СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЖИТТЯМ У РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУПАХ (ID:833894)

ВСТУП Незважаючи на те, що інтенсивність життя сучасної людини висока, у неї залишається час для того щоб задуматися на скільки він задоволений нею. Відповідь на це питання змушує людину здійснювати різні вчинки, впливає на її поведінку та настрій. Задоволеність життям також впливає на психічний стан і психологічну стійкість особистості. Тому на індивідуальному рівні проблема задоволеності життям буде актуальною у різні періоди життя для багатьох поколінь. Спочатку, задоволеність життям почала розглядатися за кордоном у роботах, присвячених якості життя та психології щастя. І, лише «…з 1974 став виходити спеціальний міжнародний журнал «Social Indicators Research», у якому однаково почали публікуватися дослідження цього напрями, як роботи безпосередньо з якості життя, і з проблемі щастя й загальної задоволеності життям. І нерідко в цих роботах щастя визначається як «цілісна оцінка уваги гуманістично орієнтованих психологів на необхідності спеціального вивчення всіх особистісно-психологічних проявів суб'єктивного благополуччя індивіда, але і стала потужним поштовхом до розробки відповідного інструментарію для їх діагностування і більш точно. На основі цих робіт у західній науці сформувалося новий напрям у вивченні психології особистості, націлене на виявлення та оцінку різних аспектів її оптимального, благополучного та ефективного функціонування в процесі життя. Центральними цього напряму стали поняття щастя й задоволеності життям, а вихідний принцип дослідження було позначено як «avowed hap-piness» (Wessman, Ricks, 1966). Останній термін правомірно перекласти як «визнане» щастя або «деклароване» щастя. Введенням цього принципу підкреслюється той факт, що предметом дослідження є щастя конкретної людини, яка не тільки її усвідомлює і суб'єктивно відчуває, але і відкрито про це заявляє, оцінюючи силу і ступінь свого почуття. Позначений із самого початку принцип «avowed happiness», у свою чергу, визначив і відповідні методи дослідження. Найважливішими їх стали різні методики самооцінювання, тести-опросники, спеціальні психометричні шкали тощо» [6, с.53-54]. Інакше були справи у вітчизняній науці. У зв'язку з політичними та ідейними міркуваннями повільно просувалися вітчизняні дослідження в багатьох областях. А тема, задоволеності життя взагалі не мала місця, тому що діяв соціалістичний лад, ідеологія якого виключала навіть думка про нерівність людей, отже всі повинні були бути однаково задоволені власним життям. Але навіть після довгого періоду часу, ситуація в науковому середовищі, з цієї проблеми, не покращилася, хоча виник великий інтерес до цієї теми. Це зумовило вибір мети, об’єкта, предмета та завдань дослідження. Метою дослідження є дослідити соціально-психологічні особливості задоволеності життям у різних вікових групах. Об’єктом дослідження є соціально-психологічні особливості задоволеності життям у різних вікових групах. Предметом дослідження є задоволеність життям у різних вікових групах. Мета, об’єкт та предмет дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань: 1. Дослідити теоретичні аспекти соціально-психологічних факторів задоволеності життям. 2. Провести емпіричне дослідження задоволеності життям людей різних вікових періодів. Мета і завдання роботи визначили застосування наступних методів дослідження: - критичний аналіз джерел (зокрема ретроспективне вивчення вітчизняного й зарубіжного досвіду) для обґрунтування особливостей соціально-психологічних факторів задоволеності життям; - вивчення й аналіз наукової літератури з питання, що розглядається, для вивчення наявних підходів до вирішення проблеми дослідження; - наукове спостереження процесу формування дискурсивної компетентності старшокласників в умовах дистанційного навчання. Теоретичне значення дослідження полягає у можливості використання систематизованого теоретичного матеріалу за темою дослідження у подальших наукових пошуках в якості теоретико-методичної бази. Практичне значення проведеного дослідження полягає у можливості використання результати дослідження організації соціально-психологічних факторів задовольності життям в психологічній практиці. Структура роботи зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел (…). Загальний обсяг роботи складає … сторінок. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЖИТТЯМ 1.1 Поняття «задоволеність життям» За останнє десятиліття проблема вивчення такого явища, як фактор задоволеності життям у людей різного віку, представляє не тільки теоретичний інтерес для психологів, але й у прикладному сенсі для політиків, економістів, філософів, педагогів і соціологів. Психічна та емоційна стійкість, врівноваженість, стресостійкість, словом, гармонія з собою, з навколишнім світом визначають стан кожної особистості, що спонукає дослідників поставити питання: як упорядковано реалізувати цей особистісний конструкт, бути задоволеним життям. Задоволеність життям – це не мета, це постійна риса та інструмент для актуалізації поточних моментів того, що ми називаємо людським життям [4]. Задоволеність життям – це те, про що кожна людина має власні думки, ідеї, розуміння та почуття. Цей термін можна знайти в різних джерелах, у тому числі в працях давньогрецьких філософів Арістіппа (гедонічний підхід) і Арістотеля (евдемоністичний підхід). Термін «самовдоволення» ввів у науковий обіг Демокріт, який першим звернув увагу на роль особистості в розумінні та відчутті щастя, задоволеності життям як зовнішнього чинника. Поняття «задоволеність життям» зустрічається і в сучасних професійних психологічних, соціологічних, антропологічних, економічних дослідженнях. Цей термін відносно чітко визначений у психологічній експериментальній роботі, але його точне визначення відрізняється від повсякденного розуміння. Тому психологи називають це іншими словами – щастя або благополуччя [10]. Термін «суб’єктивне благополуччя» розуміється як індивідуальний стан задоволеності, щастя та благополуччя, що означає, перш за все, необхідну відсутність почуття нещастя, депресії чи тривоги та загального незадоволення. Ми не можемо дивитися на щастя як на протилежність нещастя і думати, що воно виникає, коли людина не є нещасною. Потрібні позитивні емоції: радість чи задоволення. Але ця шкала також неточна. Якщо цього пояснення достатньо, це означало б, що будь-яке маленьке задоволення, наприклад покупка одягу чи перемога в хокейній команді, достатньо для того, що ми називаємо «задоволенням від життя». Треба покладатися на менш побіжні пояснення, зареєструвати більш стабільні стосунки, мати певний досвід, тобто враховувати загальну задоволеність життям – на роботі, у сім’ї, у вільний час. Іншими подібними поняттями можуть бути «щастя», «благополуччя», «задоволення», «задоволеність життям», «процвітання», «якість життя», «здоров’я» або «психічне здоров’я» та «насолода». Однак зміст цих умов може істотно відрізнятися. Найширшим поняттям є «благополуччя», яке найближче підходить до «задоволеності життям», яке вважається когнітивним компонентом добробуту [10]. Так, «особисте благополуччя» також фігурує у визначенні здоров'я Всесвітньої організації охорони здоров'я. Здоров'я не тільки бачиться як відсутність певного захворювання чи розладу, а й вважається важливим станом загального психічного, фізичного та соціального благополуччя [7]. У широкому значенні особисте благополуччя має когнітивний та емоційний компоненти. Когнітивний компонент являє собою усвідомлену оцінку свого життя, емоційний компонент включає настрої, афекти та емоції, тому що люди відчувають певний ступінь задоволення, не замислюючись про це. Емоційними компонентами особистого благополуччя є позитивні та негативні емоційні стани (їх частота та інтенсивність) та щастя. Щастя може розглядатися як переважання позитивних емоцій над негативними. Однак, як згадувалося вище, це має бути стабільний стан людини. Уорнер Вілсон, який мав справу з визначеннями щастя, склав список характеристик, які описують щасливі люди (Wilson 1967). Найщасливішими вважають себе молоді люди незалежно від статі, які мають здоров'я, оптимістичні, впевнені в собі, безтурботні, освічені, з добре оплачуваною роботою, з високою трудовою етикою, адекватними устремліннями, наявністю шлюбних стосунків та високим інтелектом. Задоволеність життям є основним когнітивним компонентом особистого благополуччя і розуміється як усвідомлена оцінка свого життя загалом. Дослідження показали, що задоволеність життям найбільш близька до особистого благополуччя, оскільки найчастіше його використовують учасники дослідження як свій синонім. Загальна задоволеність життям також тісно пов'язана із задоволеністю в суб'єктивно важливих сферах життя. До них належать дружба, сім'я, умови праці, економічний статус, соціальний статус, а також самооцінка [4]. Ще одне поняття, пов'язане із задоволеністю життям, яке необхідно прояснити, — це якість життя. Задоволеність життям у цьому контексті часто розглядається як частина якості життя. Якість життя виявляється у двох вимірах. Перший вимір — це суб'єктивне, а другий — об'єктивне благополуччя. Суб'єктивне почуття особистого благополуччя складається із чотирьох компонентів. Це психічне особистісне благополуччя у строгому розумінні цього слова, самооцінка, самоефективність та особистий контроль [3, с.12]. Психічне особистісне благополуччя складається з різних емоційних і когнітивних аспектів, у тому числі, наприклад, позитивного та негативного афективного щастя, задоволеності життям, злагоди між очікуваними та досягнутими життєвими цілями, психосоматичних симптомів, настрою і т.д. [3, с.12].