічними якостями, а його фізичний і розумовий стан має дозволяти керувати транспортним засобом. Водій механічного транспортного засобу повинен мати також знання і навики, необхідні для керування транспортним засобом. Конвенція про дорожні знаки і сигнали містить у собі загальні положення, дорожні, світлові й інші знаки та сигнали, дорожню розмітку і заключні положення. Міжнародні конвенції встановлюють лише найбільш загальні положення організації дорожнього руху, прийнятні для більшості країн світу. У зв’язку з цим передбачалося укладання регіональних угод між групами країн, найбільш близьких за умовами дорожнього руху. Прикладом такого документа стала Європейська угода про дорожній рух, ухвалена в 1971 р. для розвитку і доповнення вищезгаданих конвенцій. Не менш детальним є нормативне врегулювання сфери дорожнього руху і в національному законодавстві. Так, до національних нормативних джерел у сфері дорожнього руху можна віднести закони України «Про дорожній рух» і «Про автомобільний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху», «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», «Про затвердження Державної програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року» та «Про затвердження Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів», розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Стратегії підвищення рівня безпеки дорожнього руху в Україні на період до 2020 року», наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», Указ Президента України «Про невідкладні заходи із забезпечення безпеки дорожнього руху» та ін. Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов’язки і відповідальність суб’єктів – учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об’єднань, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання. Також він визначає загальну компетенцію органів влади щодо діяльності, пов’язаної з організацією та забезпеченням дорожнього руху; правила і технічні вимоги до транспортного засобу та автомобільних доріг; деякі аспекти забезпечення безпеки дорожнього руху, а також повноваження уповноважених органів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 містить значну кількість термінів, які використовуються у сфері дорожнього руху і транспорту, класифікацію та вимоги до транспортних засобів, а також змістовні положення щодо діяльності фізичних та юридичних осіб у сфері автомобільного перевезення. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306 затвердила Правила дорожнього руху (далі  Правила), які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатації транспортних засобів окремих видів, руху на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих правил. Правила дорожнього руху регулюють усі найважливіші ситуації, які можуть виникнути під час дорожнього руху. Вони містять такі підрозділи: обов’язки і права водіїв механічних транспортних засобів, рух транспортних засобів із спеціальними сигналами, обов’язки і права пішоходів, обов’язки і права пасажирів, вимоги до велосипедистів, вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом, і погоничів тварин, регулювання дорожнього руху, попереджувальні сигнали, початок руху та зміна його напрямку, розташування транспортних засобів на дорозі, швидкість руху, дистанція, інтервал, зустрічний роз’їзд, обгін, зупинка і стоянка, проїзд перехресть, переваги маршрутних транспортних засобів, проїзд пішохідних переходів і зупинок транспортних засобів, користування зовнішніми світловими приладами, рух через залізничні переїзди, перевезення пасажирів, перевезення вантажу, буксирування та експлуатація транспортних составів, навчальна їзда; рух транспортних засобів у колонах, рух у житловій та пішохідній зоні, рух по автомагістралях і дорогах для автомобілів, рух по гірських дорогах і на крутих спусках, міжнародний рух, номерні, розпізнавальні знаки, написи і позначення, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання, дорожні знаки, дорожня розмітка. Дотримання всіх визначених вказаними Правилами вимог сприяє підвищенню безпеки дорожнього руху. [18]