Особливості реабілітації хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки у після лікарняний період (ID:147521)

Виразкова хвороба уражає людей у активному творчому віці, призводить до тимчасової, а часом і стійкої втрати працездатності. Вона належить до найпоширеніших захворювань органів травлення. Виразкова хвороба поліетіологічне захворювання. Відомо багато екзогенних факторів ризику її виникнення, зокрема: нерегулярне, незбалансоване за вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів харчування; шкідливі звички (куріння, алкоголь); надмірні нервово-психічні навантаження; професійні шкідливості; медикаментозні впливи (глюкокортикостероїди, нестероїдні протизапальні засоби); низький соціально-економічний рівень життя. Вони є передумовою або сприяють виникненню й розвитку виразок гастродуоденальної ділянки. Для одних факторів зв'язок з пептичною виразкою доведений, для інших залишається дискусійним і досі. Існують і ендогенні фактори, що зумовлюють виразкову хворобу, зокрема генетична схильність; хронічний Нр-гастрит та метаплазія шлункового епітелію у дванадцятипалій кишці; гіперпродукція соляної кислоти та пепсину (фактори агресії) і гіпопродукція мукопротеїнів та слизу (фактори захисту); порушення гастродуоденальної моторики (дуоденальна ретропульсація, дуоденогастральний рефлюкс); молодий вік, чоловіча стать. У сукупності лікувальних заходів медичної реабілітації щодо запобігання ускладнень, відновлення здоров'я, функціонального стану і працездатності хворих фізична реабілітація застосовується у всіх її періодах. Фізична реабілітація поліпшує якість лікування, запобігає можливим ускладненням при травмах, прискорює відновлення функцій органів і систем, тренує та загартовує організм, повертає працездатність. Залежно від періоду перебігу хвороби визначаються завдання засоби і методика занять лікувальною фізичною культурою.