Зразок роботи
ВСТУП
Безпосередній контакт дитини із електронними засобами інформації, проникнення в її життєдіяльність інформаційно-екранної культури визначає вплив на формування та розвиток цінностей і світоглядних позицій дошкільника. Інтернет, комп’ютерні ігри, телебачення, мультфільми із раннього дитинства займають значне місце в життєвому просторі дитини [21].
Одним з провідних засобів впливу та домінуючим видом зацікавлень дітей дошкільного віку є перегляд мультфільмів. Сьогодні майже для кожної дитини телебачення стало чимось на кшталт іграшки або книги. За останні роки на телебаченні з'явилась велика кількість різноманітних мультфільмів в основному закордонного виробництва, що породжує роздуми відносно їх впливу на розвиток і становлення психіки.
Психологи Інституту сучасного дитинства стверджують, що далеко не всі мультфільми корисні і містять важливі для дитини переживання і образи. Багато сучасних мультики, що транслюються по телевізору, можуть погано вплинути на розвиток дитини, сформувати у нього схильність до агресії, до залежностей і навіть є випадки, коли мультики призводять до психічних розладів [24]. Тому дуже важливо не допускати безконтрольного перегляду дітьми анімаційної продукції. У ранньому віці до трьох років не можна саджати дитину перед телевізором, в цьому віці у дітей ще не сформовані основні функції руху. Вона не вміє одночасно тримати предмети, рухатися, дивитися і чути. Тому при включенні телевізора вони завантажуються в перегляд мультиків і не відволікаються на сторонні шуми, не рухаються.
У подальшому у таких дітей з’являються проблеми з рухом, з промовою, із зором та із зайвою вагою. Розвиток дітей може сильно загальмуватися.
Сьогодні проблемою впливу «Неправильних мультиків» на розвиток психіки дітей замислюються фахівці всього світу. Психологи радять батькам ретельно відбирати для своїх малюків мультфільми і по можливості дивитися їх разом з дітьми, спостерігаючи за їх реакцією [3, с.89]. Негативний вплив мультфільмів на дітей доводять три гучних скандали за останні роки [25]:
1. Батьки подали в суд на російський канал за трансляцію мультиків «Сімпсони» і «Гріффіни», стверджуючи, що вони завдають шкоди дитячому здоров’ю. Також психологи запротестували проти перегляду мультфільмів по каналу 2х2 вони вважають, що ці мультфільми розбещують дітей і шкідливі для перегляду навіть у підлітковому віці.
2. В Японії після переглядів 38-ої серії мультфільму «Покемони» більше п'ятисот дітей були госпіталізовані з симптомами епілепсії.
3. Колишній продюсер мультфільму «Телепузики» Сара Грем зізналася, що дана програма була придумана під впливом галюциногенів.
А ось зовсім інша справа в мультфільмах «Мадагаскар», «Льодовиковий період», «Тачки» та інші, хоч там також добро перемагає зло, але постійно проскакують вирази не дуже приємні навіть слуху дорослої людини. Такі висловлювання і поведінку персонажів мультфільмів запам’ятовується дитиною зі швидкістю світла і діти самі починають копіювати їх.
Тож, головне питання, яке постає при аналізі мультфільмів з психологічної точки зору, полягає у тому, чи відповідають ті чи інші мультфільми реальним віковим можливостям сприйняття, потребам та запитам наймолодших глядачів. У тому числі мова йде і про психологічну безпеку трансляції дітям різноманітних образів та сюжетів мультфільмів. Таке питання і визначає необхідність виокремлення провідних психологічних особливостей та вимог, що повинні пред’являтися до мультфільму, як продукту, саме для дитячої глядацької аудиторії.
Бiльшiсть дослiдникiв вважають, що в наші дні вплив телебачення на вчинки iндивiда i соціальних груп настільки вагомий, що воно певним чином управляє соцiальним, полiтичним та економiчним життям суспiльства. Тому,важливо не лише вивчити можливостi телебачення, але й умови, що сприяють позитивному його впливу на моральний розвиток дитини.
У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях проблематику питання впливу мультфільмів на особистість дошкільника було досліджено вченими: О. Араптановою [2], М. Аромаштам [44], А. Богуш [9], А. Допірою [21], А. Дрозд [23], В. Коротовою [7], В. Краєвським [24], К. Крутій [23], Б. Лихачовим [18], І.Лернер [44], А. Немирич [12], Н. Северенчук [36], М. Сітцевою [38], Л.Чорною , І. Шульгою та ін.
Психологічні особливості сприйняття дітьми кіно- і телевізійної продукції аналізуються у працях Л. Баженової,Є. Захарової, Б. Степанцева.
Питання морального контексту мультфільмів та їх вплив на дітей старшого дошкільного віку цікавили багатьох вітчизняних науковців: Н.Гавриш [12], Г. Гензур [24], І. Кіндрат [19], Г. Клокова [44], О. Кващук [18], М.Поплавський [4], М.Сітцева [19], А. Теплюк [11], І. Халамай [26], О.Куніченко [21], В.Кушнір [23], Р. Сопівник [12], Пижик [29].
Сутність мультиплікації та деякі психологічні особливості мультфільмів досліджували Н. Капельгородська [24], Б. Крижанівський [15], та О. Шупик [17], та ін., психологічні особливості сприйняття дітьми кіно- і телевізійної продукції аналізували Л. Баженова [44], Є. Захарова [12], Б. Степанцева [21]; прикладні аспекти застосування мультиплікаційного мистецтва у роботі з дітьми описано у дослідженнях Ю. Красного [8] , Л. Курдюкової [11]; специфіка мультиплікації як виду кіномистецтва розкривається у працях провідних режисерів вітчизняної мультиплікації: І. Іванова-Вано [29], Р.Качанова [28], Ю. Норштейна [44], В. Старевича [24], Ф. Хитрука [21], А.Хржановського [30] та ін.
Проте, питання впливу психологічного впливу мультфільмів зокрема на розвиток підростаючої особистості у психологічній науці залишається відкритим.
Актуальність та недостатня вивченість проблеми зумовили вибір теми курсової роботи: «Психологічні аспекти впливу мультфільмів на дітей дошкільного віку».
Мета дocлiдження: визначити, oбґрунтувати й екcпериментальнo перевiрити психологічні аспекти впливу мультфільмів на дітей дошкільного віку .
Oб'єкт дocлiдження: діти дошкільного віку.
Предмет дocлiдження: вплив мультфільмів на дітей дошкільного віку.
Завдання курcoвoї роботи:
1. Охарактеризувати вікові особливості дітей дошкільного віку.
2. Визначити роль сучасних мультфільмів в житті дітей.
3. Ознайомитися з психолого-педагогічними вимогами до змісту мультфільмів.
4. Дослідити особливості впливу мультфільмів на розвиток психічних процесів та формування особистісних рис дитини дошкільного віку.
5. Сформулювати рекомендації щодо перегляду мультфільмів.
У курcoвiй рoбoтi були викoриcтанi такi метoди науково-педагогічного дocлiдження:
Теоретичні – аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження, порівняння, систематизації та узагальнення теоретичних положень щодо психологічних аспектів впливу мультфільмів на дітей дошкільного віку;
Емпіричні – спостереження, опитування з метою виявлення особливостей психологічного впливу мультфільмів на дітей дошкільного віку.
Діагностичні − бесіда, з метою вивчення стану функціонування предмета дослідження; вивчення продуктів діяльності для виявлення ефективності розробленої методики.
Статистичні − кількісний і якісний аналіз результатів експерименту.
База дослідження. Експериментальне дослідження проводилося на базі………………………………………………………………………
Експериментом було охоплено 10 дітей старшого дошкільного віку 5-6 років.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропонована в роботі система методів і прийомів виховання може бути використана вихователями закладів дошкільної освіти в процесі впровадження показу мультфільмів; результати дослідження можуть бути використані студентами під час проходження психолого-педагогічної практики та в освітньому процесі закладів дошкільної овіти, написанні дослідних та наукових робіт, проведенні психолого-педагогічних експериментів, також для подальших теоретичних досліджень психологічного впливу мультфільмів на дітей дошкільного віку.
Структура курсової роботи зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (25 найменувань).
Загальний обсяг курсової роботи становить 47 сторінок друкованого тексту, з них – 44 сторінок основного тексту.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ МУЛЬТФІЛЬМІВ НА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Вікові особливості дітей дошкільного віку
Під віковими особливостями у психолого-педагогічній літературі розуміються психічні та анатомо-фізіологічні якості характерні для певного періоду життя. Тому одним з основоположних педагогічних принципів є не що інше, як урахування вікових особливостей, відповідно до яких, регламентується освітнє навантаження, визначаються режим праці та відпочинку, розпорядок дня [7, с.321].
Дошкільний вік (3-6 років) поділяється етапи: молодший дошкільний вік, середній та старший дошкільний вік. Відповідно до цієї періодизації заклади дошкільної освіти формують наступні вікові групи: перша молодша, друга молодша, середня та старша.
До особливостей дітей молодшаї групи (3-4 роки) ми відносимо зародження та появу самооцінки та самосвідомості, розвиток Я-концепції. Дитина цікавиться всіма способами усвідомлення власного Я. На період молодшого дошкільного віку припадає близько 90% мовленнєвого розвитку. За три роки дитина проходить половину шляху свого психічного розвитку. У грі молодший дошкільник пізнає волю над самим собою. У хлопчиків та дівчаток даного віку переважають різні типи провідної діяльності, тому їх психічний розвиток має певні відмінності. У хлопчиків перевагу отримала наочно-предметна діяльність, а у дівчаток – комунікативна (на основі мовної діяльності). Наочно-предметна діяльність включає маніпуляцію з людськими предметами, зачатки конструювання, внаслідок чого у чоловіків краще розвинене абстрактне мислення [16, с.71].
З формуванням самооцінки й пов'язане прагнення дитини відповідати вимогам дорослих, бути гарним.
Наявність одночасно існуючих, але протилежно спрямованих тенденцій: зробити відповідно до власного бажання й відповідно вимогам дорослих – створює в дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює її внутрішнє психічне життя. Елементи самосвідомості в дитини трьох-чотирьох років виявляються не завжди у вдалому протиставленні себе оточуючим. Тому кінець третього й частково четвертий рік життя називають “кризовим” віком, якому властиві спалахи негативізму, упертості, нестійкість настрою [12, с.221].
Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра. Основним змістом гри молодших дошкільників є дії з іграшками й предметами-замінниками. Головною особливістю гри дітей 3-4 років є її умовність та обмеженість однією-двома ролями, нерозгорнутими, простими сюжетами. У грі дитина отримує можливість узяти на себе роль. Важливе значення має гра і для емоційного розвитку дітей ‒ допомагає справитися зі страхами, нічними кошмарами, жахливими історіями, тривалим перебуванням в лікарні [7, с.152].
Двома якісно новими рисами характеризується й червертий рік життя дошкільника. Перша пов'язана з формуванням особистості дитини, інша – з формуванням його діяльності. Проте, самою вираженою особливістю дітей початку 4-го року життя є їхнє прагнення до самостійності. Дії дітей у грі, конструюванні, малюванні, здобувають навмисний характер, завдяки чому вдається створити якийсь конкретний образ під час малювання чи ліплення, зведення будівлі, виконанні певної ролі у грі [14, с.240]. Таким чином у дошкільника формується уміння заздалегідь уявити собі деякий бажаний результат та активно діяти в напрямку його досягнення, тобто здатність до цілепокладання.
П'ятий рік життя дитини характеризується здатністю мислити не опираючись на безпосередній досвід. Формується словарний запас. Користуючись такими знаннями, дитина може іноді отримувати логічно недосконалі результати та приходити до неправильних висновків. Тому, будь-які прояви неповаги до цих перших самостійних інтелектуальних кроків можуть відбити у дитини інтерес до сфери. На пятому році життя закладаються основи творчості у предметній діяльності (поробки, які дитина створює своїми руками для гри або в якості подарунка) [16, с.128].
У цьому віці може виникати безкорислива потреба в знаннях та пізнавальне ставлення до світу. Важливо не лише давати дитині нові знання в захоплюючій формі, необхідно максимально з повагою ставитися до її власних розумових пошуків та їх результатів, що сприятиме подальшому розвитку пізнавального інтересу. Звідси слідує, що найважливішими вимогами до особистих відносин дорослих з дітьми є серйозне і шановливе відношення до міркувань дитини, навіть і невірних.
У розвитку свідомості дітей відкриваються дві дуже важливі можливості, від правильного використання яких суттєво залежить загальний рівень їх розумового розвитку [14, с.66]. Одна з можливостей пов'язана з тим, що на п'ятому році життя діти здатні в своєму пізнанні навколишнього виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються самі. Починаючи з цього віку діти можуть поступово накопичувати фактичні знання про різні предмети і явища, які вони не бачили і про які знають тільки зі слів дорослого (про тварин і машин, міста і країни тощо).
У відношенні до однолітків, більшість дітей п'ятого року життя схильні до поділу на «хороших» та «поганих». Так, вважають однолітків поганими тому, що вихователь робить їм зауваження за те, що вони повільно їдять, погано засинають і т.п.
Вік п'яти років – останній з дошкільних періодів, коли в психіці дитини з'являються принципово нові утворення. Це довільність психічних процесів – уваги, пам'яті, сприйняття [7, с.75]. І звідси випливає здатність керувати своєю поведінкою, а також зміни в уявленнях про себе й у самосвідомості, і в самооцінці.
Поява довільності – вирішальна зміна в діяльності дитини: метою останньої стає не зміна зовнішніх, оточуючих дитини предметів, а оволодіння власною поведінкою.
Після п'яти років, істотно змінюється уявлення дитини про себе, її образ Я. В образі Я, крім Я-реального – тих якостей, які, на думку дитини, у неї є, з'являється і Я-потенційне, яке включає в себе як позитивні риси, які дитині хотілося б у себе бачити, так і негативні, які їй не хотілося б мати [7, с.310].
Дошкільник зазвичай просто хоче бути схожим на персонажів казки, фільму, розповіді, на кого-небудь із знайомих людей. Дитина може уявляти себе цим персонажем, ‒ не грати його роль, а саме уявляти, приписуючи собі його якості.
Поява Я-потенційного, або Я-ідеального, тобто того, яким дитина хоче себе бачити, є психологічною передумовою становлення навчальної мотивації. Важливим чинником навчання, оволодіння новими знаннями і вміннями є бажання бачити себе «розумним», «знаючим», «який вміє».
Ще одна важлива зміна відбувається у сфері відносин з однолітками. Починаючи з цього віку одноліток поступово набуває по-справжньому серйозного значення для дитини.
На п'ятому році діти починають переходити до спільної гри і до епізодичного не ігрового спілкування з однолітками у формі обміну думками, інформацією, демонстрації своїх знан[14, с.289].
До 5-7 років дитина намагається осмислити такі явища, як «смерть». Це абстрактне поняття, реальний сенс якого важко усвідомити. Наскільки добре діти зрозуміють його, залежить від рівня розумового розвитку. Мисленню дитини цього віку властивий анімізм – прагнення приписати неживим предметам або тваринам людські риси [7, с.101]. Він зникає у міру розумового і емоційного розвитку дітей. До раннього шкільного віку анімістичні уявлення стають реалістичнішими, хоча не зникають зовсім.
Шостий рік життя характеризується активним розвитком мовлення, який у більшості дітей досягає, як правило, такого рівня, що вже не перешкоджає взаєморозумінню; накопиченням знань і відомостей про навколишній світ, який дитина прагне впорядкувати та переосмислити, поділитися з оточуючими. Розвиток довільності, а також загальний інтелектуальний та особистісний розвиток дозволяють дітям самостійно, без допомоги дорослого налагоджувати і здійснювати спільну гру. Шостий рік життя характеризується сприятливими умовами для появи нового типу взаємин з однолітками [16, с.91].
Характерна особливість психіки дошкільників ‒ висока емоційна збудливість, нестриманість, недостатня емоційна стійкість. їх почуття, переживання то швидко змінюються, то набувають певної стійкості. Водночас діти нерідко старанно намагаються регулювати прояви своїх емоцій.
Все це, разом узяте, призводить до двох істотних змін у житті дітей: зміна ролі взаємостосунків дитини з однолітками в її емоційному житті і ускладнення цих взаємин; поява інтересу до особистості та особистісних якостей інших дітей. Проходить поділ дітей на більш помітних і популярних, однолітків, які користуються симпатією і повагою, і дітей малопомітних, що не являють на цьому тлі інтересу для решти.
В 5–6 років у дитини з'являються елементарні обов'язки, змінюється її життя, зміст і форми спілкування з людьми, що породжує нові потреби, інтереси й наміри. Від спільної з дорослими діяльності діти переходять до самостійного виконання їх вказівок [12, с.243]. Водночас зростає інтерес, прагнення долучитися до діяльності, взаємин дорослих. Сформовані до цього віку якості особистості забезпечують нормальний перехід дитини до шкільного життя. На основі їх сформованості можна робити висновок про готовність малюка до навчання в школі.
