Зразок роботи
ВСТУП
Удосконалення сучасної системи української освіти відповідно до принципів гуманізації та індивідуалізації передбачає максимальне врахування психологічних особливостей розвитку дітей і створення таких умов, які сприяли б своєчасному і повноцінному розвитку всіх сторін особистості дитини. В даний час активно змінюється ставлення суспільства і держави до осіб з відхиленнями у розвитку від агресії до терпимості, партнерства та інтеграції.
Важливість цього завдання в даний час пояснюється тенденцією до збільшення числа дітей, що мають різні порушення фізичного і нервово-психічного здоров'я. У сучасному суспільстві склалася стійка тенденція інтенсивного зростання кількості дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Відповідно, на порядок денний ставляться питання повноцінного розвитку дитини як активного суб'єкта своєї життєдіяльності і надання кваліфікованої психологічної допомоги в даному напрямку.
Інтегрування дітей з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітній простір України є одним із напрямів гуманізації всієї системи освіти, що відповідає пріоритетам державної політики, окресленим у «Національній стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 ро- ку» Важливим етапом у розвитку інклюзивної освіти стало підписання президентом Закону «Про інклюзивну освіту» у 2017 р. систему дошкільних закладів для дітей з особливими освітніми потребами. 6 вересня 2018 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо доступу осіб з особливими освітніми потребами до освітніх послуг» від 04.07.2018 № 8556. І зміни буле внесено у Закон України «Про загальну середню освіту». Закон доповнили додатковою статтею 61 під назвою «Інклюзивне навчання»:
Поняття «інтеграція» у контексті розвитку дітей з особливими потребами є одним з ключових у спеціальній педагогіці й спеціальній психології. Гуманістичні ідеї щодо психологічного обґрунтування необхідності створення в суспільстві відповідних умов для самореалізації, соціально-культурної діяльності й інтеграції в соціум, розпочинаючи з ранніх років життя, досліджували І. Волкова, Л. Виготський, В. Гудоніс, В. Єршова, В. Кантор, А. Колупаєва, О. Литвак, В. Лубовський, В. Мурашко, Г. Нікуліна, С. Суславичус та ін. Серед іноземних вчених, які досліджували дане питання, Д. Апостолус, Б. Блумерс, Т. Мажевський, К. Міллер та ін.
В Україні проблеми осіб з сенсорними вадами на різних етапах їх особистісного розвитку аналізували такі науковці, як Л. Вавіна, Т. Гребенюк, І. Гудим, Є. Клопота, В. Кобильченко, Когут, А Колупаєва, Т. Сак, Є. Синьова, О. Щербина , М. Шевченко та ін.
Вивчення стану розробки проблеми інклюзивної освіти в Україні свідчить, що за останнє десятиріччя з’явилось достатньо науково-методичної та педагогічної літератури, яка відповідає сучасним запитам і потребам соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю з особливими потребами як у теоретичному, так і в практичному плані, але важливі аспекти