Зразок роботи
Дослідивши психологічні чинники аутодеструктивної поведінки осіб дорослого віку, ми дійшли таких висновків.
1. Проаналізовано психодинамічні теорії особистості З. Фройда та А. Адлера про походження агресії. Встановлено, що природу феномену агресії науковці розглядають із різних світоглядних позицій, враховуючи різні соціальні контексти. Встановлено, що в основу психодинамічної теорії З. Фройда покладені внутрішні конфлікти та несвідомі процеси, що здійснюють вплив на психічне функціонування і поведінку особистості. Підкреслено, що вчений стверджував, що вся поведінка людей стає наслідком складної взаємодії інстинктів життя і смерті, між якими наявна постійна напруга. В результаті гострого конфлікту між збереженням життя і його руйнуванням інші механізми спрямовують енергію смерті назовні, направля¬ючи агресію на інших. Натомість, А. Адлер агресію розуміє в більш широкому, ніж З. Фройд, контексті напруження протилежних сторін, протиставляючи життя та смерть, суб’єкт і об’єкт, тезу та антитезу, любов і війну. Зазначено, що в його розумінні агресія є способом досягнення переваги, інструментом подолання почуття непов¬ноцінності.
2. Охарактеризовано теорію соціального научіння про агресивну поведінку. Встановлено, що згідно з теорією соціального научіння А. Бандури, агресивна поведінка – це результат соціальної взаємодії та наслідування. Інколи агресія є вигідною поведінкою для деструктивних груп та окремих особистостей. Агресія може допомагати їм досягати певної мети. Підкреслено, що, за А. Бандурою, соціальне научіння агресії відбувається під впливом сім’ї, субкультури і засобів масової інформації.
3. Розкрито поняття та психологічні чинники аутодеструктивної поведінки особистості. Зазначено, що аутодеструктивна (саморуйнуюча) поведінка визначається як відхилення від медичних і психологічних норм, пов’язане з направленням дій і думок особистості проти себе самої. Підкреслено, що така поведінка індивіда пов’язана з внутрішньо-особистісніми конфліктами: з одного боку, між його цінностями, переконаннями, бажаннями, з іншого – з вимогами, нормами, що діють у соціумі. З’ясовано, що чинники аутодеструктивної поведінки особистості різняться у представників різних вікових категорій. Виявлено чинники такої поведінки дорослих людей.
4. З’ясовано методичні підходи до аналізу клінічного випадку. Доведено, що у клінічній психології використовується безліч методів, за допомогою яких диференціюють і класифікують різні варіанти виявлення норми та патології. Зазначено, що особливе значення при описі клінічних випадків мають форми наративних досліджень, основним з-поміж яких вважається клінічна бесіда (інтерв’ю), опитування (анкетування), біографічний (клініко-біографічний) метод дослідження тощо. Визначено вимоги, які висунуті в «Методичних рекомендаціях по опису клінічних випадків». Підкреслено, що науковці розробили рекомендації для кваліфікованого опису клінічних випадків, що складаються з 13 пунктів.
5. Описано клінічний випадок саморуйнування в контексті розглянутих теорій особистості. Здійснено аналіз лікування пацієнта З. методом гіпнотерапії, що призвело до успішного вирішення задачі, поставленої перед фахівцями.
