Зразок роботи
ВСТУП
Агресивність особистості розглядаються крізь призму етологічного і екзистенційного пояснення агресії. З точки зору етології агресія розглядається як інстинктивна та соціально обумовлена поведінка, що безпосередньо пов’язана з задоволенням важливих життєвих потреб.
Для чого взагалі борються одне з одним живі істоти? «Боротьба — всюдисущий в природі процес; способи поведінки, призначені для боротьби, як і знаряддя, наступальне і захисне, настільки високо розвинуті і настільки очевидно виникли під селекційним тиском відповідних видозбережних функцій, що ми, вслід за Дарвіном, безсумнівно, повинні зайнятися цим питанням» - К. Лоренц.
Агресивність - це адресована іншій особині поведінка, яка може призвести до нанесення їй пошкоджень і часто пов’язана з встановленням певного ієрархічного статусу, з одержанням доступу до певного об’єкта чи права на якусь територію. Отже, агресивна поведінка в нормі має бути спрямована на іншу особину, яка знаходиться поруч, і цю поведінку зазвичай викликають властиві іншій особині подразники, які можуть бути зоровими, слуховими чи нюховими [4].
Термін «агресія», незважаючи на його широке поширення і використання в різному контексті, не має загальноприйнятих дефініцій. Ці складності пов'язані зі спробами дати узагальнене визначення різноманітним станам, що супроводжують багато видів агресивної поведінки. Агресія часто характеризується як дія, спрямована проти підтримки життєвих функцій іншої особи чи на подолання перешкод, що знаходяться між кінцевою метою і суб'єктом в даний момент. Агресія визначається і як поведінкова реакція, для якої характерне застосування сили з метою нанести ушкодження іншим організмам чи предметам. Внутрішньовидова агресія просто визначається як напад на особину того ж виду «за власною ініціативою». П. Брейн вважає, що поведінку можна визнати агресивною, коли вона відповідає декільком вимогам:
потенційно небезпечний стимул (фізичної чи психологічної природи) спрямований на особину чи предмет;
є доказ наявності мети і спонукання (тобто акт не випадковий);
наявні ознаки емоційного супроводу;
існують докази, що об'єкт нападу реагує у відповідь на атаку агресивно.
Дві останніх вимоги не є обов'язковими. Агресивний акт може бути цілеспрямованою мотивованою поведінкою без ознак емоційного супроводу, наприклад напад хижака на жертву або чисто інструментальний акт, пов'язаний із процесом навчання.
В даний час існує більш 100 різних визначень агресії. Часто ці дефініції складні й відбивають тільки одну сторону явища чи вузький професійний погляд (біологів, медиків, психологів, психіатрів і ін.) на феномен агресії.
Іноді виникає змішання понять агресії, агресивності і ворожості. Ці терміни використовують як синоніми. На відміну від «агресії» під «агресивністю» прийнято розуміти індивідуальну схильність до агресивної поведінки, готовність здійснити агресивний акт, а «ворожість» визначається як нереалізоване бажання заподіяти вплив, що шкодить, іншому організму з поведінковою демонстрацією цього бажання чи без неї. Агресія й аутоагресія (тобто поведінка, спрямована на заподіяння шкоди власному організму) часто виникають у ситуації конфлікту. «Конфлікт» – це зіткнення активної життєвої потреби і реальної перешкоди до її задоволення. У таких ситуаціях можливе виникнення «фрустрації» (розчарування) — стану, що виникає в результаті нездоланних труднощів на шляху до досягнення мети.
Агресія також може бути представлена і як фізична дія (чи погроза такої дії) однієї особи стосовно іншої [3].
.....
.....
Магістр