0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

«Особливості становлення самооцінки в підлітковому віці» (ID:1128162)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Психологія
Сторінок: 36
Рік виконання: 2023
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП………………………………………………………………….. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ САМООЦІНКИ У ПІДЛІТКОВОМ ВІЦІ………………. 1.1 Поняття самооцінки особистості………………………………….. 1.2 Вікові психологічні особливості підлітків……………………….. 1.3 Становлення самооцінки особистості у підлітковому віці……… 1.3.1 Особливості становлення самооцінки підлітків……………….. 1.3.2 Основні чинники руйнації самооцінки в підлітковому віці…... 1.3.3 Способи відновлення самооцінки підлітків……………………. Висновки до першого розділу………………………………………… РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ САМООЦІНКИ ПІДЛІТКІВ…………………………….. 2.1 Опис та обґрунтування вибору методик………………………….. 2.2 Хід експерименту………………………………………………….. 2.3 Результати досліджень…………………………………………….. 2.3.1 Результати тестування за методикою Будассі…………………. 2.3.2 Проведення дослідження за методикою Т. Дембо - С. Рубінштейн………………………………………………………………... 2.3.3 Інтерпретація результатів після використання методики Казанцевої……………………………………………………………………... 2.3.4 Порівняльний аналіз отриманих результатів…………………... Висновки до другого розділу………………………………………….. ВИСНОВКИ……………………………………………………………. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………. ДОДАТКИ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
1.1 Поняття самооцінки особистості Самооцінка - це складне особистісне утворення, яке відноситься до фундаментальних якостей людини. Вона відображає те, що людина дізналася про себе від інших, а також її власну діяльність, спрямовану на реалізацію своєї поведінки та особистих якостей. Відношення людини до самої себе - це найновіше сформоване в її системі світосприйняття. Але незважаючи на це (а може, саме тому), самооцінка займає особливо важливе місце в структурі особистості. Самооцінка пов’язана з однією з основних потреб людини — потребою в самоствердженні — залежно від співвідношення між її фактичними досягненнями та цілями, які людина стверджує, що вона поставила перед собою — рівнем домагань. У своїй практиці людина, як правило, прагне досягти результатів, що відповідають її самооцінці, сприяючи підвищенню та нормалізації її діяльності. Значні зміни в самооцінці відбуваються, коли теми діяльності пов’язують досягнення з наявністю або відсутністю необхідних компетенцій [1, c. 93]. Тому роль самооцінки і самооцінки в психологічному житті особистості є внутрішньою умовою регуляції поведінки і діяльності людини. Оскільки самооцінка включена в структуру мотивації діяльності, особистість постійно пов'язує свої здібності, інтелектуальні ресурси з цілями і засобами діяльності. Вирази самооцінки можуть мати форму емоцій, пізнання та волі, відповідно до звичного загального сприйняття людини, єдності почуття, думки та волі. На психосоціальному рівні виділяється одна поведінкова форма самооцінки [2, c. 93]. При цьому самооцінка, як частина самосвідомості, виконує не тільки функцію саморегуляції поведінки, але й дві інші функції: психологічну захист і пізнавальну (когнітивну) функцію [3, c. 98] Самооцінка непостійна і не притаманна особистості. Самооцінка формується в процесі діяльності та міжособистісних взаємодій. Суспільство дуже впливає на формування самооцінки особистості. Коли самооцінка стабілізується, вона стає потужною силою, але її можна змінити, змінивши ставлення оточуючих. Тому формування оптимальної самооцінки дуже залежить від справедливої оцінки всіх цих людей. Адекватна оцінка себе в контексті взаємодії з оточуючими є одним із основних показників соціально-психологічної придатності. Якщо самооцінка деформована, то це вже достатня умова соціальної дезадаптації. Самооцінка розвивається шляхом поступового занурення (інтерналізації) вираження сімейних вимог і зовнішніх оцінок власних вимог. З розвитком і зміцненням самооцінки зростає здатність утримувати й відстоювати своє місце в житті. Знання, які людина накопичує про себе, і глобальна самооцінка, що розвивається на основі цих знань, роблять можливим формування багатовимірної структури під назвою «Я-концепція», яка утворює ядро особистості. «Я-концепція» більш-менш усвідомлюється і переживається як унікальна сукупність знань людини про себе, на основі яких вона встановлює взаємодію з іншими і регулює свою поведінку і діяльність. При цьому «Я-концепція» являє собою набір описових знань про себе, а самооцінка має оцінний компонент. Наприклад, людина усвідомлює, що його оптимістичний темперамент є частиною його «Я-концепції», але ця риса не враховується в плані оцінки [4, c. 93]. У людини є кілька образів «Я», які змінюють один одного. Усвідомлення себе в момент самопереживання позначається як «Я-Реальність». Більше того, уявлення людини про те, ким він має бути, покликане відповідати її уявленню про ідеал, так званий «Я-ідеал». Співвідношення «Я-справжнє» та «Я-ідеальне» характеризує, наскільки добре людина знає себе, що відображається на самооцінці. Психологи розглядають самооцінку з іншої точки зору. Розрізняють загальну самооцінку та приватну самооцінку. Приватною самооцінкою буде, наприклад, оцінка якоїсь деталі зовнішності людини, особистих рис характеру. Загальна самооцінка відображає схвалення або несхвалення людиною того, що вона пережила [5, c, 93]