Зразок роботи
Страх перед виступом – це цілком природна реакція організму. Навіть підготовлений оратор може хвилюватися та червоніти. 95% людей хвилюються перед аудієнцією, але у всіх страх проявляється по-різному. Дехто боїться нових знайомств та відносин, деякі відчувають себе невпевнено, коли висловлюють власні думки або просто підтримують розмову. І як це не дивно, далеко не всі цінують такий дар у людини, як можливість спілкуватися: слухати і чути, розуміти і говорити.
Актуальність нашої науково-дослідницької роботи полягає у тому, що публічні виступи – це невід’ємна частина нашого життя. Ми живемо у соціумі, а отже потреба у спілкуванні переслідує нас з дитячого садочку і до професійної реалізації; публічні виступи притаманні багатьом сучасним професіям, тому важливо навчитися контролювати свої емоції, жести, міміку під час виступів. Професійний оратор як правило впевнена у собі особистість, яка не боїться висловлювати свої думки та відстоювати свою точку зору.
Предметом нашої науково-дослідницької роботи є особливості прояву страху публічних виступів.
Об’єктом є особливості прояву страху публічних виступів у дітей підліткового віку, а саме 13-14 років (8-9 клас), залежно від гендерної приналежності.
Мета: проаналізувати вплив статі на прояв страху публічних виступів та розробити рекомендації для подолання цього виду соціальних страхів.
Гіпотеза: залежність страху публічних виступів від статі дитини підліткового віку....
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ СТРАХУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА
1.1 Погляди зарубіжних та вітчизняних вчених на поняття страху
Почуття страху знайоме кожній людині і тому не потребує опису. Кожний із нас чогось боїться: висоти, води, темряви, вогню, людей, смерті... Через велику популярність, страх вивчали багато зарубіжних та вітчизняних вчених. Але велика кількість досліджень не призвела до єдиного та загальноприйнятого трактування цього поняття. Отже, що ж таке страх на погляд вчених.
О. І. Захаров:" Страх - це афективне відображення у свідомості конкретної загрози життю та благополуччю людини".
Ф. Б. Березін:" Страх - це конкретизована тривога, і вона дає уявлення того, що загрозу можна усунути шляхом певних дій".
І. П. Павлов:" Страх - це прояв природного рефлексу, пасивно-оборонну реакцію з легким гальмуванням кори головних півкуль". Хвилювання, засноване на інстинкті самозбереження, має захисний характер і супроводжується певними змінами вищої нервової діяльності, проявляється у частоті пульсу та дихання, показниках артеріального тиску, виділенні шлункового соку. У найзагальнішому вигляді емоція страху виникає у відповідь на дію загрозливого стимулу. При цьому існує дві загрози, які мають універсальний і одночасно фатальний характер. Перше - це смерть, а друге - крах життєвих цінностей.
Е. П. Ільїн розглянув страх як емоційний стан, що відбиває захисну реакцію людини при переживанні нею реальної чи уявної небезпеки для її благополуччя та здоров'я. Але, як стверджує Ільїн, якщо для людини, як біологічної істоти виникнення страху не тільки доцільно, а і корисно, то для людини, як соціальної істоти страх може стати перешкодою для досягнення поставлених цілей. Страх можна розглядати як природний супровід людського розвитку. Емоція страху, як і багато інших емоцій, відрізняється своєю схильністю до фіксації у пам'яті. Доведено, що краще і міцніше запам'ятовуються ті події, які пов'язані з переживанням страху. Страх щодо об'єктів і вчинків, що принесли біль та неприємності, корисний тим, що спонукає їх уникнення в майбутньому. Страх є своєрідним засобом пізнання навколишньої дійсності.
Зигмунд Фрейд заявив, що страх – це афективний стан і, перш за все, може відчуватися людиною. Це почуття - це природнє невдоволення. Фрейд відрізняє страх реальний та невротичний. Справжнє страх - біологічна реакція на небезпеку, вона пов'язана з рефлексом польоту, і це можна розглядати як вираз інстинкту самозбереження. Джерелом невротичного страху є сексуальні та агресивні потяги, що були подавлені в дитинстві. Невротичний страх відрізняється від реального тим, що джерело небезпеки першого страху є більш імовірно у внутрішньому ніж у зовнішньому світі.
Магістр