Зразок роботи
Актуальність. Соціально-економічна та політична ситуація, яка відбувається в Україні на даний час значним чином впливає на традиційну систему фізичного виховання молоді.
На протязі останніх років з’явилась тенденція до погіршення не тільки стану здоров’я дітей шкільного віку, а й в цілому рівня їх фізичного розвитку [5,20,29,92].
Так у дітей 6-ти років були виявлені наступні результати: порушення осанки (сколіози, грудні кіфози, лордози) спостерігались у 17 чол. (65,4%), відставання у фізичному розвитку і рівні морфофункціональних характеристик (вага, зріст, об’єм грудної клітки, життєва ємність легенів, артеріальний тиск, ЧСС) виявлено у 19 чол., що складає - 73,1%. Недостатній рівень рухових якостей зафіксовано у 20 дітей (76,9%), причому у більшості досліджуваних в основному не вистачало бистроти і сили м’язів. Майже кожна друга дитина на протязі року перенесли різні захворювання. Аналіз показників 7-річних дітей виявив невелике зниження порушення осанки у порівнянні з дітьми 6 років, яке склало 61,5% (16 чол.); відхилення від вікових норм у фізичному розвитку спостерігалося у 17 чол. (65,4%); відставання у розвитку рухових можливостей відмічалося у 18 чол. (69,2%). Для дітей 8 років зміни в осанці і фізичному розвитку виявлені у 16 чол. (61,5%), знижені результати рухових можливостей - у 14 чол. (53,8%). Захворюваність у даній групі дітей зменшувалась з 46,2% - у 7-річних до 38,5% - у восьмирічних. Проведені експерименти у 9-річних дітей виявили, що порушення осанки були у 14 чол. (53,8%), фізичній підготовленості - у 12 чол. (46,2 %). Дослідження показали, що загальна тенденція виявлених порушень для дітей 10 років нижча. При цьому порушення осанки і фізичного розвитку у 13 чол. (52,0 %), знижений рівень рухових якостей зафіксовано - у 12 чол. (48,0 %). Діти 10 років хворіли менше всіх (36,0%).
Не слід забувати, що саме такі діти приходять займатися до груп початкової підготовки в різноманітних видах спорту, в тому числі і до чисельних секцій боротьби дзюдо.
Залучення дітей до систематичних занять боротьбою дзюдо вимагає радикальних змін в методах і засобах навчально-тренувального процесу, більш поглибленого індивідуального підходу, який базується на комплексному вивченні можливостей юних спортсменів, які в подальшому будуть сприяти досягненню високих спортивних результатів на міжнародній арені та укріплення їх здоров'я.
Нажаль, питання вибору методики підготовки юних атлетів вирішуються індивідуально кожним тренером, при цьому нерідко спостерігаються помилки у виборі найбільш оптимальної методики. Відповідним чином це призводить до недоліків у вирішенні питань даного етапу багаторічної підготовки дзюдоїстів, які у переважній більшості проявляються на подальших етапах, коли виправити їх складно.
Уважно розглянувши останні наукові дослідження можна зробити висновок, що проблеми розвитку фізичних якостей юних спортсменів є досить актуальними.
Популяризація боротьби дзюдо в Україні та за її межами, широкі можливості науки і техніки, дозволяють ретельно вивчити та дослідити особливості технічної майстерності ведучих дзюдоїстів Світу таких, як: Х.Давтян, З.Кедалашвілі, С.Меджитов, Р.Кревчик, В.Греков, Д.Хадфі, Т.Ринер та інших і на основі отриманих експериментальних даних створити найбільш ефективні моделі навчання техніці боротьби дзюдо юних спортсменів.
У відповідності до теорії І.П.Павлова [93], такі наукові світила, як: М.А.Бернштейн (1966р.) [10], Н.М.Амосов (1975) [1], П.К.Анохін (1980р.) [4], Б.Ф.Скіпер [93], Д.Ундерер [94], В.П.Бізін (1987р.) [14], та інш., розробляють та висувають різноманітні концепції навчання руховим діям, які лежать в основі особливостей формування змісту та об’єму базової техніки боротьби дзюдо.
Основні положення багаторічного тренування борців-дзюдоїстів, його етапи та зміст, частково відображені в роботах: В.С.Ощепкова [101], А.А.Харлампієва (1965р.) [84], Г.Туманяна (1989р.) [76,77], Г.Арзютова (1995р.) [100], Я.Коблева (1995р.) [32], В.В.Лялько (1998р.) [41] та інш.
При значній кількості досліджень робіт з техніки та тактики боротьби дзюдо слід відмітити, що однією із проблем теорії та практики спортивної боротьби залишається відсутність розробленої універсальної методики навчання техніці на початкових етапах підготовки, актуальними також залишаються питання удосконалення змісту та послідовності вивчення базової техніки боротьби дзюдо [2,18,47].
Досягнення високих результатів в боротьбі дзюдо неможливе без удосконалення системи початкового навчання, у якій важливо закласти основи вірного виконання технічних дій. Нажаль, в теорії боротьби даному питанню приділяється досить мало уваги, переважна більшість досліджень проведено зі спортсменами високої кваліфікації. Методика початкового навчання в недостатній степені враховує вікові особливості юних борців, але багато в чому повторює методику навчання, яка використовується дорослими.
Метод термінової інформації, розроблений В.С.Фарфелем (1975р.) [80] дозволяє суттєво розширити можливості реалізації дидактичного принципу наочності та підвищити ефективність управління рухами. Деякі питання пов’язані із використанням технічних засобів термінової інформації у процесі навчання і удосконалення техніки фізичних вправ, викладені у наукових працях І.П.Ратова (1972р.) [66], В.А.Асланова (1972р.) [6], В.П.Бізіна (1987р.) [14], И.А.Боровицкого (1988р.) [14], М.И.Венгерского (1989) [16], А.М.Лапутіна (1990р.) [39] та інших.
У процесі управління руховими діями беруть участь рухова, зорова, слухова, тактильна вестибулярна та інші сенсорні системи, кожна з яких відіграє вагому роль в управлінні рухами (М.О.Бернштейн (1966р.) [10], П.К.Анохін (1980р.) [4]).
Застосування засобів термінової інформації під час навчально-тренувальних занять з боротьби дзюдо, дозволить тренерам, інструкторам, викладачам визначити провідні чинники навчання та подальшого удосконалення технічної майстерності дзюдоїстів на різних етапах багаторічного тренування.
Мета дослідження полягала у визначенні ефективності застосування технічних засобів при навчанні юних дзюдоїстів базовій техніці.
Магістр