Зразок роботи
1.3. Загальна характеристика корекції емоційної сфери дітей молодшого шкільного віку
Поняття “корекційна діяльність” відображає специфічні цілі корекційної діяльності психолога. Корекційна діяльність зорієнтована на певні проблеми.
Корекція - це система заходів, спрямована на виправлення недоліків психології або поведінки людини з допомогою спеціальних засобів психологічного впливу;психокорекційні впливи,спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості [22, с.25].
Психокорекційна діяльність зорієнтована на вирішення конкретних проблем навчання, поведінки або психічного самопочуття. Завдяки корекційним заходам долаються перешкоди до повноцінного цілісного психічного розвитку дитини. Водночас успіх корекційних дій вимагає системного впливу, оскільки вирішення проблем у певній сфері психічного життя дитини (більшою або меншою мірою) завжди пов'язане з рештою аспектів розвитку особистості. Останні можуть бути й важливими компенсаторними чинниками [14,с.36].
Перш, ніж проводити корекційну роботу психологу слід вибрати тактику розроблення змісту і форм корекційної роботи, яка спрямована на розуміння сутнісної природи освітніх і корекційних функцій. Згідно з науковими положеннями, розвиток учня відбувається в нерозривному внутрішньому зв'язку з навчанням, у ході його поступального руху. Під впливом навчання перебудовуються всі психічні функції учня - розвиток сприйняття, пам'яті, спостережливості, мислення, мовлення, уяви. Зміни характеризуються підвищенням довільності цих процесів, появою нових розумових структур, набуттям досвіду виконання нових, складніших дій. Опановуючи навчальну діяльність у співробітництві з учителем та однолітками, засвоюючи ціннісно насичені предметні знання, учень отримує потрібні соціальні навички, формується як особистість. Адаптація до шкільних умов проходить через систему індивідуального сприйняття учня, пізнавальних та особистісних властивостей його індивідуальності. Тому природно, що цей процес відбувається по-різному і виражається як у благополучному, так і в проблемному варіанті [31].
2.1. Характеристика групи досліджуваних та методик дослідження
Характеристика групи досліджуваних. Дослідження проводилось на базі Львівської середньої спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням німецької мови № 28. В дослідженні прийняло участь 60 учнів, 1-А та 1-В класів. З них 32 хлопчики і 28 дівчат. Вік досліджуваних сягає від 7-8 років, а саме – 28 учням виповнилось 8 років, а 32 учням – 7 років.
Методики дослідження. В нашій роботі ми використали наступні методики:
1. Визначення емоційного інтелекту Н. Холла.
2. Тест шкільної тривожності (7-12 років) модифікований та адаптований кандидатом психологічних наук доцентом ЛДУ Партико Т.Б. та методистом ЛОНМІО Кучерявою Г.Н.
3. Чотирьохмодальний емоційний опитувальник (Л. А. Рабінович).
4. Самооцінюючий тест “Характеристики емоційності” (Е.П. Ільїн).
Методика 1. Визначення емоційного інтелекту Н. Холла.
Мета даної методики полягає у виявленні здатності розуміти відносини особистості, що репрезентуються в емоціях і управляти емоційною сферою на основі прийняття рішень. Вона складається з 30 тверджень і містить 5 шкал:
1. Емоційна обізнаність -здатність розрізняти і правильно інтерпретувати власні емоції і, що немало важливо, їх вплив на інших людей.
2. Управління своїми емоціями - це можливість впоратися з виниклими емоціями.
3. Самомотивація - дуже важливий психічний процес, що відповідає за пропорційність і поступальність природного розвитку людини, а також за продуктивність її діяльності в цілому.
4. Емпатія - когнітивна поінформованість і розуміння емоцій і почуттів іншої людини; вікарний (заміщає) емоційна реакція на емоційні переживання іншої людини, яка відображає ці емоції і наслідує їх (поділ емоцій з іншою людиною); прийняття у власній свідомості ролі іншої людини; здатність індивіда відчувати емоційний стан іншої людини,
5. Розпізнавання емоцій інших людей - вміння визначати можливу причину виникнення емоції у іншої людини і припускати наслідки її розвитку, зміна емоційного стану іншої людини (інтенсивності емоції, переходу на іншу емоцію) за допомогою вербальних і невербальних засобів; здатність викликати потрібну емоцію в людях. На відміну від маніпулятивної гри на емоціях інших, така взаємодія допомагає людям розвивати перші три навички емоційної компетентності.
Окрім цього, за даною методикою можна визначити рівні парціального емоційного інтелекту у відповідності зі знаком результатів:
Магістр