Характеристика ходьби як засобу оздоровлення дітей (ID:698253)

Актуальність теми. Погіршення здоров’я дітей довгий час розглядалось як результат несприятливого впливу соціально-економічних, екологічних і ряду інших факторів. Проте значний негативний вплив на здоров’я має комплекс педагогічних факторів: збільшення обсягу й темпу навчального навантаження, невідповідність програм та технологій навчання функціональним і віковим особливостям школярів, помітного зниження рухової активності. Більшість дітей реалізують тільки 60-70% фізіологічної потреби в русі. У порівнянні з дошкільним періодом життя дитини, рухова активність у молодшому шкільному віці знижується приблизно вдвічі. На підвищення ефективності роботи системи фізичного виховання спрямовані зусилля міжнародної програми ВООЗ “Европейская сеть школ здоровья”. Основними завданнями даного проекту є зміцнення здоров’я дітей і молоді, створення здорового й безпечного середовища, мотивація до здорового способу життя [6]. Система шкільного фізичного виховання України на сьогодні не достатньо ефективна, програми з фізичної культури не враховують інтересів дітей, рівня їх фізичної підготовленості і здоров’я. Багато шкіл, особливо у невеликих містах або сільській місцевості, мають недостатню матеріальну базу. Прогалини у фізичному вихованні дітей у подальшому дуже важко відновлюються, так як дитячий вік найбільш сприятливий для розвитку рухової функції. В цьому віці закладаються основи майбутнього здоров’я і працездатності. У зв’язку з цим, обґрунтування програм з оздоровчої ходьби для дітей на основі врахування початкового рівня фізичного здоров’я і обумовлює актуальність даного дослідження. Аналіз останніх досліджень і публікацій. На думку багатьох вчених [Круцевич Т.Ю., Язловецкий В.С.], підвищення ефективності фізичного виховання пов’язане з розробкою оздоровчих програм. Не дивлячись на те, що зібрані чисельні дані про вплив оздоровчої ходьби на організм людей різних вікових груп [С.А Душанин, Л.Я. Иващенко, Е.А. Пирогова, Купер К., Мотылянская Р.Е., Язловецкий В.С. та інші], недостатньо опрацьовані програми для молодших школярів, які використовують з оздоровчою метою. Мета дослідження є узагальнення теоретичних підходів до визначення особливостей ходьби як засобу оздоровлення дітей. Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження:  дослідити сутність оздоровчої ходьби;  розглянути різновиди оздоровчої ходьби;  визначити особливості ходьби дітей різних вікових груп;  проаналізувати методичні рекомендації щодо формування навички з ходьби у дітей;  дослідити переваги застосування скандинавської ходьби як профілактики захворюваності у дітей. Об’єктом дослідження є прoцеc формування навички з ходьби у дітей. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні методи і підходи до вивчення ходьби як засобу оздоровлення. Для вирішення поставлених у роботі завдань були використані різноманітні загальнонаукові і спеціальні методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень стали наукові праці вітчизняних вчених з проблем теорії і практики вивчення ходьби як засобу оздоровлення. Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.