Зразок роботи
ВСТУП
Тема психологічних особливостей становлення професійної компетентності психотерапевтів для мене, як для випускниці, є актуальною, важливою, як і для всіх студентів, випускників вищих навчальних закладів.
Актуальність дослідження. У сучасних умовах питанням професійної компетентності приділяється велика увага у зв'язку зі зміною концепцій впливу людського фактору на керування людськими ресурсами. В практичній діяльності професіонали відчувають нагальну необхідність обґрунтування і виділення психологічних складових професійної компетентності та їх актуалізації в конкретній професійній сфері, які є важливим ресурсом професійного розвитку та підвищення ефективності діяльності.
В суспільстві професія психотерапевта вважається однією з найбільш складних. Не кожному вдається пізнати її таємниці і стати професіоналом у справжньому значенні цього слова. Проблема ефективної професіоналізації спеціалістів вказаної сфери хвилює як психотерапевтів, так і тих, хто довіряє їм себе.
Оволодіння професією психотерапевта пов'язане не тільки з набуттям певних знань, навиків і умінь, на які затрачуються роки навчання, а й з активним особистісним становленням, внутрішнім прийняттям професії. Особистість психотерапевта – це головний інструмент його професійної діяльності, вона має визначальну роль в подальшій успішній роботі.
Стан розробленості проблеми. У нашій країні професія психотерапевта формувалася й розвивалася в рамках медицини, і як наслідок, у цей час законодавчо закріплена в якості суб-спеціальності в психіатрії. Це далеко не повною мірою відображає сформовану ситуацію в цій галузі, тому що останні десятиліття відбувалася активний зріст психотерапії і її методів у неклінічне середовище, зокрема в практичну психологію (Б.Д. Карвасарський, В.В. Макаров, М.М. Решетников, О.Й. Сосланд і ін.). Багато вчених (О.В. Варфоломєєва, Д. Сміт, В.Є. Каган, О.Б. Орлов, М.М. Решетніков і ін.) вважають, що професія психотерапевта сьогодні успішно складається в самостійну професію, досить затребувану сучасним суспільством, і по праву претендує на незалежність від тих професій у рамках психології й медицини (психіатрії), частиною яких вона дотепер традиційно вважається.
Фахівці, що надають психотерапевтичну допомогу, дотепер не можуть досягти єдності поглядів на професійну діяльність психотерапевта у зв'язку з тим, що предметна область психотерапії надзвичайно широка й неоднорідна, а концептуально-теоретичні основи й практичні додатки строкаті й різноманітні. Тому, незважаючи на зростаючу значимість і затребуваність психотерапевтичної допомоги, професійна компетентність психотерапевта змістовно не описана, відсутні єдині вимоги професії до особистості фахівця й, як наслідок, не розроблені науково обґрунтовані критерії профвідбору й стандарти підготовки психотерапевтів. Сформована ситуація може сприяти зменшенню інформаційної й психологічної безпеки громадян, а також виникненню простору для маніпулювання, тобто використання методів психотерапії для впливу на окремих людей, груп і суспільство в цілому з корисливими цілями.
Таким чином, широке коло досліджень, присвячених вивченню професійної компетентності, особливостей її розвитку дозволяє стверджувати, що дана проблема є значимою для сучасної психологічної науки й практики, становить інтерес для дослідників.
Проте, можна також констатувати, що професійна компетентність психотерапевтів як предмет пильної уваги психологів розглядалась недостатньо. Подібні дослідження необхідні для рішення практичних завдань сучасної освіти, збагачення психологічної й педагогічної науки й практики.
Об’єкт дослідження: професійна компетентність психотерапевтів.
Предмет дослідження: психологічні особливості становлення професійної компетентності психотерапевтів.
Мета дослідження: теоретично проаналізувати та емпірично дослідити психологічні особливості становлення психотерапевтів, розробити і апробувати тренінгову програму розвитку емпатійності.
Завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз специфіки становлення професійної компетентності психотерапевтів, виділити психологічні особливості становлення професійної компетентності.
2. Емпірично дослідити особистісні особливості психотерапевтів як суб’єктів праці, встановити взаємозв’язок між рівнем професійної компетентності психотерапевтів та наявністю досвіду індивідуальної терапії.
3. Розробити та апробувати тренінгову програму розвитку емпатійності.
Методи дослідження. Для рішення поставлених завдань були використані наступні методи:
• теоретичні (аналіз методологічних, педагогічних, психологічних підходів по темі дослідження; порівняння різних підходів до визначення понять; синтез змісту понять);
• емпіричні (констатувальний експеримент, опитування, бесіда, тестування; з метою діагностики застосовувалися авторська методика, а також відомі методики «Професійна спрямованість» (Дж. Голланд), методика «Ваші емпатичні здібності» (В.В. Бойко), методика «Визначення рівня рефлективності» (А.В. Карпов), методика «Толерантність до невизначеності» (С. Баднер), методика «Прогноз» – оцінка нервово-психічної стійкості;
• методи математичної обробки емпіричних даних;
• методи активного навчання (соціально-психологічний тренінг емпатійності).
Експериментальна база дослідження. Дослідження проходило на базі ПЗВО «Інститут економіки, екології та права» м. Києва. У дослідженні взяли участь 46 здобувачів вищої освіти, що проходять програму професійної підготовки за спеціальністю 053 «Психологія» освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр». Всі вони паралельно зі здобуттям рівня магістр, проходять навчання у різних модальностях: КПК, гештальт-терапевти, транзактний аналіз.. З них 37 жінок (80,4 %) та 9 чоловіків (19,6 %).
Практична значущість дослідження. В кваліфікаційній роботі обґрунтовані психологічні особливості становлення професійної компетентності психотерапевтів. Отримані матеріали можуть бути використані під час професійної підготовки психологів та психотерапевтів, при розробці програм та курсів підвищення кваліфікації психологів та психотерапевтів, а також тренінгах особистісного зростання психотерапевтів.
Структура роботи. Логіка дослідження зумовила структуру кваліфікаційної роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (98 примірників), додатки. Основний текст роботи викладений на 118 сторінках. Робота проілюстрована таблицями та рисунками.