Особливості діагностики емпатійності як професійно важливої якості майбутніх психологів (ID:1063947)

1.1. Поняття емпатії та емпатійності: психологічний аналіз Введення поняття «емпатія» як спеціально структурованого терміну та його поступове включення до наукового лексикону потребує постановки завдання спеціального відбору джерел і об'єктів для аналізу, а також визначення критеріїв для такого відбору. З огляду на важливість розуміння витоків формування поняття перед появою і широким визнанням самого терміну «емпатія», даний аналіз орієнтуватиметься на теорії, де відсутній цей термін, але використовуються поняття-попередники, такі як співчуття, співпереживання та симпатія. Ці філософські теорії, що датуються кінцем ХІХ - початком ХХ століття, належать до таких напрямів, як філософія життя, розуміюча психологія, феноменологія, інтуїтивізм і т. д. [9]. Важливо зазначити, що сучасні переклади з німецької праць Т. Ліппса, Е. Гуссерля, В. Дільтея та інших авторів використовують оригінальний переклад слова «Einfuhlung» – «учувствование», тоді як сучасні англійські переклади вже широко використовують слово «empathy». Це пов'язано з більшою розробленістю поняття "емпатія" в англомовній науковій традиції та його більшою поширеністю в розмовній англійській мові [4]. Проте для нашого дослідження цей факт має важливе значення, оскільки підтверджує існування вже сформованої традиції включення проблематики співчуття до області емпатії. Прямими «сусідами» філософських концепцій, які стануть об'єктом нашого аналізу в цьому розділі, є, наприклад, екзистенціалізм М. Гайдеггера і К. Ясперса [26, с. 168]. Власне, за лінією цих авторів ми встановлюємо межу між філософськими теоріями, які стали предметом нашого аналізу, і тими, які не стали. Теорії періоду «до згаданих авторів» використовують поняття співчуття або співпереживання як ключові для розв'язання проблеми «чужої свідомості», акцентуючи увагу на гносеологічних аспектах цієї проблеми. Після них поняття співпереживання втрачає свою центральність іноді навіть зникає, а гносеологія поступається місцем антропології. Теорія М. Шелера, де розрізняються відчуття і симпатія, причому симпатія виступає у центрі як у гносеології, так і в антропології, є, в певному розумінні, перехідною і в цьому аспекті важливою, тому ми розглядатимемо її в рамках другого періоду цього етапу розвитку поняття [15].