Зразок роботи
ВСТУП
Проблема агресії привертає увагу різних фахівців: психіатрів, соціологів, юристів та педагогів та особливо активно розробляється у сучасній психології. Агресія у підлітковому середовищі одна з гострих проблем, що хвилюють сучасне суспільство. У умовах особливо актуалізується аналіз проблеми агресивного поведінки дітей різного віку.
У зарубіжній психології аналіз проблеми агресії ведеться психологами різних напрямів: існує психоаналітичне трактування агресії, онтологічний підхід, фрустраційна теорія агресії, поведінковий підхід.
Незважаючи на тривалу історію розробки проблематики агресивної поведінки людини, вона не втратила своєї значущості та актуальності.
У вітчизняній психології вивчення агресії перебуває на початковому етапі. Окремі питання психології агресивності вивчали І. Я .Франко, С. Ф. Русова, Г. Г. Ващенко, О. Т. Лубенець, Б. Д. Грінченко, М. М.Стельмахович, В. О. Сухомлинський, Л. С. Виговський, Б. М. Ананьєв, З. Фрейд, О. О. Волкова, А. Й. Капська, Т. І. Алєксєєнко та багато інших вітчизняних і зарубіжних учених [1, c. 12].
Особливий інтерес дослідників викликає питання детермінації агресивності. Психологами виділяються такі чинники, які б становленню агресивного поведінки дитини: вплив сімейного виховання, спілкування з однолітками, навчання через засоби інформації.
Безперечна провідна роль сім'ї та внутрішньосімейних відносин на становлення особистості дитини. Основним принципом роботи є ідеї Л.С.Виготського про культурно-історичну обумовленість особистості дитини, про розуміння соціальної ситуації як первинної по відношенню до розвитку дитини.
Аналіз досліджень, присвячених проблемам агресивності, дозволив розуміти нам сімейне виховання як одну з основних умов становлення та розвитку агресивності дитини. Невипадково з'ясування впливу лінії виховання у ній на агресивність дітей присвячено безліч досліджень. У той самий час, у цій проблемі існують нез'ясовані моменти, і є потреба у нових емпіричних даних [4].
Щодо процесу становлення дитини, як особистості, також варто вказати те, що вона передбачає різноманітне пізнання маленькою людиною зовнішньої соціальної дійсності, навчання навиків індивідуальної та колективної праці, залучення до національної та всебічної культури людського середовища [15, c. 50].
Зважаючи на вищевикладене, провідними чинниками у формуванні дитячої особистості виступає моральна атмосфера, яка панує у сім'ї, як засіб внутрішньосімейного життя та його стиль.
Необхідно зазначити те, що спосіб життя батьків є основою їхнього авторитету для дітей. Батьківські вимоги до дітей не повинні розходитися з їхньою власною поведінкою. Батьки також повинні зрозуміти те, що всі їхні дії перебувають під постійним, безпосереднім та опосередкованим контролем їхніх дітей.
Досить відомим є той факт, що в благополучних сім’ях батьки прищеплюють дітям особисті духовні цінності, морально-етичні установки, котрі дозволяють молодому поколінню рухатись у соціально значущому напрямі. Однак, діти правопорушники загалом виховуються в сім’ях де батькам байдуже на їхній розвиток, як особистості і це в подальшому призводить до того, що така дитина не може створити власну благополучну сім’ю.
У психології та педагогіці є загальновизнаним поняття, що батьки мають вирішальний життєво-виховний вплив щодо своєї дитини, як особистості. Це зумовлено великим взаємозв’язком між членами сім’ї.
Виховання дитини є однією з найважливіших завдань родини. Власне, для курсового дослідження буде доцільним розглянути поняття родинного виховання, його мету, а також зміст.
Родинне виховання є вихованням дітей у сім'ї батьками, родичами, опікунами або ж особами, що заміняють батьків.
Досить специфічною особливістю родинного виховання вважається та, що здійснюється у контексті життя самої сім'ї, на основі внутрішньо родинних стосунків між людьми, трудових та опікунських обов'язків та родинно побутової культури. Масштабна роль такого виховання обумовлена, глибинним впливом на весь комплекс фізичного та духовного життя дитини.
Отже, актуальність теми дослідження зумовлена недостатньою вивченістю питання детермінації агресивності.
Аналіз витоків агресивної поведінки особливо актуальний щодо підлітків у зв'язку зі своїм інтенсивним психофізичним розвитком, особистісної нестабільністю, активним засвоєнням різних форм поведінки, і навіть високим рівнем готовності до агресії.
Виходячи з цього, були визначені об'єкт, предмет, мета, завдання та гіпотеза дослідження.
Мета: вивчити взаємозв'язок типу сімейного виховання та агресивності дітей.
Гіпотеза: прояви деструктивної та конструктивної агресивності у старшому шкільному віці взаємопов'язані з типом сімейного виховання, проте ця залежність не є прямолінійною. Вона визначається як індивідуально-психологічними особливостями дитини, і її ставленням до системи батьківського виховання.
Завдання дослідження:
1. виділити типи агресивності в дітей різного віку
2. виявити відмінності в особистісних особливостях агресивних та неагресивних
3. встановити взаємозв'язок між типом сімейного виховання та агресивністю
4. вивчити різницю у сімейному вихованні дітей з різними типами агресивності.
Об'єкт: діти старшого шкільного віку.
Предмет: взаємозв'язок типу сімейного виховання та агресивності дітей.
Методи дослідження: аналіз, синтез, класифікація та узагальнення даних психологічної літератури; психологічні спостереження, тестування, кількісно-якісний аналіз результатів дослідження.
Наукова новизна та теоретична значущість дослідження роботи полягає в наступному.
У дослідженні розширено наукові уявлення про типи агресивності у дітей. У роботі дано психологічні характеристики деструктивно та конструктивно агресивних підлітків. Виявлено взаємозв'язок між типами сімейного виховання та агресивністю.
Отримані дані мають значення розуміння закономірностей особистісного розвитку старшого шкільного віку, відносин дітей із батьками, роблять певний внесок у сімейну психологію та наукові основи дитячої практичної психології.
Практична значимість визначається можливістю використання результатів дослідження у психологічному консультуванні та у роботі навчально-виховних установ.
Результати та висновки дослідження можуть бути основою для розробки програм підвищення освітнього рівня та психологічної компетентності батьків у вихованні дітей. Матеріали роботи можуть бути використані в курсах лекцій для практичних психологів, студентів, а також розробки методичних посібників з проблем сімейного виховання. Положення, що виносяться на захист:
1. Виховання на кшталт емоційного заперечення та гіпопротекції сприяє формуванню деструктивної агресивності підлітків. Сімейне виховання на кшталт емоційного прийняття, при нестійкості стилю батьківського виховання сприяє формуванню конструктивної агресивності.
2. Існують індивідуально-психологічні відмінності конструктивно та деструктивно агресивних дітей. Конструктивно агресивні підлітки характеризуються низьким рівнем ворожості.
Вони орієнтовані доброзичливе міжособистісне взаємодія, водночас виявляють підвищену авторитарність у спілкуванні з однолітками. Для деструктивно агресивних дітей характерна висока ворожість, підозрілість та підвищена тривожність.
3. Конструктивно агресивні та деструктивно агресивні підлітки по-різному оцінюють ставлення до них з боку батьків. Деструктивно агресивні підлітки, на відміну конструктивно агресивних, оцінюють своїх матерів і батьків як не виявляють до них позитивного інтересу і відзначають ворожість матерів щодо них.
Апробація результатів дослідження проходила
РОЗДІЛ І. Загальна характеристика питання взаємозв’язку стилю сімейного виховання та рівня агресивності дитини......
1.1. Теоретико методологічний аналіз становлення наукової точки зору впливу сім’ї на формування дитячої особистості
Сім'я є основним чинником формування добра до оточуючих, головна основа подальшого формування громади, нації та суспільства. У наш час сім'ї переживають серйозні складнощі, які значною мірою спровоковані кризовими явищами в українському суспільстві, що негативно позначається на внутрішньо сімейній сфері, послаблюють дієвість виховної функції сім'ї, створюють не зовсім педагогічні виправдані змінив її сутності, тим, що сімейне життя стає об'єктом критики з боку суспільства, котра вимагає відповідальності батьків за виховання дітей у більш свідомо підвищеному руслі [1, c. 198].
Сім'я - є однією з найдавніших типів подібності та спільності людей, адже вона виникла раніше, ніж нації чи держави, ще з часів первісного суспільства. Власне сім'я була, є і та завжди буде одним із найважливіших середовищ формування та розвитку людини, як особистості, котра відповідає не тільки за власне соціальне відтворення, а й, також, за відтворення певних способів життя.
Перш ніж прийти людині у світ, в період становлення в сім'ї, вона народжуєтьсяу своїх батьків та все, що вона винесе з батьківського виховання,буде встановити її на всіх життєвих шляхах і саме тому наші предки значну увагу надавали правильному вихованню дітям і не просто вихованню, а, саме, гуманному вихованню, за основу, якого ставився власний приклад, любові, поваги, чесності до людей [10, c. 20].
Варто зазначити те, що важливість та проблематику сімейного виховання та його вплив на особистість вивчали вчені різних галузей педагогіки, соціальної роботи, психології, психотерапії тощо.
Загалом, сім'ю як первинний чинник соціалізації та виховання досліджували такі вчені, як: І. Я. Франко, Г.Г.Ващенко, С.Ф. Русова, О. Т. Лубенець, Б. Д. Грінченко, М.М. Стельмахович,В.О. Сухомлинський, Л. С. Виготський, З. Фрейд, О. О. Волкова, А. Й. Капська,Т. І. Алєксєєнко та багато інших вчених.
Якщо говорити про сім’ю як команду, які разом взаємодіють та відіграють важливу роль в житті одне одного то варто виокремити кожного члена сім’ї. Для жінки-матері сім'я - є можливістю нормального, життєвого становлення, спокій та впевненість у собі, матеріальна та моральна підтримка, почуття радості і щастя, справжнє та якісне виховання своїх дітей.
Для чоловіка сім'я надає життєвий стимул, допомогу в подоланні труднощів, а також тих чи інших негараздів. Щодо дитини, то варто відзначити те, що саме для неї сім'я відіграє значну важливість тому, що надає ті перші та важливі знання про життя, про взаємовідносини з іншими людьми. Сім'я «створює матеріальні і моральні умови для її росту, формує певні моральні життєві основи та статево-рольові установки».
У сім'ї виховуються і дорослі та діти, тому їхня поведінка схильність до агресивності або ж навпаки спокійна адаптація у соціумі, гарне виховання залежить прямо від батьків. У виховній функції особистості наводять три головні аспекти.
- формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей та інтересів, передачею від дорослих дітям накопиченого суспільством соціального життєвого досвіду, вироблення в них морально-етичних знань та способів поведінки, забезпечення морального, фізичного та психологічного розвитку дітей.
- системний виховний вплив сімейного колективу на кожногойогочленапротягом усього життя дитини.
- безперервний вплив дитини на батьків [2, c. 56].
Магістр