0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Асертивність міжособистісної взаємодії студентської молоді (ID:1063944)

Тип роботи: бакалаврська
Дисципліна:Психологія
Сторінок: 67
Рік виконання: 2024
Вартість: 1200
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ АСЕРТИВНОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ 1.1. Концепція міжособистісної взаємодії у психології 1.2. Основні підходи до визначення поняття «асертивність» в наукових дослідженнях 1.3. Роль асертивності в міжособистісній взаємодії студентської молоді 19 Висновки до першого розділу РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЦЕДУРИ ПРОВЕДЕННЯ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ 2.1. Цілі, завдання та організація емпіричного дослідження 2.2. Обґрунтування методичного забезпечення емпіричного дослідження Висновки до другого розділу РОЗДІЛ 3 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ АСЕРТИВНОСТІ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ СТУДЕНТКОЇ МОЛОДІ 3.1. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів дослідження асертивності і міжособистісної взаємодії студентів 3.2. Математико-статистичний аналіз зв’язку рівня асертивності та аспектів міжособистісної взаємодії студентської молоді 3.3. Практичні рекомендації для підвищення рівня асертивності серед студентів Висновки до третього розділу ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
1.1. Концепція міжособистісної взаємодії у психології Проблематика міжособистісної взаємодії привертає увагу численних дослідників у різних галузях науки, проте її дефініція залишається предметом дискусій у науковому середовищі. У психологічних джерелах термін «міжособистісна взаємодія» часто інтерпретується широко, як будь-який контакт між двома або більше особами, що може бути ненавмисним або цілеспрямованим, особистим або публічним, тривалим або короткочасним, та включати як вербальні, так і невербальні форми спілкування. Такий контакт призводить до взаємних змін у поведінці, ставленнях та діяльності учасників. У вузькому розумінні міжособистісна взаємодія розглядається як система взаємопов'язаних дій, де поведінка кожного учасника є одночасно стимулом і реакцією на поведінку інших [6, С. 73-76]. Міжособистісна взаємодія часто розглядається як складова спілкування, відіграючи ключову роль у формуванні міжособистісних відносин та соціальних контактів. Відповідно до поглядів В. А. Кручека, міжособистісна взаємодія може бути визначена як інструментально-технологічна аспект спілкування, що передбачає взаємні дії учасників з метою координації їх цілей та організації спільних зусиль для досягнення бажаних результатів у процесі комунікації [10]. В. Г. Печерський аналізує міжособистісну взаємодію у контексті спілкування як форму соціальної активності особистості, яка реалізується у спільній діяльності та включає процеси обміну та трансформації особистісних смислів, мотиваційної сфери, установок, цілей та спільних дій партнерів. Така взаємодія передбачає встановлення взаємин, взаєморозуміння, а також взаємне прийняття або відхилення особистісних смислів та установок іншого, стимулюючи та спрямовуючи саморозвиток особистості. Продуктивна міжособистісна взаємодія визначається як активність особистості у спілкуванні та діяльності, яка призводить до позитивних змін у самій особистості, формування нових властивостей, що забезпечують адаптивність і стійкість у соціальному оточенні, а також розширюють можливості перетворення соціального середовища. Таким чином, продуктивна міжособистісна взаємодія сприяє оптимальному розвитку особистості [5, C. 79-89]. В. В. Москаленко розглядає міжособистісну взаємодію як ключовий фактор у процесі соціалізації та психологічного розвитку особистості. Вона підкреслює, що через таку взаємодію індивіди не тільки обмінюються інформацією та емоціями, але й навчаються розуміти й інтерпретувати соціальні норми, цінності та поведінкові моделі, що в свою чергу, сприяє адаптації індивіда до соціального середовища, формуванню його соціальних ролей та ідентичності [13].