Зразок роботи
. Поняття та сутність комунікацій
Термін «комунікація» походить від латинського «communis», що означає загальний, і спрямований на: встановлення, узагальнення, надсилання та отримання інформації.
Основна відмінність комунікації полягає в її структурно-процесуальних особливостях. Традиційно комунікацію розглядають в найширшому розумінні слова як процес соціальної взаємодії, що розглядається в символічному контексті [11]. Отже, комунікацію можна визначити як передачу сенсу та значення, а також інформаційне повідомлення висвітлене за допомогою символів.
Долинська Л.В. визначає комунікацію в соціальному контексті як процес обміну та передачі інформації між двома людьми або групами. Комунікація є найважливішою ланкою між керівниками та підлеглими, між керівниками одного рівня, а також між організацією та зовнішнім середовищем [29]. Спілкування є універсальним явищем, його зміст і форма входять до сфери багатьох наук соціогуманітарного, природничого, науково-технічного циклів [23]. Це необхідна й універсальна умова людської поведінки та одна з фундаментальних основ існування суспільства.
Завдяки обміну інформацією партнери по спілкуванню не тільки спілкуються один з одним, передають і отримують знання, думки, ідеї, емоції, настрої, а й впливають на поведінку один одного і здійснюють взаємні операції.
Комунікація – це процес обміну значущою інформацією між людьми (індивідами та групами) за допомогою знаків і символів, і незалежно від того, чи зрозумів комунікат (особа, яка сприймає інформацію) інформаційне повідомлення, інформація передається певним чином відповідно до певних правил і сприймається вибірково [18].
У другій половині ХХ століття особливо помітно зріс інтерес до досліджень питань комунікації та інформації. Головним чином це було викликано швидким розвитком кібернетики та комп'ютерних технологій, математичного аналізу та теорії математичної комунікації,
Координація спільної діяльності працівників є базовою умовою для існування організації будь-якого типу. Добре налагоджена система прийому, обробки, передачі та переробки інформації забезпечує точність та розуміння переданого, що впливає на загальний результат [27]. Дуже важливо налагодити систему комунікації, щоб управлінські заходи були дійсно ефективними, а результат діяльності підприємства виправдовував очікування[8].
Наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених таких як Н. Вінера, К. Шеннона, У. Р. Ешбі, А. В. Берга, А. Н. Колмогорова та наступні поняття: «комунікація», «інформація», «інформаційний обмін» набули широкого поширення в різних нукових галузях та стали багатозначними [6]. Зарубіжна філософська, соціологічна та спеціальна наукова література до 1960-х років налічувала близько сотні визначень поняття «комунікація.
«Комунікація» як самостійний, термін увійшов у літературний обіг на початку XX ст., який має багато значень, серед яких можна виокремити наступні:
Універсальні - способи і засоби комунікації для всіх об'єктів матеріального і духовного світу
- Технологічні - способи передачі повідомлень, зв'язок між двома точками простору, комунікація як засіб передачі інформації або інших матеріальних чи абстрактних об'єктів з одного місця в інше
- Біологічні - тварини, птахи, комахи та інші організми комахи та інші організми - соціальна - широко використовується дослідниками при вивченні сигнальної комунікації - суспільна - використовується для представлення та характеристики різноманітних зв'язків і відносин, які відбуваються в людських суспільствах.
Теорії комунікації природно поєднують результати досліджень різних наук, зокрема філософії, соціології, психології, політології, культурології, лінгвістики та економіки. У відповідь на сучасні потреби та реалії сучасна наукова спільнота запропонувала виокремити теорію комунікації з її «прикордонного» статусу в самостійну науку під загальною назвою «комунікативні студії» (англ. communication studies) [37].
Таким чином, об'єднуючи різні теорії, що інтерпретують систему взаємодії та спілкування між різними представниками суспільства, соціальна комунікація розуміється як рух знань, афективного досвіду та вольового впливу в соціальному часі та просторі. Прикладами такої комунікації є інтимні розмови, ділове спілкування, телевізійні програми та комп'ютерний пошук інформації [32].
У суспільстві існують три форми комунікативної діяльності:
1) спілкування - діалог між рівноправними партнерами (полілог у випадку колективної комунікації);
2) управління - цілеспрямований вплив комунікатора на одержувачів інформації;
3) наслідування - моделі поведінки деяких членів суспільства, стилі спілкування та способи життя, запозичені іншими членами суспільства; [28] Слід зазначити, що саме через наслідування з покоління в покоління передаються будівельні блоки людської культури - мова, звичаї, традиції, знання, навички та досвід - з покоління в покоління. Коли люди взаємодіють один з одним і вступають у процес комунікації, вони зазвичай переслідують певні цілі [19].
До основних цілей комунікації зазвичай відносять наступні:
- Забезпечення ефективного обміну інформацією (вхідною і вихідною) між керівництвом і суб'єктами управління;
- Поліпшення міжособистісних відносин в процесі обміну інформацією;
- Налагодження інформаційних каналів для обміну інформацією між окремими працівниками і групами та координації їх завдань і дій;
- Координація і впорядкування потоків інформації всередині і за межами організації;
- Успішне проведення соціокультурних заходів розвитку навичок і компетенцій для - формування ставлення до себе, інших і суспільства в цілому - обміну діяльністю, інноваціями та новими ідеями.
Комунікація в організаціях і групах виконує кілька важливих функцій:
- інформаційна функція - передача даних і надання інформації, необхідної для прийняття рішень;
- мотиваційна функція - заохочення працівників до кращого виконання своїх завдань за допомогою переконання, пропозицій, вимог і наказів;
- контрольна функція - відстежує поведінку працівників різними способами, виходячи з ієрархічних та формальних відносин підпорядкування;
- експресивна функція - сприяє вираженню почуттів, емоцій, переживань, ставлення до подій, що відбуваються, а також можливості задоволення соціальних потреб.
Психологічна специфіка комунікації як функції управління багатозначна і розкривається з різних сторін:
- комунікативна поведінка керівника (менеджера);
- комунікативні явища в роботі керівника (менеджера);
- комунікативні процеси, пов'язані з діяльністю керівника [34].
Комунікація як дія (одноразовий акт) - це процес передачі повідомлення від джерела до одержувача та зміни поведінки одержувача. Вона зосереджена на виконанні низки операцій, які забезпечують передачу певної інформації від одного суб'єкта до іншого [23].
Магістр