Зразок роботи
1.1 Характеристика поняття «мотивація» в психологічній науці, основні теорії мотивації
Шлях до ефективного управління персоналом лежить через розуміння його мотивації. Тільки знаючи що рухає людиною, що спонукує її до діяльності, які мотиви лежать в основі її дій, можна спробувати зрозуміти і розробити ефективну систему форм і методів управління працею, що забезпечить активізацію людського фактору. Поняття «мотивація» вживається в управлінні персоналом в двох основних варіантах. Одні фахівці інтерпретують його як комплекс мотивів, які визначають стан особистості, її схильність або несхильність до тих чи інших дій, вчинків і оцінками. Інші фахівці під мотивацією розуміють створення системи стимулів, що орієнтують персонал на вибір тих видів і форм діяльності, які необхідні для досягнення цілей організації [3, с.21].
Мотивація є провідним чинником, умовою або способом впливу на людину в системі управління її трудовою поведінкою. Свідоме використання мотивації менеджером може як підвищити ефективність функціонування і розвитку будь-якої організації, так і викликати, якщо мотивація використовується неправильно, потужна протидія її суттєво важливим інтересам з боку персоналу організації[6].
Зазначимо, що в науковій літературі поняття мотивації праці трактується не однаково, хоча більшість визначень багато в чому схожі. На думку одних авторів, мотивація - це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху[1; 8; 14]. Інші автори під мотивацією праці розуміють все те, що активізує діяльність людини[5;19]. На думку третіх, мотивація - це надія на успіх і страх зазнати невдачі. Іноді мотивацію визначають як процес спонукання себе й інших до діяльності, для досягнення особистих цілей і цілей організації[11]. Досить поширеним є визначення мотивації праці як рушійної сили поведінки, як прагнення людини до активної дії з метою задоволення своїх потреб.
Згідно визначення А.М.Колот, мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, що спонукують людину, задають границі і форми діяльності і придають їй спрямованість, орієнтовану на досягнення визначених цілей. Ці сили можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє походження і змушувати людину свідомо чи несвідомо робити ті чи інші вчинки [16, с.85]. Таке прагнення передбачає активність у мінливому середовищі і вимагає ситуаційного і системного підходу, що дозволить оцінити можливість і визначити спосіб досягнення необхідного результату.
З точки зору психології мотивація – це потреба чи потяг, що спонукає людей діяти з певною метою; це внутрішній стан, який заряджає людину енергією, направляє і підтримує її поведінку. Мотивація є процесом вибору між різними можливими діями, що спрямовує дію на досягнення специфічних для даного мотиву цільових станів і підтримує цю спрямованість. Тобто мотивація пояснює цілеспрямованість дії. Сукупна дія системи спонукальних сил до праці, мотивів – формує у свідомості людини особливий психічний стан, що називається мотивацією[13, с.40].
Лук’янченко Н.Д. вважає, що мотивація − внутрішні стимули окремої людини або групи людей до трудової діяльності. На думку автора, мотивація є усвідомленим і цілеспрямованим спонуканням працівника до праці шляхом стабільного впливу на його потреби, інтереси, цілі [23, с. 67].
Більшістю авторів мотивація визначається як позиція, що привертає людину діяти цілеспрямованим чином; процес пробудження себе і інших людей до дій, що дозволяють досягти цілей організації.
Ф.Уайтли окреслює мотивацію, як: «спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби» [30, с. 62].
В управлінні мотивація - це процес стимулювання працівників до здійснення ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей підприємства. Мотивація необхідна для ефективного виконання прийнятих рішень і запланованих завдань. Соціальне значення мотивації працівників до результативної діяльності полягає в підвищенні якості продукції та послуг підприємства як суспільних благ, що сприяє більш повному задоволенню соціальних та економічних потреб і запитів суспільства [26, с.54].
М. Кордуелл, наприклад, розглядає мотивацію як внутрішній стан організму, який спонукає його поводитися певним чином. У різних працівників мотивація проявляється по-різному. Звідси - неоднакове ставлення до трудових обов’язків, трудової поведінки, а, отже, і різні результати праці. Така різноманітність визначень засвідчує, що мотивація праці – це складне і багатопланове явище, яке потребує всебічного вивчення.
На нашу думку, мотивацію необхідно розглядати: по-перше, як внутрішню психологічну установку людини на діяльність або бездіяльність, а по-друге, як функцію управління, що спрямована на забезпечення ефективної роботи персоналу. Жодна система керування не стане ефективно функціонувати, якщо не буде розроблена ефективна модель мотивації.
На поведінку людини в процесі трудової діяльності впливає комплекс чинників - мотиваторів, що спонукають до діяльності: зовнішніх (на рівні держави, галузі, регіону, підприємства) і внутрішніх (складових структури самої особистості працівника - потреби, інтереси, цінності людини, пов'язані з ними та соціокультурним середовищем особливості трудової ментальності).
Мотивація спонукає конкретного індивіда і колектив у цілому до досягнення особистих і колективних цілей. Успіх організації з точки зору впливу людського фактору залежить від двох обставин: який персонал і як він працює. Тому комплексна мотиваційна функція повинна одночасно вирішувати три задачі: сприяти залученню кваліфікованих робітників; утримувати кваліфікований персонал; настроювати робітників на ефективну працю[20, с.131].
Магістр