Зразок роботи
На тлі останніх подій чимала кількість дослідників змістила фокус своїх наукових інтересів до вивчення феномену життєстійкості, як характеристики, що допомагає вижити у скрутні часи.
При вивченні психологічних процесів у подоланні стресових ситуацій американські вчені С.Мадді та С.Кобей вперше ввели поняття «hardiness» (міцність, витривалість) [27]. На їх думку дане поняття відображає психологічну живучість та є основою для збереження психофізичного здоров’я. Вітчизняними вченими було запропоновано перекласти термін «hardiness» як життєстійкість.
Послідовниками С.Маді, С.Кобейс стали К.Алер, Т.Сміт, А.В.Махнач, А.І.Лактіонова, Е.А.Рильська, Е.І.Расказова та інші дослідники [21,27].
Життєстійкість вважається інтегральною рисою особистості, яка відповідає за успішне подолання труднощів дозволяючи чинити опір негативним впливам середовища [11,21].
С.Маді та С.Кобейс своїми дослідженнями довели, що життєстійкість є особистісною характеристикою, яка є відображення симбіозу трьох життєвих установок – включеність, впевненість у тому, що контроль над подіями можливий, готовність до ризику [21].
Під поняттям включеність розуміється знаходження позитивних сторін в тій ситуації, що відбувається, навіть якщо вона з першого погляду не несе позитивні сенси. Людина з розвиненим даним компонентом у ході власної діяльності отримує задоволення та усвідомлює власні можливості та цінність.
Аспект контролю дає змогу усвідомити, що людина здатна вплинути на результат, навіть якщо всі цілі не буде досягнуто. Людина з розвинутим компонентом контролю відчуває свою впливовість, силу та здатність вершити власну долю. В цьому випадку можна провести паралель з категорією локус контролю Дж.Ротера.
Прийняття ризику говорить про те, що людина готова до нових викликів, здатна приймати досвід не дивлячись на страх, розвивати власну особистість за рахунок здобутих знань та вмінь. Така особистість готова діяти - пробувати щось нове, навіть якщо гарантії успіху відсутні, що зберігає позитивний настрій та відкритість до світу [21].
Поняття життєстійкості також досліджувалось вченими в контексті спонукання протистояти стресам. Як ми знаємо з досліджень, стрес – це адаптаційна реакція організму, що є захисною функцією психіки. Він може спонукати людину до дій, або ж навпаки вмикати гальмівні процеси для збереження ресурсів [11].
Все вищеописане дозволяє людині протистояти труднощам та з легкістю долати перешкоди. Людина з високим рівнем життєстійкості здатна нести відповідальність за власне життя, вона розуміє, що майже всі події є наслідком прийнятих рішень.
Складові життєстійкості закладаються з дитинства та формуються протягом всього життя у процесі переживання стресових, або складних ситуацій, які вимагають активізації здоров’я збережувальних функцій та спонукають до дій.