Зразок роботи
Психологічні особливості формування творчіх здібностей молодших школярів
Вступ
Актуальність дослідження. Розбудова державності України актуалізувала потребу суспільства у творчих, діяльних, обдарованих, розвинених громадянах, що, відповідно, зумовило необхідність створення в українській системі освіти умов, важливих для розвитку й самореалізації кожної особистості , формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності демократичного суспільства.
Проблема розвитку творчості і творчих здібностей учнів хвилювала в різні часи не тільки відомих педагогів, але й дослідників, мислителів, філософів, науковців. Якщо говорити про творчість дитини, слід наголосити, що учні найчастіше не створюють щось зовсім нове, але створення, відкриття суб’єктивно нового для дитини вже є проявом творчості. Робота не за шаблоном, не за зразком є також показником розвинутих творчих здібностей. Розвиток творчості в учнів є важливим не лише тому, що завданням сучасної освіти є формування творчої особистості, а й тому, що людина, яка вміє творчо мислити, в нестандартних ситуаціях завжди знайде вихід, такій людині буде легше адаптуватися в житті.
Аналіз наукової літератури переконує, що ця проблематика є багатоаспектною і вимагає міждисциплінарного дослідження. В психологічній та педагогічній науці відомі різні підходи до розвитку творчих здібностей у процесі вивчення різних дисциплін, позакласної, гурткової роботи, зокрема засобами різних видів мистецтва: літератури, музики, образотворчого мистецтва, хореографії і т.д.
Дослідниками феномену творчості визначено основні умови формування творчих здібностей (Ш.О. Амонашвілі, О.О. Борисова, Д.М. Джола, Б.Б. Нікітін, В.О. Сухомлинський, В.Ф. Шаталов); визначено особливості їх розвитку в молодших школярів у різних видах діяльності (музичній: Л.Г.Дмитрієва, І.М. Таран; руховій: В.Є. Борилкевич, А.С.Дорошенко); виявлено специфіку впливу різних засобів естетичного виховання на розвиток творчої активності молодших школярів (Л.Л. Джикія, Д.М. Джола, А.Б. Щербо та ін.).
Незважаючи на те, що останнім часом з'явилося багато ґрунтовних вітчизняних праць з окресленої проблематики: організації творчої діяльності учнів у позашкільному закладі (О. Рассказова), розвитку творчої активності молодших школярів (Г. Костюшко), розвитку творчих здібностей учнів на уроках праці засобами ігрової діяльності (М. Слюсаренко) і т.д., - тема, обрана для кваліфікаційної роботи, вимагає ґрунтовного аналізу.
У цьому зв'язку хочеться відзначити роботи відомого психолога, доктора психологічних наук Н. Лейтеса. Його роботи з вивчення психіки обдарованих дітей займають видне місце в російської психології. Багато психологічних принципів розвитку творчості в дітей молодшого шкільного віку висунули Н.Н. Поддьяков, Д.Н. Узнадзе, А.В. Запорожець, А. Матюшкин.
Величезну роботу, як теоретик проробив В.А. Моляко. Він глибоко вивчив проблеми психології творчості. Особливо коштовна його розробка підходу до вивчення обдарованості, де він найбільше повно структурировал це психологічне явище.
Свої психологічні моделі були розроблені і поруч західних психологів: Дж. Гилфорд, Э.Де Боно, Дж. Галлаір, Дж. Рензуллі, П. Торренс. Однак доступ до праць цих авторів на жаль сильно обмежений. Тому у вивченні даного питання приходиться більше спиратися на таких стовпів росіянки, радянської психології як Б.М. Теплов, С.Л. Рубінштейн і ін.
Як і раніше, більшість навчального часу відводиться репродуктивній, нетворчій діяльності, значна частина завдань у підручниках має також відтворювальний характер. Тому актуальним на сьогодні є використання в практиці роботи школи «Технології формування творчої особистості », ґрунтуючись на основні положення даної технології, на теоретичні розробки вчених – педагогів В.І.Андрєєва, Ю.К.Богоявленської, Р.М.Грабовської, Н.В.Кузьміної, Я.О.Пономарьова, Н.Ф.Тализіної та ін., які досліджували проблему творчості.
Основне завдання даної технології – створити максимально сприятливі умови для творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Мета технології – забезпечення умов для того, щоб кожен школяр міг реалізувати себе, свої індивідуальні здібності, свої схильності та інтереси.
Творчість – це завжди творення, тобто побудова нового та оригінального, нестандартне бачення в звичайному нових можливостей його функціонування або включення його як частини в нову систему.
У творчій діяльності недоступні такі фактори :
• копіювання;
• діяльність за шаблоном, готовим взірцем, правилом, алгоритмом;
• наслідування;
Творчість має на меті внутрішню досконалість, тобто, створюючи нове, людина творить саму себе.
Творчі можливості молодших школярів реалізується в різних видах діяльності, зокрема у грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Як творчість слід сприймати не лише кінцевий результат діяльності, а й прийоми та операції, за допомогою яких вона здійснюється. Тому з перших років педагогічної діяльності слід значну увагу приділяти розвитку творчих здібностей учнів.
Не орієнтувати учнів лише на традиційне засвоєння знань, оскільки такий підхід в організації навчально - пізнавальної діяльності за сучасних умов не є продуктивним, оскільки обсяг знань зростає надто швидко. Та й самі по собі знання не гарантують появи нових оригінальних ідей. Тому велику увагу потрібно приділяти розвитку таких властивостей особистості, які дають можливість творчо використовувати здобуті знання. Потрібно розвивати в межах можливого творчі здібності кожної дитини, а не лише особливо обдарованих.
Здатність до творчості не є винятковим явищем, властивим лише одиницям. Певною мірою творчість властива всім людям, тому потрібно створити для кожного оптимальні умови навчання, формувати потребу вчитися, вміння раціонально працювати, розвивати мислення учнів, їхню мовну активність, проявляти творчість і самостійність у виконанні поставлених завдань.
Об’єктом дослідження ми визначили формування творчих здібностей молодших школярів.
Предмет дослідження – шляхи формування та розвитку творчих здібностей учнів молодшого шкільного віку в умовах навчання у школі.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити ефективність психологічних методів формування та розвитку творчих здібностей в учнів молодшого шкільного віку.
Відповідно до об’єкта, предмета, мети дослідження визначено такі завдання:
- проаналізувати суть категорій „творчість”, „здібності”, „творчі здібності” та виокремити показники поняття „творчі здібності”;
- розробити систему психологічних корекційних вправ та тренінгів для тренування творчих здібностей учнів початкової школи і перевірити їх експериментально;
- на основі одержаних результатів дослідження розробити методику розвитку творчих здібностей молодших школярів за допомогою системи творчих завдань та тренінгових вправ.
Методи дослідження. У відповідності з визначеними завданнями в кваліфікаційній роботі застосовано загальнонаукові теоретичні та емпіричні методи (аналіз документів, спостереження, опитування, інтерв’ювання, експертне оцінювання) за допомогою яких було зібрано дані для аналізу результатів дослідження і зроблено відповідні висновки.
Експериментальна база. Дослідження проведене ОШ № 9 м. Дзержинськ, у 2-А і 2-б класах (7-8 років)
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому: обґрунтовано теоретичні засади розвитку творчих здібностей молодших школярів; визначено особливості психодіагносики рівня творчих здібностей учнів молодших класів; розроблено методику розвитку творчих здібностей молодших школярів за допомогою системи творчих завдань та спеціальних тренінгів.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблену методику психодіагностики творчих здібностей молодших школярів можна впроваджувати в діяльність шкільних психологів.
На основі дослідження також розроблені рекомендації для практичних психологів, педагогів та батьків.
Методологічноюі основою: дослідження є ведучі принципи вітчизняної психології: єдність свідомості і діяльності, принцип розвитку через навчання і діяльність. Принцип науковості навчання спирається на закономірні зв'язки змісту науки та навчального предмета.
Принципи, на яких ґрунтується методологія сучасної вітчизняної психології, поступово викристалізувалися в дослідженнях Л. Виготського, Б. Ананьєва, С. Рубінштейна, Г. Костюка, О. Леонтьева та ін. До основних із них — детермінізму, єдності психіки і діяльності, розвитку психіки в діяльності — український психолог О. Ткаченко.
Магістр