Психологічні особливості прояву ПТСР у майбутніх рятувальників. (ID:1063942)

1.1. Підходи до визначення поняття «посттравматичний стресовий розлад» у психології У науковій літературі існують різноманітні теоретичні підходи, які досліджують стрес, травму та посттравматичний стрес, аналізуючи їхні взаємозв'язки та відмінності. У зарубіжних дослідженнях терміни «post-traumatic stress disorder», «traumatic stress» та «post-traumatic stress» часто використовуються як синоніми, хоча контекстуально вони можуть мати відмінності, які за межами емпіричних досліджень нерідко ігноруються [11, с. 432-437]. У вітчизняній науковій літературі поняття ПТСР стає дедалі більш поширеним, тоді як у науково-популярних виданнях переважно вживаються терміни «травматичний» та «посттравматичний стрес», або просто «стрес» [18, с. 67]. Під стресом Р. Лазарус розуміє особливий стан психіки та організму в цілому, що характеризується активізацією функціональних резервів для подолання стресових впливів, особливо коли ці впливи мають екстремальний характер [26, с. 399-418]. Травматичний стрес, за визначенням Т. С. Острянко, є специфічною формою загальної стресової реакції, коли відбувається перевантаження психологічних, фізіологічних і адаптаційних можливостей людини. Цей стрес стає травматичним і може спричинити психологічну травму [14, с. 619-620]. У 1980-х роках М. Горовіц запропонував ввести новий термін для опису цього явища – «посттравматичний стресовий розлад» (ПТСР), розробив діагностичні критерії для цього стану, виділивши його як окремий синдром у медичній класифікації [22, с. 145–177].