Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Важливе місце у процесі розвитку і формування особистості посідає її безпосередня діяльність та самооцінка. Вона є внутрішнім психофізичним кроком активності особистості, а відтак суттєвим чинником психічного, фізичного і соціального розвитку. У процесі безпосередньої діяльності знаходить своє вираження дія рушійної сили розвитку як результат суперечностей між реальними потребами що їх висуває перед особистістю життя, і рівнем фізичного, психічного та соціального розвитку.
Самооцінка слугує основною умовою розвитку особистості, дозволяє зберегти її незалежно від випробування які посилає життя, забезпечуючи тим можливість залишатися собою. Самооцінка формує в людини потребу відповідати не тільки соціальному рівню, але й рівню внутрішніх критерій та оцінок. Таким чином процес розвитку адекватної самооцінки не може відбуватися без активної участі в ньому самої ж особистості.
Успіх дитини залежить від формування самооцінки на початкових етапах школи. Адекватність самооцінки має суттєвий вплив на формування та розвиток нормальної поведінки у житті дитини. Самооцінка обумовлює динаміку і спрямованість розвитку індивідуальності.
Розв'язання проблеми низької самооцінки відноситься до числа актуальних задач психології і ставить дослідників перед завданням створення корекційних програм та впровадження їх у молодшому шкільному віці.
Велике значення у розвитку теоретичних та практичних досліджень вивчення самооцінки є внесок науковців Б.Г. Ананьєва, Т.В. Андрущенко, Н.Є. Анкудинової, А.В. Захарової, С.Ф. Спічак, П.Р. Чамати, С.М. Юлдашової та інших. Вони зазначали ,що значення для розвитку самооцінки має вступ дитини до школи та освоєння нею нового соціально розвитку.
Г. М. Бреслав описує, що при дослідженні зв'язку самооцінки і рівня тривожності було виявлено, що діти з низькою самооцінкою мають нерідко високий рівень тривожності. Ці діти вразливі, чутливі до своїх неуспіхів, критично реагують на будь які подразники соціуму, відразу відмовлятися від діяльності, в якій відчувають труднощі та навіть відмовляються від діяльності в якій мають успіх, переваги. Причиною того є закомплексованість, несмілість, страх. Натомість дитина з адекватною самооцінкою бачить себе позитивною особистістю, вважає себе неповторною та рішучою, що допомагає їй самоствердитись.
Ми можемо зробити такий висновок, що не зважаючи на суттєву увагу до проблеми розвитку та формування самооцінки дітей , переважна більшість наукових досліджень стосується дітей з адекватною самооцінкою, тоді як ті, що присвячені дітям молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку, мають досить великі суперечності. Тобто, питання щодо особливостей критерій самооцінки дітей молодшого шкільного віку та значних чинників , факторів котрі мають впливають на даний процес, залишаються вивченими. Спостерігається невелика кількість наукових праць, присвячених порівнянню самооцінки здорових дітей та із затримкою психічного розвитку. Всі ці аспекти і визначають актуальність обраної теми.
Методи арт–терапії є цінним інструментом в діяльності освітніх установ, переважно в роботі з дітьми шкільного віку. Форми і методи арт–терапевтичної роботи, що використовуються з дітьми різноманітні. Різні види творчого мистецтва можуть мати важливі психопрофілактичні ефекти, що знижують високе емоційне напруження.
Об’єктом дипломної роботи виступає самооцінка молодших школярів.
Предмет дослідження: роль арт–терапевтичних методів в корекції самооцінки.
Мета дипломної роботи полягає у здійсненні теоретико–емпіричного аналізу проблеми низької самооцінки в молодшому шкільному віці та розробці програми її оптимізації засобами арт–терапії.
Відповідно до мети в роботі висвітлені наступні завдання:
‒ провести теоретичний аналіз особливостей виникнення та прояву низької самооцінки в молодшому шкільному віці;
‒ дослідити особливості застосування методів арт–терапії при роботі з дітьми молодшого шкільного віку;
‒ провести емпіричне дослідження самооцінки дітей молодшого шкільного віку;
‒ розробити програму психокорекції низької самооцінки в молодшому шкільному віці засобами арт–терапії та перевірити її ефективність.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали праці таких науковців, як Дж. Аллан, М. Бетенскі, Д. Вуд, Р. Гудман, Т. Делі, Дж.Дубовський, К. Еванс, Д. Енлі, E. Кейн, К. Кейз, А. Копитін, Е. Крамер, В. Ловенфельд, Л.Маркус, Д. Мерфі, М. Наумбург, О. Нікологорська, Л. Пардоу, О. Постальчук, Д. Пейслі, Ф. Прокоф’єв, і Л. Селфі та ін. Дослідники у своїх працях переконували велику ефективність використання всіх видів арт–терапії в навчально–виховному процесі з метою творчого розвитку дітей, творчого самовираження і самопізнання (Г. Батищева, Т. Борисова, Л. Гаврилова, В. Драганчук, У. Дутчак, Н. Євстігнеєва, Т. Крижанівська, О. Олексюк, О. Отич, В. Петрушин, Г. Побережна, С. Шушарджан та ін.);аналізувались особливості використання ізотерапії (О. Вознесенська, О. Деркач, А. Захаров, Л. Мардер, С. Харенко та ін.);танцювально–рухової терапії (Г. Волкова, Н. Авраменко, В. Паробій, І. Вольпер, І. Шептун та ін.); бібліотерапії (Ю. Дрешер, Т. Ключенко, В. Мясищев, В. Невський, В. Мурашевський,М. Рубакін та ін.); пісочної терапії (Т. Грабенко, О. Зайва, Н. Дикань, Т. Зінкевич–Євстигнеєва, М. Кисельова, Л. Лебедєва, Н. Маковецька, Н. Сакович, Л. Шик, Н. Юрченко та ін.); лялькотерапії (Н. Зинов’єва, І. Медведєва, Н. Михайлова, О. Федій, Т. Шишова, та ін.); казкотерапії (О. Бреусенко–Кузнєцов, І. Вачков, А. Гнєзділов, Д. Соколов, О. Тихонова та ін.).
Методи дослідження:. Для виконання поставлених нами цілей та мети дослідженнянами використовувалися: загальнотеоретичні методи – міждисциплінарний аналіз та синтез психологічної та педагогічної літератури з проблем дослідження; порівняння, систематизація, узагальнення, інтерпретація наявних теоретичних підходів. При проведенні експериментального дослідження нами була використана група емпіричних методів: бесіда– для отримання додаткової інформації про досліджуваний об’єкт; тестування: методика «Сходинки» В.Г. Щур, «Дерево» Д. Лемпена, «Три вчительки» А. Липкіної, та «Методика вивчення диференційованої самооцінки у дітей молодшого шкільного віку С. Хартер (адаптація Н. С. Чернишової). Для обробки даних застосовано методики статистичної математики.
База дослідження. Дослідження проводилось в Довжанській ЗОШ I–II ступенів с. Довге та охопило 67 здобувачів освіти молодшого шкільного віку.
Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в систематизації уявлень про особливості формування самооцінки в дітей молодшого шкільного віку; чинники, що впливають на виникнення неадекватної самооцінки; роль батьків та педагогів у формуванні самооцінки дітей; використання засобів арт-терапії при корекції низької самооцінки в дітей молодшого шкільного віку.
Практична значущість дослідження полягає в укладанні психодіагностичного комплексу, спрямованого на виявлення особливостей самооцінки в дітей молодшого шкільного віку; розробці програми психокорекції низької самооцінки в молодшому шкільному віці засобами арт–терапії, що може використовуватись шкільними та практичними психологами.
Структура роботи. Магістерська робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури, що включає 92 джерела, додатків.
Магістр