Зразок роботи
1.2 Сенсорно - перцептивний розвиток немовляти
У немовлячому віці формуються основи орієнтування у навколишньому світі за допомогою пізнавальних психічних процесів, пов'язаних із сприйняттям і переробкою інформації. Це такі психічні процеси, як відчуття, сприймання, мислення, мовлення, увага, пам'ять. Саме завдяки їм дитина отримує інформацію про себе і навколишній світ. Ці психічні процеси тісно взаємопов'язані, однак мають і суттєві відмінності. їх називають когнітивними процесами - сукупністю процесів, що забезпечують перетворення сенсорної інформації від моменту потрапляння стимулу на рецепторні поверхні до отримання відповіді у вигляді знання. (18. С.101).
У немовлячому віці інтенсивно розвиваються відчуття, формуються сприймання, уявлення про предмети навколишньої дійсності, розширюється і диференціюється ставлення до них. Відчуття починають розвиватися відразу після народження дитини. Суть їх полягає у відображенні психікою дитини окремих властивостей предметів, таких як тепло і холод, твердість і м'якість, колір тощо.
Але, абсолютно точно визначити строки виникнення в немовляти чутливості до кольору аб світла до звуку чи запаху дуже важко. Про чутливість можна зробити висновок лише опосередковано, насамперед на підставі рухових реакцій дитини. А рухові реакції можуть значно змінюватись залежно від її сману і методів вивчення чутливості, так стверджував М.І. Касаткін. (13.С.115).
Численні спостереження чутливості новонародженого до різних подразників і вивчення її розвитку на першому році життя впевнюють у тому, що весь дуже складний аналізаторний апарат, який дитина дістає в спадок, певною мірою сформований до моменту народження. Узагагальнюючи можна говорити про те, що органи чуттів людини, що формувалися в процесі тривалого історичного розвитку у відносно готовому вигляді переаються кожному новонародженому. Проте, щоб дитина набула сенсорного досвіду, вона повинна брати участь у практичній діяльності і виконувати спеціальні перцептивні дії, в яких вправляється, а отже розвивається її аналізаторна діяльність, доводив Л.А. Венгер. ( 13.С.115).
Про те, що дитина першого року життя здатна сприймати предмети, свідчать факти раннього пізнання нею знайомих людей, іграшок, речей. Спеціальні дослідження М.І. Лисіною показали, що після двох з половиною місяців дитина виконує елементарну пізнавальну діяльність. Вона спочатку немає відносно постійної структури і виявляється в своєрідному зосередженні дитини на об’єкті, пов’язана з безладними рухами. Після трьох місяців рухи змінюються: діти «обстежують» нову іграшку. В їх діях бере участь одночасно кілька аналізаторів.Найбільщ інтенсивні і швидкі реакції ока, далі – рухи рук. Найменшу роль відіграють рухи рота. Око виконує основну функцію пізнання предмета, рука використовується для його захоплення і утримання, дії рота є додатковим засобом активного відчуття іграшки. ( 13. С.132 ).
Відчуття - відображення властивостей предметів і явищ об'єктивного світу під час їх безпосереднього впливу на органи чуття.(18.С.102).
Головною відмінністю сприймання від відчуття є те, що у процесі сприйняття у дитини формується цілісне уявлення про предмет, а не лише про його окремі властивості.
Сприймання - цілісне відображення предметів, ситуацій, явищ об'єктивного світу у процесі їх безпосереднього впливу на органи чуття.( 18. С.102).
До початку немовлячого віку удосконалюється робота зорового і слухового апаратів, оскільки виникає зорове і слухове зосередження. Зазвичай цей процес закінчується на 3-4-му місяці життя. Дитина вільно стежить за предметами, які рухаються в будь-якому напрямку з різною швидкістю і на будь-якій відстані. Вона може зосереджуватись на предметі протягом необмеженого часу (до 25 хв. і довше), У цей період виникають ініціативні рухи очей - переведення погляду з одного предмета на інший без жодної зовнішньої причини. Слухове зосередження також стає тривалим. Його зумовлюють будь-які неголосні звуки, які приваблюють немовля. Зір і слух об'єднуються: дитина повертає голову туди, звідки чути звук, шукає очима його джерело. Уже на 3-му місяці деякі діти починають реагувати на спів і музику ^мішкою, загальним пожвавленням.
Про розвиток мовного слуху свідчить реагування малюка на інтонацію мовлення. Відчувається це на ІІ-му місяці життя, коли дитина заспокоюється, почувши ласкавий голос матері.
Дещо пізніше дитина починає сприймати ритміку мовлення і загальний звуковий малюнок слів. Розрізнення звуків мовлення настає наприкінці першого року життя. Відтоді починається розвиток власне мовного слуху. Спочатку виникає здатність розрізняти голосні, потім - приголосні звуки.
Дитина не тільки бачить і чує, вона прагне зорових і слухових вражень, отримує від них задоволення. її погляд привертають блискучі, яскраві, рухомі, предмети; слух - звуки музики, людського мовлення. Усе це помітно під час простого спостереження, однак воно не дає підстав для висновків, що саме бачить дитина, як переживає отримані враження. Це можна з'ясувати експериментально. 3-мі-сячні діти добре розрізняють кольори, форми об'ємних і плоских геометричних фігур. Кольори привертають їхню увагу по-різному: як правило, перевага надається яскравим і світлим кольорам. На основі розрізнення кольорів з'являється інтерес до різноманітних яскравих предметів.
У другій половині І-го року життя дитина починає активно розглядати, обстежувати предмети, маніпулювати ними (малюк стукає, розмахує, перекладає, кидає та ін.), під час розглядання і маніпулювання з предметами виникають зорово-рухові координації. Спершу малюк орієнтується у навколишньому світі за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій. Коли він хоче взяти якийсь предмет, рука рухається до нього, визначаючи віддаль практично і вносячи корективи по мірі руху. Око, спостерігаючи за рухом руки, "вчиться" оцінювати відстань. У процесі хапання і маніпулювання дитина пізнає різноманітні властивості предметів: форму, величину, вагу, температуру, міцність тощо.
Діти цього віку дуже чутливі до новизни: якщо поряд з предметами, на які вони часто дивляться, розмістити новий, відмінний від них за кольором або формою, малюк, помітивши цей предмет, цілком переключається на нього, надовго зосереджуючи погляд. Малюк переставляє предмет в нові положення доти, поки він не вичерпає своєї новизни, що знизить орієнтувальну реакцію на цей предмет. Таке обстеження об'єктів свідчить про зародження інтересу до їх властивостей. Предмети постійно нагадують дитині про своє існування в навколишньому світі, відкривають їй свої властивості. Пошук 9-10-місячними дітьми предметів, які зникли, засвідчує розуміння ними того, що предмет не перестав існувати, а знаходиться в іншому місці. Вони починають впізнавати предмети незалежно від їх положення у просторі (перевернуті, показані у незвичному місці), правильно визначати їх величину, якою б не була відстань до них.
У цьому процесі враження перетворюються на образи сприймання, що відображають стійкі властивості предметів, з якими дитина ознайомлюється у своїх діях. Це створює основу для використання властивостей предметів під час виконання нових завдань, що виникають перед дитиною, тобто для елементарних форм мислення.
Магістр