Зміст
ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку української держави одним із пріоритетних напрямків національної політики виступає модернізація освіти щодо забезпечення всебічного гармонійного розвитку особистості дитини.
Відомо, що основною умовою особистісного та психічного розвитку дитини є збереженість мовленнєвої функції або, у випадку мовленнєвої патології, корекція та розвиток усіх її структурних компонентів, як повноцінного засобу спілкування.
За дослідженнями відомих вітчизняних та зарубіжних науковців серед інших мовленнєвих порушень чільне місце за складністю симптоматики та патогенезу посідає алалія. Упродовж багатьох років це мовленнєве порушення привертало до себе увагу численних дослідників – нейрофізіологів, психоневрологів, логопедів, психологів, лінгвістів тощо.
У сучасних наукових дослідженнях загальноприйнятим є визначення моторної алалії як первинного недорозвитку експресивного мовлення центрального органічного генезу (Л. Волкова, Є. Соботович, В. Тищенко, С. Шаховська, М. Шеремет та ін.).
У своїх дослідженнях такі видатні дефектологи, як Б. Гріншпун, Г. Жарєнкова, Н. Жукова, Р. Левіна та ін., у якості основного прояву порушення мовленнєвої функції у дітей із моторною алалією визначають дефіцитарність мовної здібності, що проявляється у порушенні її задатків, а саме у зниженні мовленнєвої активності.
На недостатність спостереження за мовленням оточуючих у дітей з моторною алалією вказували Т. Візель, Ж. Глозман, Р. Левіна, А. Маркова та ін.
Уповільненості процесу вироблення мовленнєвих стереотипів та їх патологічної інертності, загальмованості процесів переключення, або, навпаки, швидкому згасанню їх слідів у пам’яті дітей з моторною алалією присвятили свої дослідження такі відомі дослідники, як Г. Гуровець, В. Лубовський, І. Самойлова, В. Тарасун, Н. Трауготт та ін.
На порушення програмування мовленнєвого висловлювання, несформованість динамічного стереотипу вказували Т. Барменков, В. Воробйова, Г. Гуменна та ін.; недостатність здібності до моделювання вивчали Л. Халілов та ін., заміщення та символізацію у мовленнєвій діяльності дітей з моторною алалією досліджували Л. Єфіменкова, О. Юртайкін та ін.
Досліджуючи теоретико-методичні основи формування мовлення у дітей із моторною алалією Н. Жукова, Є. Мастюкова, В. Тарасун, Т. Філічєва, М. Шеремет та ін. вказували на труднощі в актуалізації знайомих слів у власній мовленнєвій діяльності. Особливості перенесення засвоєних граматичних форм слів на інші мовленнєві ситуації досліджували О. Грібова, Б. Гріншпун, Ю. Коломієць, Н. Трауготт, Н. Чередніченко та ін.; на мовленнєву безпорадність у нових ситуаціях та хаотичність дій при вирішенні вербальних завдань вказували Т. Барменкова, Н. Жукова, І. Марченко, В. Тищенко та ін.
За дослідженнями А. Богуш, О. Кисельової та ін. важливого значення в опануванні мовленнєвою діяльністю та рідною мовою відіграє емоційно-оцінна лексика, що є основою для формування практичних навичок висловлювати свої почуття, оцінювати дії та вчинки інших людей тощо.
Аналіз науково-методичної літератури дав змогу зробити висновок про те, що у спеціальній психолого-педагогічній літературі не визначені і не обґрунтовані педагогічні умови та теоретико-методичні основи формування емоційно-оцінної лексики у дітей із моторною алалією.
Отже, актуальним постає питання визначення найбільш доцільних засобів художньо-мовленнєвої діяльності у корекційно-розвивальному навчанні дітей із моторною алалією, адже принцип комунікативного підходу до навчання дітей з ТПМ передбачає не лише заповнення прогалин у мовленнєвому розвитку дітей, а й стимулювання їх до підвищення комунікативної активності.
Як показали психологічні дослідження, емоційні почуття підвищують комунікативну активність із залученням широкого спектру вербальних та невербальних засобів та є одним із регуляторів діяльності, рушійною силою до спілкування, шляхом до пізнання.
Аналіз літературних джерел дав змогу констатувати відсутність
досліджень відносно стану сформованості системи лексичних значень, що відображають емоційні стани і оцінки у дітей старшого дошкільного віку з моторною алалією, особливостей її розвитку та використання у різних видах мовленнєвої діяльності.
Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов та методики корекційної (логопедичної) роботи, спрямованої на формування емоційно-оцінної лексики у старших дошкільників із моторною алалією.
Для реалізації поставленої мети було окреслено такі завдання:
З’ясувати ступінь висвітлення досліджуваної проблеми у загальній і спеціальній психолого-педагогічній літературі.
Визначити стан та особливості сформованості емоційно-оцінної лексики у дітей старшого дошкільного віку з моторною алалією.
Визначити психолого-педагогічні умови формування емоційно-оцінної лексики у старших дошкільників із моторною алалією засобами художньо-мовленнєвої діяльності.
Обґрунтувати та розробити зміст методики формування емоційно-оцінної лексики у дітей із моторною алалією засобами художньо-мовленнєвої діяльності, експериментально апробувати її ефективність.
Об’єкт дослідження – комунікативно-мовленнєва діяльність дітей старшого дошкільного віку з моторною алалією.
Предмет дослідження – педагогічні умови та методика корекційної (логопедичної) роботи з розвитку емоційно-оцінної лексики у старших дошкільників із моторною алалією засобами художньо-мовленнєвої діяльності.
Методи дослідження. Відповідно до визначеної мети, сформульованих завдань комплексно застосовувалися наступні методи дослідження:
теоретичні: аналіз, систематизація та узагальнення даних загальної і спеціальної психолого-педагогічної літератури з метою виявлення стану досліджуваної проблеми; аналіз навчальних програм, корекційних методик та методичних посібників з метою з’ясування сучасних підходів до корекційної роботи з дітьми старшого дошкільного віку з моторною алалією;
емпіричні: цілеспрямоване спостереження за навчально-виховним процесом, ігровою діяльністю старших дошкільників із порушеннями мовлення, анкетування батьків, психолого-педагогічний експеримент (констатувальний та формувальний) з метою обґрунтування та апробації психолого-педагогічних умов й методики формування емоційно-оцінної лексики, вивчення стану її сформованості у дітей старшого дошкільного віку з моторною алалією;
статистичні: кількісний та якісний аналіз і узагальнення експериментальних даних, методи статистичного аналізу.
Методологічну основу дослідження становлять: концепція стандарту спеціальної освіти дітей дошкільного віку з порушеннями мовленнєвого розвитку (Є. Соботович); нормативні показники і критерії мовленнєвого розвитку дитини дошкільного віку (Є. Соботович); фундаментальні положення про мову як суспільне явище, її сутність як засобу спілкування і пізнання, систему мовної організації (Л. Виготський, О. Лурія, Ж. Піаже та ін.); вчення про мовлення як умовно-рефлекторну діяльність (І. Павлов, І. Сеченов та ін.), його взаємозв’язок із першою сигнальною системою (М. Кольцова, М. Красногорський); положення мовознавства щодо взаємозв’язку мови і мовлення (О. Потебня , Ф. де Сосюр та ін.), психології щодо навчання мови як мовленнєво-мисленнєвої діяльності, взаємозв’язку вербального і невербального спілкування у комунікативній діяльності (Л. Виготський, Д. Ельконін, О. Лурія, С. Рубінштейн та ін.); психолінгвістичні підходи до аналізу мовленнєвого розвитку дитини і його формування у процесі нормального та порушеного онтогенезу (М. Жинкін, О. Леонтьєв, Ф. Сохін, О. Шахнарович, Н. Юрьєва та ін.).
Магістр