Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Виявивши психологічні особливості міжособистісного спілкування у підлітковому віці, ми дійшли таких висновків.
1. Розкрито сутність, функції та види міжособистісного спілкування. Виявлено, що у психологічному аспекті спілкування розглядається в різних площинах, зумовлених: обміном думками, почуттями, переживаннями; різноманітним процесом контактування між людьми, породженим їх потребами у спільній діяльності; специфічною формою інформаційного зв’язку в суспільстві; взаємодією, відносинами між суб’єктами у формі діалогу. Крім того, спілкування психологами вивчається у взаємозв’язку перцептивних, комунікативних, інтерактивних компонентів.
Зазначено, що науковці по-різному визначають функції спілкування, створюючи власну класифікацію з різною кількістю функціональних груп. Найбільш оптимальним вважаємо поділ функцій спілкування на інформаційно-комунікативну, перцептивну, регулятивно-комунікативну (інтерактивну), емоційно-комунікативну.
Відмічено, що з-поміж великого різноманіття видів спілкування, які класифікують за змістом, метою, засобами, спрямуванням, способом взаємодії учасників процесу, суб’єктністю, особливий інтерес дослідників викликає міжособистісне спілкування у представників різних вікових груп, насамперед – підлітків, адже саме у підлітковому віці відбуваються важливі новоутворення, що виявляються у формуванні особливих потреб для встановлення комунікативних зв’язків, становлення та розвитку самооцінки. У цей часу підлітків виникає почуття дорослості як виявлення самосвідомості, прагнення до розширення спілкування. Підкреслено, що найважливішими складовими розвитку сфери спілкування підлітків є їхні морально-комунікативні якості, набутий досвід, здатність до самопрезентації, емоційна стійкість, емпатія, сенситивність, самоконтроль, автономність, рефлексія тощо.
2. З’ясовано психологічні особливості підліткового віку. Виявлено, що особистість дитини молодшого підліткового віку характеризується дисгармонійністю, яка проявляється в поєднанні зростаючої самостійності з протестним способом поведінки. У цьому віці відносини з іншими дітьми та дорослими стають більш різноманітними та змістовними, характер сфери діяльності внаслідок спрямованості на нові форми відносин зазнає значного розширення та змін. Незважаючи на незначну різницю у віці між молодшими і старшими підлітками, помітною є відмінність у їхньому спілкуванні: якщо перші демонструють прагнення до встановлення комунікативних зв’язків у малих групах, то другі надають перевагу інтимно-особистісному спілкуванню з ровесниками, дружнім стосункам з ними.
3. Охарактеризовано особливості спілкування підлітка з дорослими. Зазначено, що в підлітковому віці взаємовідносини з дорослими починають будуватися під впливом переживання нових почуттів, які пов’язані з прагненнями до самостійності, дорослості та самоствердження. Підлітки починають відмовлятися від підвищеного нормативного контролю з боку дорослих, відходять від ідеалізованих зразків, які їм дорослі нав’язують. Це виявляється в їхньому активному відстоюванні своїх прав на самостійність, висуненні власних пропозицій щодо вирішення важливих життєвих проблем, у відмові виконувати вимоги дорослих щодо змін в їх поведінці, у спробах позбавитися контролю з боку дорослих щодо себе, вважаючи це обмеженням їхніх прав.
4. Виявлено психологічні особливості спілкування з ровесниками. Підкреслено, що якщо у відносинах із дорослими підліток пов’язаний «мораллю слухняності», то у взаєминах з однолітками він перебуває в положенні принципової рівності. Встановлено, що якщо для молодших підлітків характерне високе прагнення до входження у малі групи однолітків, для учнів середнього підліткового віку – завоювання авторитету в групі, то для учнів старшого підліткового віку особливо цінне інтимно-особистісне спілкування з ровесниками, дружні стосунки з ними.
5. Досліджено поведінку підлітка у конфліктних ситуаціях. Визначено специфіку поведінки підлітка у конфліктних ситуаціях, що виникають при спілкуванні з батьками, вчителями, ровесниками. Зазначено, що зміни у ставленні підлітка до оточуючих і себе самого ускладнюють їхні взаємовідносини з дорослими, батьками, однолітками, вчителями, провокують прояви негативізму, грубу та самовпевнену поведінку, конфлікти.
Підкреслено, що психологи виділяють такі типи конфліктів підлітків з батьками: конфлікт нестійкості батьківського відношення, що зумовлюється постійними змінами критеріїв оцінки дитини; конфлікт надмірної опіки, конфлікт неповаги прав на самостійність, що виявляється в домінуванні вказівок і жорсткого контролю, конфлікт батьківського авторитету, зумовлений прагненням домогтися свого за будь-яку ціну. Найпоширенішими видами конфліктів підлітків із вчителями психологи визначають такі: конфлікт непокори, конфлікт єдності, конфлікт лідерства. конфлікт нелюбові.
Встановлено існування двох конфліктних форм поведінки старших підлітків: ситуативної та особистісної, яка проявляється у фізичній, вербальній, непрямій агресії, підозрілості, при цьому виявлення другої є домінантним. Визначено також гендерні відмінності поведінки підлітків у конфліктних ситуаціях.
Поділяємо думки дослідників, які висловлюють твердження, що прояви негативних форм поведінки і конфліктність підлітків можна контролювати і навіть попереджати.
