Особливості формування емоційного інтелекту у підлітковому та юнацькому віці (ID:1063952)

1.1. Теоретичний аналіз поняття емоційного інтелекту. Визначення, основні компоненти Концепція «емоційного інтелекту» ввійшла в психологічну науку вже досить давно, проте й досі залишається предметом зацікавлення багатьох дослідників та науковців у разних сферах. Початок вивчення цього психологічного явища датується 1983 роком, коли вчений Г. Гарднер описав ключові характеристики емоційного інтелекту в своїй знаменитій монографії «Структури розуму». Г. Гарднер запропонував, що інтелект не є єдиним універсальним поняттям, а складається з різноманітних підтипів, які істотно впливають на загальну життєдіяльність особистості. Він виділив сім основних підтипів інтелекту, серед яких були вербальний, логіко-математичний, просторовий, кінестетичний, музичний, а також емоційний, який він поділив на внутрішньоособистісний та міжособистісний аспекти [22, с. 34-39]. Дослідники Дж. Майєр та П. Саловей продовжили вивчення концепції емоційного інтелекту, започаткованої Г. Гарднером. Вони стверджували, що людина, яка володіє емоційним інтелектом, має п'ять основних здібностей: - усвідомлення власних емоцій, що є фундаментальною здатністю для керування та контролю власних емоцій; - свідоме управління емоціями, що дозволяє заспокоювати себе та знижувати рівень тривожності чи роздратування; - мотивація себе до діяльності, яка виявляється у прагненні спрямовувати емоції на досягнення цілей; - розпізнавання емоцій в інших людях, пов'язане з емпатією та чутливістю до соціальних сигналів, що сприяє ефективному спілкуванню; - підтримання доброзичливих відносин з оточуючими, що включає здатність впоратися з емоціями, які виникають у процесі взаємодії з іншими людьми, та сприяти позитивній атмосфері в соціальному середовищі [24, с. 197-208]. Дж. Майєр і П. Саловей у своїх подальших роботах узагальнили визначення емоційного інтелекту, описуючи його як здатність адекватно сприймати, оцінювати та виражати емоції; генерувати почуття, що сприяють мисленню; розуміти емоції та знання, пов'язані з емоціями; а також регулювати емоції для сприяння власному емоційному та інтелектуальному розвитку. У своєму аналізі емоційного інтелекту, автори розглядають дві ключові сфери: внутрішньоособистісну і міжособистісну. Внутрішньоособистісна сфера охоплює здатність людини аналізувати взаємозв'язки між власними думками, діями та емоціями. Міжособистісна сфера, в свою чергу, включає здатність налагоджувати контакт з іншими, розуміти їх, виявляти співчуття та мотивувати до дій. Основні атрибути, які Дж. Майер та П. Саловей виділяють у емоційному інтелекті, включають емпатію, вміння відрізняти власні емоції, збалансоване співвідношення між емоціями та розумом, а також високі рівні самоповаги та самосприйняття [25, с. 433-442].