Зразок роботи
2.2. Основні методи психокорекції тривожності у дітей.
Розглянемо проблему подолання тривожності. Ця проблема розподіляється на дві: проблема оволодіння тривожністю як станом, зняття його негативних наслідків і усунення тривожності як відносно стійкого особистісного утворення.
За результатами переглянутої літератури , можна дійти висновку, що робота по подоланню тривожності може здійснюватись на трьох взаємопов’язаних рівнях:
навчання школяра прийомам і методам оволодіння своїм хвилювання, підвищеною тривожністю;
розширення функціональних і операційних можливостей школяра, формування у нього необхідних навичок, умінь, знань, що ведуть до підвищення результативності діяльності, створення «запасу міцності»;
перебудова особливостей особистості школяра, перш за все його самооцінки і мотивації. Одночасно необхідно проводити роботу з сім’єю школяра і його вчителями з тим, щоб вони могли виконувати свою частину корекції.
Дітей з високою тривожністю потрібно постійно підбадьорювати, заохочувати, висловлювати впевненість в їхньому успіху, можливостях.
Щоб подолати скутість, треба допомагати дитині розслаблятися, знімати напруження за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ. Допоможе інсценізація етюдів на виявлення сміливості, рішучості, що вимагає від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем. Ігри, які виражають тривожність, неспокій учасників, допомагають емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не дитини, і на основі психологічного розототожнення з носієм гнітючих переживань позбутися своїх страхів [9,130].
В ході колекційної роботи з учнями 9-11 класів, які характеризуються наявністю тривожності як відносно стійкого особистісного утворення, можуть використовуватися такі прийоми:
«Переінтерпретація» симптомів тривожності. Часто школярів з підвищеною тривожністю деморалізують перші ознаки прояву такого стану. У багатьох випадках виявляється корисним сказати, пояснити їм, що це ознаки готовності людини діяти (ознаки активації), їх відчувають більшість людей і вони допомагають відповісти, виступити якомога краще.
«Налаштування» на певний емоційний стан. Школяру пропонується подумки пов’язати схвильований, тривожний емоційний стан з однією мелодією, кольором, пейзажем, яким-небудь характерним жестом; спокійний, розслаблений – з другим, а впевнений, “перемагаючий” – з третім і при сильному хвилюванні спочатку згадати перший, потім другий, далі третій, повторюючи останній декілька раз.
Магістр