0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Психологічні особливості розвитку гіперактивності дітей молодшого шкільного віку» (ID:1128137)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Психологія
Сторінок: 35
Рік виконання: 2024
Вартість: 250
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП…………………………………………………………………….. РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГІПЕРАКТИВНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ……………………………… 1.1. Психолого-педагогічні засади вивчення гіперактивності………….. 1.2. Загальна характеристика гіперактивної поведінки дітей молодшого шкільного віку: особливості, причини та фактори ризику……………………. Висновок до першого розділу……………………………………………… РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ГІПЕРАТИВНОСТІ В ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 2.1. Загальна характеристика організації дослідження та аналіз отриманих результатів……………………………………………………………. 2.2. Рекомендації щодо корекції гіперактивної поведінки молодших школярів………………………………………………………………………….. Висновок до другого розділу……………………………………………… ВИСНОВКИ……………………………………………………………….. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….. ДОДАТКИ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ГІПЕРАКТИВНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 1.1. Психолого-педагогічні засади вивчення гіперактивності Серед типових порушень поведінки у дітей не можна не помітити поведінку гіперактивної дитини. Симптоми гіперактивності були вперше описані як розлад у 1902 році англійським лікарем Д. Стіллом, який вважав, що поява симптомів пов’язано зі слабкою «гальмівною волі» та «недостатнім моральним контролем» [2]. Думки психологів зібрані та представлені в психологічних словниках. У психологічному словнику С. Ю. Головного, перш за все, дитяча гіперактивність визначається як відхилення від вікових норм онтогенетичного розвитку, що характеризується неуважністю, імпульсивною поведінкою в інтелектуальній та соціальній діяльності, підвищенням рухової активності на нормальному рівні інтелектуального розвитку. Відповідно до сучасної інтерпретації гіперактивність визначається як стан, який називається «синдром дефіциту уваги і гіперактивності» (СДУГ). Синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) – хронічний психічний розлад у дітей, що характеризується неуважністю, гіперактивністю, імпульсивністю, що проявляється в різних ситуаціях і призводить до стійкої соціальної та/або шкільної дезадаптації. Діти з СДУГ частіше мають когнітивні порушення, навички навчання в школі, моторні та мовні розлади та багато інших проблем. Педагоги часто відзначають, що ці діти більш-менш не можуть тривалий час зосередитися на одному питанні, не виконують завдання, не піклуються про якість і результати його виконання, і пояснюють поведінку дітей, як «непослух», « грубість». «відсутність дисципліни» тощо [15]. На думку дослідників, гіперактивні діти характеризуються підвищеною потребою в русі. Коли ця потреба блокується правилами поведінки, у дитини збільшується напруга м’язів, погіршується увага, знижується працездатність, дитина швидко втомлюється. Емоційна розрядка, яка проявляється пізніше, є захисною фізіологічною реакцією організму на надмірне напруження і проявляється неконтрольованою руховою тривогою, дратівливістю, що часто кваліфікується як дисциплінарні порушення [3]. Втома часто супроводжується незрозумілою дратівливістю, сльозами, істерикою. Спостерігаються розлади просторової координації – рухова сліпота та незграбність [11]. Гіперактивність може супроводжуватися певними проблемами у взаєминах з оточуючими, труднощами в засвоєнні матеріалу, низькою самооцінкою. Симптоми гіперактивної імпульсивної поведінки, що з’явилися у дитини в дошкільному періоді, зберігаються в початковій та середній школі [6]. Все це призводить до шкільної не успішності та низької самооцінки. Типове явище для гіперактивної дитини, яка стикається з новими умовами навчання в початковій школі – низька продуктивність, проблеми спілкування та однолітків. Багато дослідників виділяють, що характерним для гіперактивних дітей є аномально низький рівень уваги, слабка розумова діяльність при збереженому нормальному рівні інтелекту. Слабо розвинена довільна регуляція, низька працездатність дітей на уроці, підвищена стомлюваність. [2]. Різні аспекти цієї проблеми активно досліджували О. В. Касатіковою та А. Г. Платоновою під керівництвом І. П. Брязгунова та В. Р. Кучми. Більшість дослідники вказують на необхідність ранньої корекційної роботи з гіперактивними дошкільнятами та школярами. Однак експерти розходяться в прогнозах щодо його ефективності та перспектив для таких дітей. Деякі стверджують, що симптоми синдрому можна подолати до 7 років. Інші вважають, що ще ніхто не зміг змінити, виправити, та дисциплінувати поведінку гіперактивної дитини, і вказують на те, щоб навчитися жити і працювати в злагоді з такою дитиною, потрібно приймати її такою, яка вона є [9].