Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. У ХХІ столітті Національна доктрина освіти в Україні має забезпечити підготовку людей високої культури, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні і впровадженні новітніх наукових та інформаційних технологій [18]. Останнє можливе лише за умови індивідуального підходу до кожної дитини. При цьому важливо пам’ятати, що від природи всі мають неоднакові здібності. Індивідуальні особливості особистості найяскравіше виявляються в темпераменті, характері, здібностях, у пізнавальній, емоційно-вольовій діяльності, потребах та інтересах. Особливості їх прояву залежать від виховання дитини. Індивідуальні риси характеру, як свідчать дослідження, досить яскраво виявляються вже в дошкільному віці. Найсприятливіші можливості для розвитку пізнавальних сил, активності, схильностей і обдарувань кожної дитини створює індивідуальний підхід.
Проблема індивідуального підходу до дітей знайшла втілення у Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття) [9], Законі України «Про шкільну освіту», «Концепції шкільного виховання в Україні», «Концепції НУШ»[12] . Зокрема, відповідно до п. 2 статті 4 Закону України «Про шкільну освіту», шкільна освіта - цілісний процес, спрямований на забезпечення різнобічного розвитку дитини шкільного віку відповідно до її задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб.
Іншим важливим нормативним документом - Національною програмою «Освіта» визначається, що в сучасних умов навчання педагог зобов’язаний підходити диференційовано до дітей, що обумовлює нагальну потребу досліджувати особливості навчально-виховного процесу в умовах індивідуального підходу до навчання. Згідно з Концепцією розвитку шкільної освіти, основним напрямом реалізації особистісно-орієнтованої моделі шкільної освіти є індивідуалізація освітнього процесу, вибір дітьми різних видів діяльності, їх складності, партнерів по спільній діяльності (диференціація), право зростаючої особистості на відкритий освітній простір, самодіяльність, елементарну творчість, особистий час.
Індивідуальний підхід є запорукою ефективності педагогічного процесу, базується на тому, що будь-який освітній вплив заломлюється крізь призму індивідуальних особливостей конкретної дитини. Отже, реалізувати індивідуальний підхід означає брати до уваги індивідуальну своєрідність, неповторність кожної окремої дитини як особистості. Це підхід дорослого до дитини та її особливої сутності»
Теоретико-методологічну основу дослідження складають загально-психологічні теоретичні принципи системності; концепція віку, запропонована Л.С. Виготським і розвинена в роботах Л.І. Божович, О.В. Запорожця, В.В. Давидова, Д.Б. Ельконіна, В.Ф. Моргуна та ін.
Питання індивідуального підходу навчання у зв’язку з проблемами формування особистості займалися О.В. Запорожець, Г. С. Костюк, В.К. Котирло, Г.О. Люблінська, В.М. Мясищев, Д.Ф. Ніколенко, Л.М. Проколієнко, Д.Б. Ельконін та інші вчені, які заклали теоретичні основи індивідуального підходу навчання та виховання, визначили його сутнісні характеристики, показали роль у становленні особистості дитини. Велику увагу індивідуальному підходу та індивідуалізації освітнього процесу сучасних у закладах освіти приділено З. Ікуніною, В. Кузьменко, С. Ладивір, С. Самойловою, Р. Хаустовою та іншими. У своїх працях ці дослідники розкривають етапи вивчення індивідуальних особливостей дитини, подають відповідні методики, пропонують шляхи здійснення індивідуально-диференційованого підходу в різних видах діяльності учнів. Такий підхід реалізується як внутрішня диференціація методів і прийомів, що відповідають індивідуальним особливостям дітей.
Дуже важливим є використання індивідуального підходу під час занять фізичною культурою з дітьми з особливими потребами. Робота з фізичного виховання з дітьми з особливими потребами передбачає рішення оздоровчої, навчальної, виховної та корекційної задач.
Оздоровча задача полягає у профілактиці захворювань серцево-судинної, дихальної систем та опорно-рухового апарату.
До навчальних задач відносяться: засвоєння рухових навиків та вмінь, необхідних для нормальної життєдіяльності; формування системи елементарних знань про здоровий спосіб життя.
Виховна задача полягає в формуванні фізичних та морально-вольових якостей особистості.
Корекційна задача полягає в подоланні недоліків фізичного та психічного розвитку засобами фізичного виховання з корекційним спрямуванням. Отже, актуальність цієї проблеми, є досить високою, що й обумовило вибір теми курсової роботи : «Індивідуальний підхід до учнів с особливими потребами на уроках фізичної культури»
Об’єкт курсової роботи - процес фізичного виховання для учнів з особливими потребами.
Предмет курсової - індивідуальний підхід до учнів с особливими потребами на уроках фізичної культури.
Мета дослідження - визначити особливості організації індивідуального підходу на уроках фізчної культури, проаналізувати й обґрунтувати особливості та фактори, що впливають на зміцнення фізичного здоров’я у дітей з особливими потребами.
Гіпотеза дослідження: індивідуальний підхід на уроках фізичної культури сприяє розвитку фізичних якостей та зміцненню загального здоров’я дітей з особливими потребами.
Відповідно до мети сформульовано основні завдання дослідження:
Магістр