Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На даний час в Україні проводяться реформи в усіх сферах суспільства, в тому числі – і в правовій сфері. Ефективна правова система ґрунтується на принципах незалежності, доступності, верховенства права, справедливості й професіоналізму юристів різних спеціалізацій. Від майбутніх юристів багато в чому буде залежати, якою саме стане Україна в ході реформування – корумпованою та відсталою, чи правовою і сучасною. Тому вже на етапі професійної підготовки у студентів-правознавців повинні цілеспрямовано формуватися професійно важливі якості. Так, серед важливих професійних якостей юриста, як правило, виокремлюють стресостійкість.
Актуальність дослідження стійкості до стресів на етапі професіоналізації студентів-юристів обумовлена, насамперед, тим, що найбільший рівень стресів спостерігається у спеціалістів, які працюють з людьми, їхніми проблемами і потребами. Стресостійкість, високий рівень професійної адаптації, на думку В. Барка, В. Медвєдєва, Є. Потапчука, О. Сафіна, О. Тімченка, С. Яковенка та інших вітчизняних дослідників, визнається одним з головних факторів професійної придатності до правової діяльності, що дозволяє розглядати стійкість до стресу як професійно значиму якість особистості. Тому важливим у професійній підготовці майбутніх фахівців юриспруденції є вивчення особливостей становлення професійної стресостійкості студентів.
Стресостійкість як будь-який психологічний феномен з’являється не водночас і не відразу, а має своє генетичне походження, будучи і засобом, і результатом психічного розвитку.
Стресостійкість – це загальна якість особистості, яка характеризується здатністю протистояти стресовим факторам за період часу, який необхідний для організації нових умов, в яких даний стресор не буде загрозливим.
Стресостійкість юриста виступає гарантією його успіху, оскільки в процесі професійної діяльності йому нерідко доводиться переносити підвищені психофізіологічні перевантаження. Юрист прямо і побічно пов’язаний з долями інших людей, тому постійно потрапляє в стресові ситуації і відчуває емоційні переживання і співпереживання.
Як показав проведений аналіз наукової літератури з даної проблеми, на цей час, з одного боку, накопичена значна кількість результатів багатопланових досліджень, присвячених вивченню стійкості до стресу, а з іншого боку – багато авторів відзначають складність, суперечливість і недостатність концептуальних та методологічних розробок даного психологічного феномену.
Розробкою проблеми стресостійкості займалися такі науковці як В. Крайнюк, В. Абабков, М. Хуторна, О. Кочарян, В. Мозговий, О. Тімченко, В. Корольчук, Э. Терещенко, О. Поліщук, Л. Кубашичева, С. Анохіна, А. Колосов, А. Артеменко, Г. Варіна та інші науковці. Формування стресостійкості студентів в процесі навчальної діяльності є маловивченою проблемою. Аналіз сучасної психологічної літератури показав, що лише окремі дослідження останніх років пов’язані з навчальною підготовкою студентів. Так, спроби вивчення стресостійкості майбутніх фахівців знаходимо в працях С. Гапонової (1994), О. Лозгачової (2004), М. Корольчука (2006), В. Крайнюк (2007), А. Мальонової (2007), К. Кім (2008), О. Кокуна (2012).
Незважаючи на те, що вивчення стресостійкості особистості набуло широкої популярності, однак, дослідження стресостійкості студентів-юристів у процесі професійної підготовки має досить обмежений характер. Таким чином, актуальність і недостатня теоретична та практична розробленість даної проблематики й обумовили доцільність вибору теми магістерської роботи «Психологічні особливості розвитку стресостійкості майбутніх юристів у процесі професійної підготовки».
Об’єкт дослідження – стресостійкість як психологічний феномен.
Предмет дослідження – особливості розвитку стресостійкості майбутніх юристів у процесі професійної підготовки.
Мета дослідження – теоретичне та експериментальне обґрунтування психологічних можливостей розвитку стресостійкості у студентів-юристів під час їх навчання у вищому навчальному закладі.
Магістр