ВПЛИВ ТЕМПЕРАМЕНТУ НА ФОРМУВАННЯ РИС ХАРАКТЕРУ ОСОБИСТОСТІ (ID:503771)

ВСТУП Актуальність. У психологічній науці ми можемо зустріти ототожнення поняття характер і темперамент. Так, характер розвивається на грунті темпераменту, який виокремлює у характері такі риси, як урівноваженість або неврівноваженість поведінки, легкість входження в нову ситуацію, рухливість чи інертність реакцій тощо. Однак зауважимо, що темперамент не визначає змістовного боку характеру. Люди, що мають однакові властивості темпераменту можуть бути абсолютно протилежні за рисам характеру. Специфіка темпераменту полягає у тому, що він може сприяти або протидіяти формуванню тих чи інших рис характеру. Таким чином, темперамент залежить від типу вищої нервової діяльності − сплаву вроджених та індивідуально набутих властивостей процесів збудження і гальмування [6]. До таких властивостей нервових процесів слід віднести силу, врівноваженість і рухливість. Сила нервового процесу — це властивість нервових клітин зберігати працездатність при значному напруженні збудження і гальмування. Характер — це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що формуються і виявляються в діяльності і спілкуванні, зумовлюючи типові для індивіда способи поведінки. Саме вони діють на основі загальних інтересів, однакових поглядів, мотивів, виявляються у поведінці [8]. Зазначені особливості можуть бути поступливими або твердими, рішучими або нерішучими, впевненими або скутими, зауваження можуть висловлювати у різних емоційних варіаціях. Характер людини утворюють індивідуальні особливості. Саме вони стосуються, в першу чергу, її волі, розуму, почуттів. Зазначені риси характеру не можуть існувати ізольовано, знаходяться в закономірних залежностях, що визначає структурність характеру. Наприклад, людина -боягуз, не виявляє ініціативи, рішучості, і в той же час поводить себе конформно, обережно і т. п. Аналізуючи трудову діяльність, слід констатувати, що риси характеру, особливо у стресових ситуаціях, мають спонукальну, мотивуючу силу, коли необхідно зробити вибір дій, перебороти значні труднощі. Однією з таких рис харак¬теру є мотивація досягнення, тобто потреба обов’язково досягти успіху в діяльності. Людина може йти на ризик, виявляти ініціативу, наполегливість та ін. [11]. У випадку, коли людина не намагається досягти успіху, а намагається уникнути невдачі, виникає інша стратегія поведінки. За цих обставин вона ухилятиметься від ризикованих дій, безініціативна, не втручається у складні ситуації з невизначеним результатом. Залежно від співвідношення вольових яко¬стей людини і гнучкості в характері, вміння підпорядковувати або підпорядковуватися обставинам, люди поводять себе як інтернали або екстернали. Темперамент перестає бути самостійною формою вияву особистості у людини зі сформованим характером, він стає його динамічною стороною та проявляється у певній емоційній спрямованості властивостей характеру, швидкості перебігу психічних процесів, виявів особистості, характеристиці виразних рухів та дій особистості [3]. Таким чином, темперамент та характер органічно пов’язуються, взаємодіють в єдиній цілісності, утворюють неподільний сплав − інтегральну характеристику її індивідуальності. Алізуючи вище сказане, доцільно було б визначити один з важливих аспектів життедіяльності людини, такий як соціальна фрустрованість − це вид (форма) психічної напруги, обумовленого незадоволеністю досягненнями, положенням індивіда в соціальних ієрархіях. Соціальна фрустрація передає емоційне відношення людини до позицій, які вона зуміла зайняти в суспільстві на даний момент свого життя, такими як: умови професійної діяльності, матеріальним положенням, міжособистісними відносинами, житлово-побутовими умовами, проведенням дозвілля, місцем і умовами роботи, своїм життям в цілому. Визначити чи є взаємозв'язок між темпераментом та харектором і соціальною фрустрованістю, чи можливо вродженний темперамент та набутий характер, ні як не це не впливає. Фрустрованість є складним та багатогранним поняттям. Це особистісна якість, що може породжуватися попередніми обставинами життєдіяльності. Це схильність людини до фрустрації, тобто стану пригніченості, який розвивається в результаті якихось реальних, або уявних життєвих невдач, неможливості досягнення поставленої мети, чи труднощів пристосування до нового середовища з блокуванням цілеспрямованої поведінки. Фрустрація спричинює надмірну зосередженість особистості на задоволенні саме цієї потреби. Стан фрустрації дезорганізує поведінку людини та викликає негативні емоційні реакції під час його переживання. Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних фахівців з особливостей характеру, темпераменту, зокрема, найбільш повно ці проблеми висвітлені у роботах Т. О. Блюміна, В. В. Мегедь, А. О. Овчаров, Б. Й. Цуканов, Е. Кречмер, І. Павлов, К. Юнг, С. Мерлін, Г. Айзенк, Н. Абдюкової , Б. Ананьєва , О. Антонової-Турченко, А. Ільїної, А. Ковалева, В. Мясищева, Н. Левітова, Н. Лейтеса, В. Мерліна, та ряду ін. Об’єктом є темперамент та характер особистості. Предметом є особливості впливу темпераменту на формування рис характеру особистості. Мета роботи – визначити особливості впливу темпераменту на формування рис характеру особистості. Для досягнення даної мети поставлені наступні завдання: 1. Здійснити огляд наукових джерел з проблеми темпераменту і характеру особистості. 2. Проаналізувати основні підходи до визначення психологічних особливостей впливу темпераменту на формування рис характеру особистості; 3. Визначити особливості взаємозв’язку між темпераментом і характером та їх впливом на діяльність людини; 4. Емпірично дослідити прояви темпераменту та характерологічні прояви досліджуваних, акцентуації характеру та рівень фрустрованості; 5. Розробити програму корекції прояву рис темпераменту та характеру, що має на меті оптимізацію життєдіяльності людини. Для досягнення дослідницьких цілей та завдань будуть використані наступні методи: теоретичні: метод критичного аналізу, метод узагальнення, метод систематизації досліджуваної проблеми на основі осмислення першоджерел; емпіричні: «тест-опитувальник Г. Айзенка – EysenckPersonalityInventory (EPI)», Опитувальник К. Леонгарда-Г.Шмішека, «Діагностика рівня соціальної фрустрованості». Емпірична база дослідження. У дослідженні брали участь 100 осіб. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що було досліджено саме вплив темпераменту на формування рис характеру. Також нами було прослідковано взаємозв’язок між темпераментом та характером їх вплив на на соціальну фрустрованість, а саме на ступінь незадоволеності особистості соціальними досягненнями в основних аспектах життєдіяльності. Теоретичне значення роботи полягає в узагальненні теоретичних відомостей стосовно впливу темпераменту на формування рис характеру. Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності, наприклад, під час роботи HR, відділу кадрів під час прийнятті на роботу та робочих процесів для більш ширшого розуміння своїх працівників. Надійність і вірогідність результатів дослідження: теоретичне обґрунтовання припущень, що є основою дослідження; системність організації дослідження; сукупність методів, підпорядкованих предмету й меті дослідження; поєднання кількісного та якісного аналізу результатів; залучення методів математичної статистики для аналізу і оцінки одержаного дослідницького матеріалу. Перспективи подальших досліджень полягають у всебічному вивченні психологічного взаємозв’язку темпераменту і характеру та використання більш дієвих методів корекції. Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (70), додатків. Повний обсяг дипломної роботи становить 112 сторінок.