Зразок роботи
1.1. Психологічні аспекти розуміння вагітності і материнства в різних теоретико-методологічних підходах
Аналіз літератури, присвяченої проблемі материнства, свідчить про наявність трьох основних підходів до її дослідження (рис. 1.1):
Розглянемо їх докладніше. У психоаналізі відсутнє єдине розуміння психологічної сутності вагітності і материнства. Ряд авторів цього напрямку розглядає психологічні феномени материнства в контексті розвитку інстинктивних процесів.
З.Фрейд і його послідовники не визнавали за вагітністю і материнством певної психологічної специфіки, а також заперечували самостійну роль цих періодів онтогенезу в становленні особистості жінки і майбутньої дитини [46]. Вагітність і материнство розглядалися ними як реалізація жінкою комплексу кастрації. З погляду представників ортодоксального фрейдизму, основною рушійною силою жінки, що хоче мати дитину, є її біологічно обумовлена заздрість до чоловіка. Образ дитини для жінки символічно еквівалентний пенісу, тому бажання мати дитину означає компенсацію її тілесного недоліку.
Мікропсихоаналіз також концентрує свою увагу на інстинктивних вабленнях, відзначаючи, що протилежно направлені ваблення до життя-смерті знаходять своє віддзеркалення в уявленнях вагітної жінки про майбутню дитину. Проте, на відміну від фрейдистів, С.Фанті, підкреслює важливу роль психологічних складових, що становлять поняття материнства і вагітності у формуванні особистості жінки і дитини. При цьому вагітність розглядається як спроба взаємного руйнування матері і плоду, що відображається в амбівалентності їх образів.
Представники неофрейдизму центр тяжкості психоаналізу переносять з розгляду інстинктивно-біологічних процесів на дослідження соціально-психологічних і соціокультурних феноменів вагітності і материнства.
К.Хорні підкреслює, що вагітність і материнство є способом реалізації сутнісного творчих начал жінки. Причини зневажливого, на думку автора, відношення до вагітності з боку «чоловічого» психоаналізу К.Хорні бачить в захопленні життєтворною могутністю жінки і в заздрісному образі чоловіків на жінок [46].
Не дивлячись на різноманіття переконань на психологічні і соціально-психологічні процеси, супроводжуючі вагітність і материнство, можна виділити загальні риси, характерні для сучасних психоаналітично-орієнтованих досліджень, що звертаються до вивчення даної проблеми:
1. На сьогоднішній день більшість авторів-психоаналітиків бачить у вагітності і материнстві специфічний психофізичний і психосоціальний феномен, що є невід'ємною частиною психосексуального розвитку особистості жінки і дитини.
2. При цьому вагітність розглядається як кризова ситуація на шляху становлення зрілої жіночої особистості.
3. Специфіка вагітності як кризового періоду полягає в тому, що жінка вперше стикається з необхідністю встановлення нових для неї відносин мати-дитина. Формування якісно нових для майбутньої матері відносин між нею і плодом, що розвивається, має на увазі кінець існування жінки як незалежної, окремої істоти і носить безповоротний характер незалежно від того, чи народжується дитина, трапляється викидень або робиться аборт.
4. Як основна умова становлення відносин «мати-дитина» виступає процес формування образу майбутньої дитини у вагітної жінки. В психоаналізі під образом, як правило, розуміється об'єктний образ, що розглядається як сукупність несвідомих ментальних репрезентацій реального об'єкту лібідного ваблення.
З погляду порівняльного підходу, материнство є природженим біопсихічним механізмом, значення якого полягає в підтримці взаємодії між матір'ю і дитиною, необхідного для її виживання. Поведінкові реакції новонародженого, завдяки наявності у жінки інстинктивно обумовленого образу немовляти, здатні активізувати систему материнської поведінки. Так, образ дитини тут виконує роль пускового механізму материнської поведінки. Заснувавши порівняльний аналіз періоду вагітності і материнства на методологічних положеннях теорії еволюційних систем, Г.Г.Філіппова розглядає материнство як самостійну сферу життєдіяльності жінки, еволюційне значення якої полягає в забезпеченні адекватного турбування про потомство [14]. Різні види прояву турбування розглядаються як материнські функції. Підкреслюється, що у тварин зміст цих функцій має видотипічні особливості, тоді як у людини до них додаються психологічні, соціальні і культурні, що забезпечують виховання дитини як члена свого специфічного співтовариства.
У змісті материнської сфери виділяються три складові:
- потребнісно-емоційний блок, що включає потребу матері у контакті з дитиною – носієм комплексу етологічних стимулів, потреба в турбуванні про неї, потреба в материнстві;
- операційний блок – операції по догляду, охороні і операційна складова спілкування з дитиною;
- ціннісно-смисловий блок, що включає відношення матері до дитини як до цінності, яка формується на основі соціокультурних моделей материнсько-дитячих відносин.
Вагітність розглядається в контексті розвитку материнської сфери у жінки. При цьому наголошується, що очікування дитини є важливим періодом етапу конкретизації онтогенетичного розвитку материнської сфери в реальній взаємодії з дитиною, яка разом з вагітністю включає пологи і молодший вік дитини.
З погляду порівняльно-етологічного підходу психологічна специфіка періоду вагітності полягає в тому, що розвиток різних складових материнської сфери здійснюється тут в контексті реальної, хай і обмеженої пропріоцептивними сигналами, взаємодії жінки з своєю дитиною. Ця взаємодія супроводжується особливим комплексом фізичних і емоційних переживань, пов'язаних з моментом ідентифікації вагітності, психосоматичною симптоматикою і ворушіннями дитини.
У ряді робіт робиться спроба інтеграції психоаналітичного і порівняльно-етологічного підходів до дослідження вагітності і материнства [40]. Центр уваги тут переноситься на виявлення взаємозв'язку між когнітивно-емоційними, перцептивними і фізіологічними (інстинктивними) складовими періоду очікування дитини. Даний підхід також позначають як синтетичний.
Магістр