Самопошкоджуюча поведінка або селф-харм (ID:832378)

У традиційній парадигмі було прийнято вважати, що селф-харм – складова частина і важлива діагностична ознака якогось іншого психічного розладу, найчастіше прикордонного розладу особи. Крім того, селф-харм може бути проявом депресивного епізоду (великого депресивного розладу), розладів шизофренічного спектра, синдрому дефіциту уваги та гіперактивності та розладів аутистичного спектру, розладів харчової поведінки, а також зловживання психоактивними речовинами. Проте феномен самопошкоджень у сучасному суспільстві розглядають і поза психопатологічного контексту – він може відображати душевні метання людини та емоційні страждання, модні тенденції, протест та кримінальні мотиви, бути ознакою епатажного, провокативного або демонстративного прояву поведінки. У зв'язку з цим виникає низка наступних принципіальних диференціально-діагностичних питань. 1. Чи є самопошкоджуюча поведінка психопатологічним симптомом або суто феноменом психології? 2. Чи являється це криком про допомогу чи лише способом привернення уваги? 3. До якого напрямку можливо віднести цю проблему: психіатричного, психологічного чи соціального? 4. Чи існує зв'язок між селф-хармом суїцидальною поведінкою? 5. Слід вважати селф-харм-поведінку частиною бодімодифікації? (Наприклад, як татуювання.)