Зразок роботи
У професійній діяльності майбутніх психологів їх самооцінка відіграє надзвичайно важливу роль. Адже успішність надання психологічної допомоги клієнту потребує усвідомлення й прийняття особистістю норм, правил, моделі власної професії, адекватної самооцінки особистістю своїх якостей, позитивного ставлення до себе, зорієнтованістю на постійне професійне й особистісне вдосконалення тощо.
Розглядаючи дане питання, потрібно відмітити, що багато вчених звертають увагу на залежність самооцінки від особливостей діяльності та поведінки студентів-психологів. Так, дослідники Є. Бєлінська, О. Красіло, С. Тищенко та ін. у роботах встановлювали зв’язок самооцінки, її висоти та інші особливості із результативністю діяльності студентів у вигляді успішності, а також з більш частковими сторонами поведінки та окремими її видами.
Було доведено, що у студентів, які добре навчаються, Я-концепція включає їх сприйняття себе нонконформістами. Вони виявляють тенденцію до визначення авторитетів.
У студентів із середньою успішністю Я-концепція включає їхнє бажання додатково самостійно займатися та активність, не пов’язану з досягненнями; вони також, як і встигаючі студенти, вважають себе нонконформістами. Однак для них існує зв’язок поміж іспитами та відчуттями тривожності, фрустрованості та провини, а також їх уявленнями про авторитети, реакціями інших на пропуск лекцій.
Я-концепція студентів з низькою успішністю характеризується тим, що вони не сприймають себе нонконформістами, відвідування вечірок зовсім не пов’язане з їхньою Я-концепцією, іспити та авторитети дуже забарвлені для них тривожністю, фрустрацією та почуттям провини, останні елементи пов’язані також з пропуском лекцій та утворюють суттєву частину Я-концепції [22].
Також дуже важливим фактором у формуванні самооцінки студентів-психологів є соціальне середовище (у вигляді родини, різних соціальних інститутів, численних формальних та неформальних груп, у які включена така особистість). І він є досить істотним не тільки в період ранньої соціалізації, коли родина є єдиним соціальним середовищем дитини, а й в подальшому.
З віком усе більш вагомим у розвитку самооцінки стає значення досвіду соціальної взаємодії з однолітками й у неформальних групах серед студентів. Однак разом з тим родина як інститут соціалізації особистості продовжує відігравати найважливішу роль також і в пізньому юнацькому віці.
Формування самооцінки студентів-психологів відбувається у процесі соціалізації, у ході діяльності й міжособистісної взаємодії. Соціум справляє значний вплив на формування їх самооцінки.
Магістр