Зразок роботи
Розділ І. Теоретична частина
1.1 Організація статистики в Україні та світі
В Україні статистика регулюється згідно з положенням про державну службу статистики України від 23 вересня 2014 року №481 та Законом України про державну статистику[3].
Структуру апарату Державної служби статистики затверджує Голова Державної служби статистики за погодженням із Міністром економічного розвитку і торгівлі.[8]
Штатний розпис та кошторис апарату Державної служби статистики за-тверджує Голова Державної служби статистики за погодженням із Мінфіном.
Державна служба статистики є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
Щодо принципів організації, то в Україні статистика організовується за такими принципами[12]:
Принцип 1: Професійна незалежність – професійна незалежність органів державної статистики гарантується положеннями статті 5 Закону України “Про державну статистику”, відповідно до яких забороняється втручання будь-яких інших органів та осіб у державну статистичну діяльність, що забезпечує достовірність статистичної інформації.
Принцип 2: Повноваження щодо збирання даних – органи державної статистики мають чітко визначені законодавством повноваження щодо отримання даних для складання статистичної інформації. Респонденти мають чітко визначені законодавством обов’язки подавати до органів державної статистики дані для складання статистичної інформації або надавати на вимогу органів державної статистики доступ до них.
Принцип 3: Відповідність ресурсів – ресурси, що надаються органам державної статистики, мають бути достатніми для задоволення потреб державної статистики.
Принцип 4: Зобов’язання щодо забезпечення якості – органи державної статистики беруть на себе зобов’язання діяти згідно з принципами, викладеними у Декларації якості Європейської статистичної системи (далі ‒ ЄСС).
Принцип 5: Конфіденційність статистичних даних – органи державної статистики гарантують конфіденційність первинних статистичних даних, отриманих від респондентів, а також статистичної інформації, на підставі якої можна визначити інформацію щодо конкретного респондента, і адміністративних даних, що використовуються для статистичних цілей.
Принцип 6: Неупередженість і об’єктивність – органи державної статистики складають і поширюють статистичну інформацію на основі науково-обґрунтованої методології, неупереджено, об’єктивно, професійно, відкрито з наданням всім користувачам рівного доступу до неї.
Принцип 7: Управління діяльністю та професійна етика – діяльність органів державної статистики логічно і послідовно упорядкована. Визначені та забезпечуються моральні правила та норми поведінки працівників органів державної статистики.
Принцип 8: Результативність діяльності – результативність діяльності органів державної статистики характеризується ступенем досягнення ними запланованих результатів.
Принцип 9: Постійне удосконалення – органи державної статистики постійно удосконалюють свою діяльність шляхом перегляду довгострокової програми розвитку державної статистики на підставі аналізу даних моніторингу та аудитів.
Принцип 10: Ґрунтовність статистичної методології – сучасна і науково-обґрунтована статистична методологія, що базується на міжнародних стандартах та рекомендаціях, є основою складання якісної статистичної інформації. Це вимагає відповідних засобів, процедур, правил, методів і досвіду.
Принцип 11: Відповідність статистичних процедур – статистичні процедури забезпечують підґрунтя для створення якісної статистичної інформації, починаючи зі збору даних та закінчуючи їхньою остаточною оцінкою.
Принцип 12: Партнерські відносини у здійсненні державної статистичної діяльності – співробітництво у складанні статистичної інформації органів державної статистики з іншими співвиробниками статистичної інформації, постачальниками адміністративних даних, респондентами державних статистичних спостережень, міжнародними організаціями та статистичними службами інших країн ґрунтується на засадах взаємної поваги, налагодженого взаємообміну даними та оптимізації витрат на здійснення державної статистичної діяльності.
Принцип 13: Ефективність витрат – наявні ресурси органів державної статистики мають ефективно використовуватись.
Принцип 14: Відповідність/Релевантність – статистичні дані повинні за-довольняти поточні та потенційні потреби користувачів.
Принцип 15: Точність/Надійність – статистичні дані повинні бути точними і достовірними.
Принцип 16: Своєчасність та Пунктуальність – статистичні дані повинні поширюватися своєчасно зі встановленою періодичністю.
Принцип 17: Доступність та Зрозумілість/Ясність – статистичні дані мають представлятися у зрозумілій формі, поширюватися у придатному та зручному для використання вигляді, бути доступними усім користувачам на рівних умовах та супроводжуватися метаданими і відповідними поясненнями.
Принцип 18:Послідовність / Узгодженість та звітність – статистичні дані мають бути узгоджені, зіставні у часі, за регіонами і країнами. Має бути створено можливість для поєднання та спільного використання статистичних даних з різних джерел.
З огляду на вище зазначене можна сказати, що основним завданням статистики України є висвітлення соціально-економічного положення країни, а також змін, що відбуваються в економічному житті України в умовах ринкового господарювання. У висвітлені соціального положення країни можна виділити дослідження релігійної ситуації, що включатиме дослідження даних про релігійні громади.
Першочерговим завданням статистики є розвиток теорії і практики статистики з формуванням загальнометодологічних основ у відповідності до міжнародних стандартів, впровадження Системи Національного Рахівництва (СНР), вдосконалення системи статистичної інформації та її обробки, побудова фундаментальних основ статистики.
В основу організації статистичної інформації України покладено:
1) централізоване управління статистики,
2) єдність офіційної методології та технології,
3) нерозривний зв’язок статистичних органів з органами державного управління.
Ці три критерії реалізуються через такі принципи: принцип теоретичної концентрації, регіональної децентралізації, принцип законності.
Структура органів державної статистики та їх діяльність регулюється згідно з законом України про державну статистику. Згідно з цим законом, розділ третій, стаття одинадцять, до органів державної статистики відносяться[3]: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики; функціональні органи державної статистики підприємства, установи та організації, які знаходяться у сфері управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики. Зазначені органи складають єдину систему органів державної статистики України.
Також, згідно з вищезазначеним законом, стаття тринадцять, до основних прав органів державної статистики включають[3]:
1) Приймати в межах своєї компетенції рішення з питань статистики, обліку і звітності. Рішення органів державної статистики з цих питань є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону. У разі виникнення питань щодо статистичної методології в окремих галузях економіки залучати до їх вирішення державні органи.
2) Отримувати безкоштовно (за винятком проведення окремих вибірко-вих обстежень фізичних осіб або сукупностей таких осіб, за участь у яких респонденти отримують грошову компенсацію за витрату часу), в порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, від усіх респондентів,включаючи центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, банки, фізичних осіб – підприємців та фізичних осіб, які підлягають статистичним спостереженням, і використовувати первинні та статистичні дані, дані бухгалтерського обліку,іншу необхідну для проведення статистичних спостережень інформацію, у тому числі інформацію з обмеженим доступом, а також пояснення, щодо даються до них. Застосовувати під час проведення дер-жавних статистичних спостережень щодо фізичних осіб, які підлягають цим спостереженням, метод безпосереднього відвідування працівниками органів державної статистики та тимчасовими працівниками, які залучаються до проведення статистичних спостережень, їх житлових і господарських приміщень та будівель, земельних ділянок тощо;
3) Вивчати стан природного обліку і статистичної звітності, перевіряти достовірність первинних та статистичних даних, поданих респондентами. За-стосовувати при цьому у порядку, встановленому органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в сфері статистики, метод безпосереднього відвідування виробничих, службових та інших приміщень, ділянок тощо юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також фізичних осіб – підприємців;
4) Вимагати від респондентів внесення виправлень до статистичної звіт-ності, інших статистичних формулярів у разі виявлення приписок та інших перекручень первинних та статистичних даних. У разі невиконання цієї вимоги у визначені строки органи державної статистики можуть самостійно вносити зазначені виправлення з наступним повідомленням про це респондентів;
5) Подавати правоохоронним органам пропозиції щодо притягнення винних у порушенні вимог цього Закону посадових осіб та фізичних осіб – підприємців до відповідальності, передбаченої законами.
6) Розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати відповідно до законів штрафи;
7) Залучати до розробки державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації відповідні центральні органи виконавчої влади та наукові установи;
8) Здійснювати співробітництво із міжнародними статистичними організаціями та статистичними службами інших країн;
9) Проводити статистичні спостереження та надавати послуги на платній основі;
10) Надавати запитувачам статистичну інформацію відповідно до Положення про проведення статистичних спостережень та надання органами державної статистики послуг на платній основі;
11) Коментувати невірне використання або тлумачення статистичної ін-формації.
Згідно з цим законом, статтею чотирнадцять, також визначаються основні обов’язки органів державної статистики. Органи державної статистики зобов’язані[3]:
1) Організовувати і проводити статистичні спостереження за соціально-економічними і демографічними процесами, екологічною ситуацією в Україні та її регіонах;
2) Проводити державні статистичні спостереження, що стосуються соціально-демографічного та економічного становища населення, його підприємницької діяльності тощо;
3) Аналізувати соціально-економічні, демографічні та екологічні явища і процеси, які відбуваються в Україні та її регіонах;
4) Надавати державним органам та органам місцевого самоврядування статистичну інформацію в обсягах, за формами і у строки, визначені планом державних статистичних спостережень або окремими рішеннями Кабінету Міністрів України;
5) Забезпечувати гласність статистичної інформації, видавати відповідно до плану державних статистичних спостережень статистичні збірники, бюлетені, огляди, прес-випуски тощо, проводити прес-конференції;
6) Забезпечувати рівний доступ до статистичної інформації юридичних і фізичних осіб;
7) Проводити фундаментальні дослідження та прикладні розробки у галузі статистики;
8) Використовувати у практиці органів державної статистики міжнародні статистичні стандарти та рекомендації;
9) Забезпечувати респондентів звітно-статистичною документацією (за винятком державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації) відповідно до плану державних статистичних спостережень;
10) Забезпечувати ведення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України та реєстрів респондентів статистичних спостережень, ідентифікацію та класифікацію включених до цих реєстрів суб'єктів;
11) Забезпечувати розвиток і вдосконалення технології опрацювання статистичної інформації;
12) Забезпечувати збереження, накопичення, актуалізацію та захист статистичної інформації, дотримання її конфіденційності;
13) Здійснювати міжнародні та міжрегіональні статистичні зіставлення;
14) Надавати статистичні дані міжнародним організаціям, а також здійснювати обмін статистичною інформацією із статистичними службами інших країн відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з Законом України про державну статистику,розділ третій стаття дванадцята, до основних завдань державної статистичної діяльності в Україні входить[3]:
1) Участь у формуванні державної політики в галузі статистики та забезпечення її реалізації;
2) Збирання, опрацювання, аналіз, поширення, збереження, захист та використання статистичної інформації щодо масових економічних, соціальних, демографічних, екологічних явищ і процесів, які відбуваються в Україні та її регіонах;
3) Забезпечення надійності та об'єктивності статистичної інформації;
4) Розроблення, вдосконалення і впровадження статистичної методології;
5) Забезпечення розроблення, вдосконалення та впровадження системи державних класифікаторів техніко-економічної та соціальної інформації, які використовуються для проведення статистичних спостережень;
6) Створення і ведення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та реєстрів респондентів статистичних спостережень;
7) Впровадження новітніх інформаційних технологій з опрацювання статистичної інформації;
8) Взаємодія інформаційної системи органів державної статистики з інформаційними системами державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, міжнародних організацій та статистичних служб інших країн шляхом взаємного обміну інформацією, проведення методологічних, програмно-технологічних та інших робіт, спрямованих на ефективне використання інформаційних ресурсів;
9) Координація дій державних органів, органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб у питаннях організації діяльності, пов'язаної із збиранням та використанням адміністративних даних;
10) Забезпечення доступності, гласності й відкритості статистичної ін-формації, її джерел та методології складання;
11) Збереження і захист статистичної інформації;
Статистична наука має різні галузі в залежності від предмету дослідження. Однією з таких галузей є соціальна статистика[18].
Соціальна статистика – це суспільна наука, яка притаманними їй методами вивчає закономірності й тенденції соціального життя суспільства та соціальних процесів, що відбуваються в ньому, виявляє кількісні характеристики досліджуваних закономірностей в нерозривному зв’язку з якісною визначеністю, установлює наявність і щільність відповідних взаємозв’язків, моделює соціальні процеси, а також оцінює можливі перспективи їхнього розвитку за певних умов.
Предмет соціальної статистики – пізнання закономірностей і тенденцій соціальних процесів, їхній кількісний вимір і прогнозування на перспективу. Соціальна статистика досліджує всі аспекти соціального життя суспільства, приділяючи головну увагу тим із них, які на даному етапі суспільного розвитку становлять найгостріший соціальний інтерес і стосовно яких потрібна відповідна соціальна політика. Саме ця галузь статистики займається питанням релігії та релігійних громад.
Релігійною статистикою у Львівській області займається структурний підрозділ, що має назву - відділ аналізу даних демографічної та соціальної статистики. На сьогоднішній день керівником відділу є Бонк Ніна Іванівна[11].
Мета соціальної статистики полягає у вивченні та вимірі закономірнос-тей проходження соціальних процесів, внаслідок яких якісно змінюється як сама особистість, так і соціальне середовище[18].
На міжнародному рівні релігійною статистикою займається статистичний відділ ООН. Статистичний відділ прагне до поліпшення глобальної статистичної системи. Узагальнює і поширює глобальну статистичну інформацію, розробляє стандарти і норми для статистичної діяльності, а також підтримує зусилля країн щодо зміцнення їх національних статистичних систем.
Основні функції Статистичного відділу є[7]:
1) збір, обробка та розповсюдження статистичної інформації;
2) стандартизація статистичних методів, класифікацій і визначень;
3) програма технічного співробітництва;
4) координація міжнародних статистичних програм і заходів.
Статистичний відділ ООН збирає та поширює дані національних статистичних управлінь щодо поширення мовних та релігійних груп і публікує ці дані в демографічних щорічниках.
На сьогоднішній день крім міжнародних статистичних організацій існу-ють також і статистичні служби окремих країн. До прикладу в Німеччині це Федеральне статистичне управління.
Федеральне статистичне управління є провідним постачальником офіційної статистичної інформації в Німеччині. Займається збором, обробкою, аналізом та представленням статистичної інформації. Управління надає інформацію для прийняття рішень в демократичному суспільстві за умов ринкової економіки. При проведені соціально-демографічних досліджень федеральне статистичне управління вивчає релігійну ситуацію в Німеччині, зокрема чисельність релігійних груп.
Федеральне статистичне управління є незалежним органом і належить до міністерства внутрішніх справ, що здійснює адміністративний нагляд. Управління гарантує нейтральність та об’єктивність своїх даних щодо респондентів[17].
1.2 Джерела статистичної інформації
Статистична інформація – документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства[10].
Згідно закону України про державну статистику, стаття сім, з метою складання статистичної інформації органи державної статистики можуть використовувати такі джерела інформації[3]:
- первинні та статистичні дані щодо респондентів, які підлягають статистичним спостереженням;
- адміністративні дані державних органів (за винятком органів державної статистики), органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб;
- дані банківської, фінансової і митної статистики, статистики пла-тіжного балансу тощо;
- статистичну інформацію міжнародних організацій та статистич-них служб інших країн тощо;
- оцінки та розрахунки, що здійснюються на основі зазначених вище даних.
Рішення щодо вибору джерела статистичної інформації приймається органами державної статистики самостійно, з урахуванням якості і своєчасності подання інформації, витрат, а також обов'язків, які виникають у зв'язку з цим у респондентів.
Адміністративні дані ‒ дані, отримані на підставі спостережень, проведених державними органами (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції;
Первинні дані – інформація щодо кількісної та якісної характеристики явищ і процесів, яка подана респондентами під час статистичних спостережень.
Статистичні дані – інформація, отримана на підставі проведених статистичних спостережень, що опрацьована і подана у формалізованому вигляді відповідно до загальноприйнятих принципів та методології. Статистичні дані, що є результатом зведення та угруповання первинних даних, за умови забезпечення їх знеособленості являють собою зведену знеособлену статистичну інформацію (дані).
Статистичною інформацією є також дані банківської, фінансової і митної статистики, статистики платіжного балансу тощо, які складаються на підставі адміністративних даних, отриманих Національним банком України та спеціально уповноваженими державними органами (крім органів державної статистики) відповідно до їх компетенції. Відповідні повноваження зазначених органів, а також засади щодо організації збирання, опрацювання, аналізу, поширення, збереження, захисту та використання такої статистичної інформації визначаються окремими законами[3].
Також до джерел статистичної інформації відносять[18]:
1) звітність (вторинне спостереження);
2) статистичне спостереження – реєстрація даних, що надходять безпосередньо від об’єкта (первинне спостереження);
3) реєстри – первинне постійне спостереження.
Звітність – це форма організації статистичного спостереження, при якій інформація регулярно поступає в статистичні органи від підприємств, установ та організацій у вигляді обов’язкових звітів. Звітність має певні характерні ознаки: обов’язковість надання звітів за раніше обумовленими програмою та строком, встановленим до цього; обґрунтованість інформації документами первинного обліку і бухгалтерського обліку; юридична сила звітів і відповідальність також. За терміном охоплення звіти бувають: поточний звіт (місяць, чверть року, півроку) та річний звіт. Звіт надається за затвердженою формою, яка має наступні обов’язкові реквізити: форма та дата затвердження; адреса звіту; термін звітності; назва особи, яка звітує; назва і адреса вищої інстанції по відношенню до особи, що звітує; показники звіту; підписи відповідальних осіб. Звітність формується таким чином, щоб її показники співпадали із показниками плану, що надає можливість перевірки виконання плану. До форми звітності надається інструкція, яка показує як підрахувати показники, що забезпечує однаковість інформаційної обробки[18].
Статистичні спостереження проводяться органами державної статис-тики через збирання статистичної звітності, здійснення одноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень.
За видами статистичні спостереження розподіляються на суцільні та не суцільні.
Суцільне статистичне спостереження – спостереження щодо всіх без винятку одиниць сукупності, яка вивчається.
Не суцільне статистичне спостереження – спостереження за окремими одиницями сукупності, яка вивчається.
Статистичні спостереження розподіляються також на державні та інші статистичні спостереження.
Державні статистичні спостереження проводяться органами державної статистики відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України плану державних статистичних спостережень або за окремими рішеннями Кабінету Міністрів України. Державні статистичні спостереження, які проводяться органами державної статистики із залученням тимчасових працівників, здійснюються за рішеннями Кабінету Міністрів України[3].
Дані можна отримувати за допомогою анкетного опитування. Анкетне опитування – це спосіб опитування, за якого респондентам видають анкети, які вони заповнюють і віддають назад[10].
Реєстр – упорядкована інформаційна система або спеціалізована база даних.
Державними органами статистики використовується реєстр статистичних одиниць та єдиний державний реєстр підприємств та організацій[9].
Реєстр статистичних одиниць – це автоматизована інформаційна система, призначена для збирання, накопичення, захисту, опрацювання, поширення, використання та зберігання даних щодо статистичних одиниць.
Завданнями РСО є[10]:
– забезпечення необхідної повноти охоплення статистичних одиниць, які підлягають спостереженням;
– забезпечення належної якості даних;
– слугування надійним джерелом даних для формування генеральних сукупностей (основ вибірки) одиниць статистичних спостережень, а також при вивченні демографії підприємств.
РСО використовується в статистичній практиці для:
– виявлення та побудови статистичних одиниць, підтримки даних про статистичні одиниці в актуальному стані;
– підготовки та координації статистичних спостережень;
– залучення даних із адміністративних джерел;
– формування й аналізу загального списку одиниць статистичних спостережень та демографії підприємств;
– поширення даних.
Саме за допомогою реєстрів збирають статистичні дані щодо кількості релігійних громад.
Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України (ЄДР-ПОУ) – автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про всіх юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за межами України.
Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України забезпечує єдиний державний облік та ідентифікацію всіх зазначених у частині першій цієї статті суб'єктів і є основою для проведення статистичних спостережень.
Створення і ведення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, розроблення організаційних і методологічних принципів його функціонування забезпечуються органами державної статистики[9].
Державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, які створюють та ведуть реєстри та інформаційні бази даних щодо юридичних осіб, безкоштовно надають органам державної статистики інформацію, необхідну для формування та актуалізації Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Положення про Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України затверджується Кабінетом Міністрів України[9].
До інших виробників статистичної інформації відносять: міністерство фінансів України, національний банк України та державну фіскальну службу України[10].
Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом вико-навчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України[14].
Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначають-ся Конституцією України, Законом України "Про Національний банк Украї-ни" та іншими законами України.
Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі[16].
Державна фіскальна служба – центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується на: реалізацію державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів, митних та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів[13].
Ще однією організацією, що досліджує конкретно релігійну ситуацію є релігійно-інформаційна служба України. На їхньому сайті опубліковані щорічні звіти щодо кількості релігійних громад, організації та управлінь різних конфесій та віросповідань.
Щодо інтернет джерел статистичної інформації, то ними можуть виступати офіційні сайти функціональних органів державної статистики, офіційні сайти міністерств і відомств, сайти органів місцевого самоврядування та інших юридичних осіб.
Також одним з важливих інтернет джерел статистичної інформації є електронна звітність, що регулюється наказом Держкомстату № 408/19146 " Про забезпечення функціонування системи електронної звітності в органах державної статистики". В цьому документі міститься порядок подання електронної звітності до органів державної статистики.
Цей Порядок розроблено відповідно до Законів України " Про державну статистику ", " Про електронні документи та електронний документообіг ", " Про електронний цифровий підпис ", Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004. Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 та Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007[12].
Статистичні публікації систематизовані на сайті головного управління державної служби статистики та на сайтах головних управлінь державної служби статистики різних областей. Існують такі різновиди статистичних публікацій[12]:
Статистичний збірник – це публікація, яка готується за даними річної статистичної звітності та найбільш повно характеризує соціально-економічні явища. Основні показники статистичного збірника наводяться у динаміці за попередні роки, мають річну або більшу (три, п'ять років) періодичність. Збірники, викладені у вигляді табличного матеріалу, можуть уміщувати методологічні пояснення, аналітичний та графічний матеріал.
Статистичний бюлетень – це публікація, викладена у вигляді табличного матеріалу, що вміщує оперативну періодичну статистичну інформацію, яка характеризує соціально-економічний розвиток регіону, може включати короткотермінову динаміку основних показників (1-2 роки), методологічні пояснення та графічний матеріал.
Економічна доповідь – це інформаційно-аналітичний матеріал, який уміщує оперативну та/або періодичну статистичну інформацію, подається у вигляді тексту, може бути доповнений таблицями та діаграмами, і усебічно характеризує соціально-економічне становище регіону або розвиток конкретного виду економічної діяльності.
На сайті головного управління статистики у Львівській області є чотири рубрики: "Каталог" – де можна ознайомитись з усіма статистичними публікаціями за попередній рік; "Календар" – де можна ознайомитися з термінами виходу статистичних публікацій, а також замовити публікації, що підготовлені з початку року; "Нові публікації" – де можна ознайомитись з переліком публікацій, підготовлених з початку року, а також здійснити їх замовлення; в рубриці "Архів" можна ознайомитись з статистичними публікаціями за попередні роки[11].
1.3 Представлення статистичної інформації (таблиці та графіки)
Важливим у статистичному досліджені є вміння підбирати якісне графічне представлення даних. Тому у цьому пункті описано загальні правила щодо візуалізації даних, а також виокремлено переваги і недоліки графічного представлення різних статистичних даних тим чи іншим видом діаграми.
Велику увагу в роботі приділено правилам побудови статистичних таб-лиць, оскільки це один з найбільш використовуваних і найстаріших методів представлення статистичної інформації.
Візуалізація даних – це наочне представлення масивів різної інформації. На сьогоднішній день одним з провідних науковців, що займається питаннями візуалізації даних є Едвард Тафті. Нижче наведені деякі з його принципів візуалізації даних[1]:
1. Принцип багатовимірного представлення інформації. Тобто представлення інформації в повному її обсязі і на всіх рівнях.
2. Принцип макрорівня і мікрорівня представлення інформації. Тобто деталізація і організація інформації для спрощення її сприйняття.
3. Принцип розміщення інформації по шарах. Тобто розмежування різнотипної інформації на рівні.
4. Принцип малих множин. Тобто порівняння невеликих обсягів інфор-мації між собою.
5. Принцип раціонального використання кольору. В залежності від того як використовувати співставлення кольорів залежить сприйняття інформації користувачем.
6. Принцип опису місця і часу. Тобто перенесення простору і часу в одну систему координат.
Щодо методів візуалізації, то одним з найкращих є графічний метод, суть якого полягає у представлені інформації у вигляді статистичних графіків. Графічний метод в статистиці нараховує більш 200 років. Вважається, що перші дані про техніку складання статистичних графіків знаходяться у роботі англійського економіста Вільяма Плейфейра " Комерційний та політичний атлас ", яка була вперше надрукована у 1786 р. Потім вона виходила в світ ще двічі (у 1787 і 1801 рр.). В цій роботі використовувалися лінійні, секторні та стовпчикові діаграми. Вона ґрунтувалась на використанні сучасних досягнень математичної науки. Усі графіки у книзі були виконані на достатньо високому графічному рівні[5].
Потреба в цих нових формах діаграм та графіків постала з комерційної діяльності, але з плином часу з’являлися й інші, за допомогою яких рятували людські життя. У 1854 році Джон Сноу створив свою, зараз славнозвісну "Холерну карту Лондона", додавши маленький чорний стовпчик до кожної адреси, де був зафіксований випадок холери. Через деякий час можна було побачити щільність епідемічного прояву і вжити заходів, щоб стримати розповсюдження хвороби[2].
У 1879 р. була надрукована робота французького вченого-фізіолога професора Марея, в якій детально обговорювалися різні методи застосування графічних методів в науково-статистичних дослідженнях. Хоча книга була написана на матеріалах статистичної обробки медичних і фізіологічних спостережень, вона була науковим і практичним посібником щодо застосування графічних методів в статистиці. В цій роботі підкреслювалося, що графік не лише засіб ілюстрації наслідків дослідження, а й знаряддя проведення самого дослідження.
На початку XX сторіччя видатний німецький вчений-фізик Ф.Аербах в роботі про графічні зображення, яка була надрукована у 1914 році писав, що графічний метод робить тріумфальний поступ в науці. Він вперше звернув увагу на те, що графічні методи – це специфічна мова, і визначив значення графічного метода як посередника між спостереженням і дедуктивним мисленням. Ф.Аербах підкреслював, що важко представити наукову статтю без графічного зображення, якщо в ній мова йде або про дійсні виміри, або про теоретичні співвідношення[5].
Візуалізація може бути не настільки точною, як числові дані, але вона представляє унікальну можливість набагато легше визначити вигляд розподілу, ніж чисельні методи. Квартет Анскомбе є хорошим прикладом, який показує, що чотири набори даних, які мають однакові статистичні властивості можуть бути дуже різними[15].
Стаття Френсіса Анскомбе " Графи в статистичному аналізі ", що вийшла в світ у 1973 році починається словами: " Графіки мають важливе значення для доброго статичного аналізу ".
В першому розділі своєї статі Анскомбе розповідає про корисність графіків. Більшість тогочасних підручників про статистичні методи, та більшість тогочасних статистичних комп'ютерних програм приділяли мало уваги графічному представленню інформації. Проте мало хто може не погодитися з такими твердженнями[4]:
1) Чисельні розрахунки є точними, але графіки легше сприймаються.
2) Для будь-якого конкретного виду статистичних даних є тільки один правильний статистичний аналіз.
3) Виконуючи хитромудрі розрахунки з віртуозною майстерністю ми можемо й не помітити наскільки дані оманливі. Але представивши їх графічно цього можна уникнути.
Комп'ютерні програми повинні робити такі розрахунки і графіки, які б сприяли найкращому розумінню інформації, що міститься в них.
Графіки можуть мати різне призначення, як от: допомагають сприймати і оцінювати дані; помічати різні особливості даних.
Більшість розрахунків не можуть дати чіткого уявлення про те, як дані розподілені, чи не має аномальних значень тощо. Саме щодо вигляду розподілу даних, то розрахунки часто вводять в оману. Завжди необхідно перевірити чи припущення щодо розподілу правильне. Саме в цьому випадку графічне представлення даних може сильно допомогти.
В другому розділі своєї статті Анскомбе розглянув найпростіший випадок регресійного аналізу, а в третьому продемонстрував на прикладі, що навіть коли розподіли мають однакові зведені показники то розподіл в них може бути абсолютно різним. Цей приклад отримав назву " квартет Анскомбе ".
Квартет Анскомбе складається з чотирьох послідовностей з ідентичними значеннями простих статистичних властивостей, але їхні графіки істотно відрізняються. Кожен набір складається з 11 пар чисел. Квартет було складено для ілюстрації важливості застосування графіків при статистичному аналізі, та демонстрації впливу аномальних значень на властивості набору даних.
Всі набори мають такі властивості:
Таблиця 1. 1 - Статистичні показники для квартету Анскомбе
Кількість спостережень 11,00
Середнє значення змінної х 9,00
Середнє значення змінної у 7,50
Коефіцієнт регресії 0,50
Функція лінійної регресії у = 3+0,5х
Сума квадратів (х-хсер) 110,00
Регресійна сума квадратів 27,50
Залишкова сума квадратів у 13,75
Оцінка стандартної похибки 0,118
R квадрат 0,667
Джерело: Ф.Дж.Аскомбе " Графи у статистичному аналізі "
Ці показники є ідентичними для всіх чотирьох наборів даних, але якщо представити ці дані графічно то помітна суттєва різниця. Самі послідовності наведено нижче:
Таблиця 1. 2 – Набори даних для квартету анскомбе
I II III IV
x y x y x y x y
10,00 8,04 10,00 9,14 10,00 7,46 8,00 6,58
8,00 6,95 8,00 8,14 8,00 6,77 8,00 5,76
13,00 7,58 13,00 8,74 13,00 12,74 8,00 7,71
9,00 8,81 9,00 8,77 9,00 7,11 8,00 8,84
11,00 8,33 11,00 9,26 11,00 7,81 8,00 8,47
14,00 9,96 14,00 8,10 14,00 8,84 8,00 7,04
6,00 7,24 6,00 6,13 6,00 6,08 8,00 5,25
4,00 4,26 4,00 3,10 4,00 5,39 19,00 12,50
12,00 10,84 12,00 9,13 12,00 8,15 8,00 5,56
7,00 4,82 7,00 7,26 7,00 6,42 8,00 7,91
5,00 5,68 5,00 4,74 5,00 5,73 8,00 6,89
Джерело: Ф.Дж.Аскомбе " Графи у статистичному аналізі "
Як видно з таблиць набори для чотирьох розподілів різні, але зведені показники в них однакові.
Тепер представимо ці розподіли графічно:
Рис.1. 1. Представлення першого набору даних таблиці 1.2
Побудовано за: Ф.Дж.Аскомбе " Графи у статистичному аналізі "
На даному графіку пряма лінія це лінія регресії, а точками представлено розсіювання значень. Як видно лінія регресії адекватно представляє розподіл, адже всі значення розсіяні вздовж неї.
Рис.1. 2. Представлення другого набору даних таблиці 1.2
Побудовано за: Ф.Дж.Аскомбе " Графи у статистичному аналізі "
З графіка видно, що даний розподіл відрізняється від попереднього (розсіювання значень схоже на дугу), хоча статистичні показники обох розподілів однакові.
Рис.1. 3. Представлення третього набору даних таблиця 1.2
Побудовано за: Ф.Дж.Аскомбе " Графи у статистичному аналізі "
Третій графік суттєво відрізняється від попередніх, всі значення, крім одного, лежать на одній прямій. Якщо це одне значення не врахувати зміниться рівняння регресії, в такому випадку воно буде виглядати так: у = 4 + 0,346*х.
Рис.1. 4. Представлення четвертого набору даних таблиці 1.2
Побудовано за: Ф.Дж.Аскомбе " Графи у статистичному аналізі "
На цьому графіку так само як і на попередньому всі значення лежать на одній прямій, але вплив нетипового значення ще суттєвіший. Якщо його не врахувати лінія регресії буде перпендикулярною до осі абсцис.
Отже це дослідження наочно демонструє, як прості статистичні розрахунки можуть ввести в оману і навіщо представляти дані графічно, а також на двох останніх графіках продемонстровано, як нетипове значення може впливати на вигляд лінії регресії[4].
Не менш важливим і корисним є представлення даних у вигляді статистичних таблиць, які також досить легко сприймаються користувачем інформації. Значним поштовхом у становленні і застосуванні табличного методу в статистиці стала поява в першій половині ХІХ ст. славетних праць всесвітньо відомого бельгійського статистика А. Кетле (1796– 1874). У своїх працях А. Кетле широко і вміло використовує табличний метод, переконливо показує можливості його застосування не лише для наглядного представлення результатів статистичного дослідження, а й для проведення самого дослідження, аналізу статистичних даних. Крім того, праці А. Кетле зробили помітний внесок у розвиток і використання табличного методу в статистиці. Поряд із такими найбільш відомими і широко застосовуваними в той час простими таблицями перелікового, хронологічного і територіального видів він уперше широко використовує групові таблиці, призначені для виявлення зв’язку між досліджуваними явищами, зокрема залежності кількості випадків божевілля від віку, чисельності обвину-вачуваних у різних злочинах від віку тощо . Зазначимо також, що А. Кетле був першим, хто застосував своєрідний вид таблиць, які характеризують розподіл одиниць статистичної сукупності за значеннями будь-якої ознаки, коли кожному значенню або групі значень цієї ознаки відповідає деяке число одиниць досліджуваної сукупності. Наприклад, А. Кетле на основі даних медичних оглядів 5738 новобранців шотландської армії склав таблицю, яка характеризувала розподіл новобранців за об’ємом грудної клітки, і при цьому (що має велике значення) на основі формул теорії ймовірностей довів, що розподіл новобранців за об’ємом грудної клітки відповідає закону нормального розподілу і графічно відображається кривою нормального розподілу . Такі прості таблиці, які містили розподіл одиниць статистичної сукупності за значеннями будь-якої ознаки, в подальшому отримали назву варіаційних рядів або рядів розподілу. З часом питанням побудови і аналізу варіаційних рядів, як їх називали спочатку, стали приділяти особливу увагу основоположники біометричної англійської школи статистики Ф. Гальтон (1822–1911) і К. Пірсон (1857–1936)[20].
На даному етапі розвитку статистичної науки під рядом розподілу розуміють впорядковані у групи за певною ознакою одиниці сукупності. Складається він із двох частин: варіант – значення групувальної ознаки, та частота ‒ кількість повторювань цієї групувальної ознаки в сукупності[19].
Якщо говорити про саме визначення статистичної таблиці, то статистична таблиця – найбільш раціональна, наочна та компактна форма представлення статистичних даних. Від інших табличних форм представлення даних її відрізняє те, що вона: містить результати підрахунку емпіричних даних; є результатом зведення.
Статистична таблиця складається з підмета та присудка. Підмет статистичної таблиці ‒ це об'єкт дослідження, тобто перелік окремих чи всіх одиниць сукупності або їх груп за певними ознаками. Присудок таблиці ‒ це система показників, що характеризують об'єкт дослідження[19].
У статистиці дотримуються таких правил побудови таблиць[19]:
1. Таблиця має бути компактною і містити лише ті дані, що безпосеред-ньо відображають досліджуване явище.
2. Заголовок таблиці, назва підмета і присудка мають бути чіткими, короткими та лаконічними.
3. Якщо назви суміжних граф повторюються між собою, містять однакові терміни або мають однакове значення, їх заголовки об'єднують.
4. Взаємопов'язані та взаємозалежні дані, що характеризують одну зі сторін явища, подають у суміжних графах.
5. Групи одиниць представляють у порядку зростання або спадання їх обсягів.
6. Перелік об'єктів дослідження необхідно вирівнювати за лівим краєм.
7. Числову інформацію необхідно подавати у тих одиницях виміру, які вказано в назвах підмета і присудка.
8. Якщо всі показники у таблиці виражені в одних і тих же одиницях виміру, їх описують праворуч над таблицею (під назвою таблиці).
9. Числова інформація має закінчуватися підсумками.
10. Показники таблиці необхідно подавати з однаковою кількістю цифр після коми та розташовувати їх розряд під розрядом (вирівнювати за правим краєм).
11. Якщо число показників присудка велике, їх треба пронумерувати. Для цього графи, в яких наведено перелік об'єктів або груп, позначають великими літерами алфавіту.
Статистичні таблиці бувають декількох видів[19]:
Проста статистична таблиця ‒ таблиця, яка містить перелік елементів сукупності та їх значення.
Групова таблиця ‒ у підметі об'єкт поділяють на групи за певною озна-кою.
Комбінована таблиця ‒ у підметі об'єкт поділяється на групи за двома і більше ознаками.
Різновидом статистичних таблиць є також таблиці спряженості ‒ таблиці, побудовані зазвичай за двома атрибутивними ознаками. Їх використовують для представлення інформації про якісні ознаки та для оцінки взаємозв'язків таких ознак[19].
Дуже часто дані статистичних таблиць представляють графічно. Одним з найпоширеніших видів графічного представлення даних є статистична діаграма.
Статистична діаграма ‒ це умовне зображення статистичних показників і їх співвідношень у вигляді геометричних образів ‒ точок, ліній, плоских фігур.
Статистична діаграма повинна охоплювати такі елементи: графічний образ, поле графіка, просторові та масштабні орієнтири, експлікація.
Графічний образ ‒ це символічні знаки, за допомогою яких відображають статистичні дані: лінії; точки; плоскі та об'ємні геометричні фігури, негеометричні фігури.
Поле діаграми ‒ простір, де перебуває графічний образ. Поле графіка характеризує його розмір та пропорції. Вважають, що найлегшою для сприйняття є діаграма полем прямокутної форми зі співвідношенням сторін від 1:1,3 до 1:1,5.
Просторові орієнтири визначають розташування елементів графічного образу в полі діаграми. Їх задає система координатних сіток або контурних ліній.
Масштабні орієнтири надають символічним знакам кількісної визначеності. Їх визначає система масштабних шкал або спеціальні масштабні знаки.
Експлікація діаграми охоплю назву, написи вздовж масштабних шкал і пояснення до певних частин графіка. Назва діаграми має бути лаконічною і точно розкривати її суть[19].
Щодо графічного представлення зміни явища в часі, то в такому випадку зручно використовувати ряди динаміки.
Ряд динаміки ‒ це числові значення визначеного статистичного показника в послідовні моменти або періоди часу.
Ряд динаміки складається із двох елементів: часу (ti) та рівня ряду (yi) - конкретного значення статистичного показника.
Залежно від ознаки часу ряди динаміки поділяють на моментні та інтер-вальні. Рівень моментного ряду вказує на стан явища на певний момент часу, інтервального ‒ за певний період часу. Часові інтервали між рівнями можуть бути однаковими ( рівновіддалені ряди динаміки) і неоднаковими (нерівновіддалені).
Особливістю інтервальних рядів є те, що їх рівні можна ділити і додавати. Такі дії з рівнями моментного ряду не мають сенсу, оскільки кожен наступний рівень ряду охоплює попередні.
За значенням рівнів ряду динамічні ряди поділяють на ряди динаміки абсолютних, відносних і середніх величин[19].
Графічно ряди динаміки представити можна по різному, найпоширені-шими способами їх представлення є стовпчикова діаграма та графік, де по осі х відкладають значення часу, а по осі у рівні ряду.
До прикладу при визначені динаміки фінансування інноваційних техно-логій у Львівській області за одиницю виміру самого явища можна взяти тисячу гривень, а за одиницю виміру часу один рік.
Дані щодо зміни кількості релігійних громад подано нижче у вигляді таблиці.
Таблиця 1. 3 - Дані щодо кількості релігійних громад у Львівській області
Рік 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Усього 2575 2607 2651 2680 2709 2736 2752 2777 2798 2821 2862 2882 2896 2921 2930
Джерело: Сайт головного управління Державної Служби Статистики у Львівській області: http://ukrstat.gov.ua/
Ці дані графічно можна представити як показано на рисунку нижче.
Рис.1. 5. Представлення зміни явища в часі подане в абсолютних одиницях
Побудовано за даними Державної служби статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/
Іншим способом графічного представлення зміни явища в часі є стовпчикова діаграма. До прикладу, якщо представити графічно ці самі дані таким способом, це буде виглядати як показано на рисунку нижче.
Рис.1. 6. Зміни кількості релігійних громад у Львівській області подане в абсолютних одиницях
Побудовано за даними Державної служби статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua/
Ці дані можна представити за допомогою інших видів графіків, але принцип залишається той самий.
Дещо іншою є ситуація з графічним представленням структури явища. Структуру явища досить зручно представляти у вигляді секторних діаграм, але при побудові такого виду графіка є певні правила. По-перше, кількість категорій не має бути більшою за сім. По-друге, сума значень усіх секторів має дорівнювати одиниці ( якщо дані подано коефіцієнтом) або сто ( якщо дані подані у відсотках).
Якщо графічно представляти відносні величини порівняння, то на нашу думку, найкраще використовувати стовпчикову або лінійчату діаграму. Так наочно буде видно яка категорія переважає. Найважливіше на нашу думку те, що графік повинен найкраще відображати ідею, яку автор хоче донести до цільової аудиторії.
1.4 Статистичні показники релігійних громад
Статистичні показники слугують потужним статистичним інструментом для характеристики статистичної сукупності у динаміці і статиці, порівняння стану явища із планом (прогнозом) чи еталонним явищем, однотипним явищами різних об'єктів.
Статистичні показники можуть бути абсолютними та відносними. Абсо-лютними є показники, що виражають розміри соціально-економічних явищ у конкретних умовах місця і часу. Абсолютні величини завжди мають одиницю виміру, у випадку дослідження релігійних громад одиницею виміру буде одна релігійна громада.
Відносні величини є результатом ділення двох абсолютних величин. Вони показують кількісні співвідношення характеристик явищ та процесів.
Кожна відносна величина ‒ це дріб. Чисельник ‒ це ознака, яку порівнюємо (порівнювальна ознака), знаменник ‒ ознака, з якою порівнюємо (база порівняння). Таким чином, відносна величина показує, у скільки разів порівнювальна ознака більша або менша за базову величину.
Найчастіше відносні величини виражають у: коефіцієнтах, відсотках %, проміле, продециміле, тощо.
На практиці найчастіше для вираження відносних величин використовують відсоток. Якщо від відносної величини у формі відсотка віднімемо 100, то отримаємо відсотковий приріст, тобто на скільки відсотків порівняльна ознака відрізняється від бази порівняння.
Щодо відносної величини структури, то вона показує питому вагу частини сукупності в її загальному обсязі. Відсотковий приріст для неї визначити не можливо[19].
Відносні величини динаміки є результатом порівняння явища в часі. В залежності від того, які дані беруть за базу порівняння їх поділяють на базисні та ланцюгові.
Базисні ‒ є результатом ділення поточного показника на базисний. І показують як змінилося явище в даному періоді порівняно з базисним.
Ланцюгові ‒ являють собою відношення показника явища в даному періоді до показника явища попереднього періоду. І показують наскільки змінилось явище порівняно з попереднім періодом.
За своїм змістом показники динаміки поділяються на такі[19]:
1) абсолютний приріст (базисний, ланцюговий) ‒ показує на скільки одиниць змінився рівень динамічного ряду.
2) коефіцієнт зростання (базисний, ланцюговий) ‒ показує у скільки разів змінився рівень динамічного ряду.
3) темп зростання (базисний, ланцюговий) ‒ показує відсоткове значення зміни рівня динамічного ряду.
4) темп приросту ‒ показує на скільки відсотків змінився рівень динамічного ряду.
5) абсолютне значення одновідсоткового приросту ‒ показує скільки абсолютних одиниць припадає на один відсоток приросту. Для цього показника обчислювати базисне значення недоцільно, адже для всіх періодів воно буде однакове.
Відносна величина координації ‒ це співвідношення частин цілого між собою, вона показує скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на одну, сто, тисячу... одиниць іншої частини сукупності.
Відносна величина порівняння ‒ є результатом ділення двох абсолютних величин. Вона показує у скільки разів обсяг порівнюваного значення певного явища, відрізняється від порівняльного значення певного явища.
Відносна величина просторових порівнянь ‒ є відношенням показника явища на одній території до аналогічного показника на іншій. Показує як відрізняється обсяг явища на різних територіях.
Відносна величина інтенсивності ‒ являє собою відношення між різно-йменним величинами, і показує ступінь поширення явища у своєму середови-щі[19].
Релігійні громади частково можна віднести до громадських організацій, адже вони також займаються громадською діяльністю. На сайті головного управління державної служби статистики подано опис дослідження діяльності громадських організацій.
Згідно з цим описом метою проведення такого дослідження є отримання даних щодо діяльності громадських організацій на території України.
Основними статистичними показниками є: кількість громадських організацій, місцевих осередків; кількість членів на обліку громадських організацій; надходження коштів; використання коштів.
За ступенем охоплення одиниць дане спостереження відноситься до су-цільного спостереження.
Одиницею спостереження в такому досліджені виступає підприємство, а звітною одиницею юридична особа.
В даному досліджені будуть використовуватися як абсолютні так і відносні статистичні показники. Але щодо статистичних показників даної предметної області, то найголовнішими є: кількість релігійних громад за конфесіями у Львівській області; кількість релігійних громад за конфесіями у містах та районах Львівській області.
Саме на основі цих двох абсолютних показників будуть обчислюватися всі відносні показники, необхідні для оцінки та аналізу структури, динаміки, координації та ступеня поширення релігійних громад у Львівській області.
Розділ ІІ. Практична частина
2.1 Статистичні показники структури релігійних громад: оцінка і графічне представлення
У Львівській області станом на 1 січня 2015 року було зареєстровано всього 2930 релігійних громад різних конфесій. Вихідні дані проілюстровано графічно нижче.
Далі, для зручності, в таблицях будуть використовуватися такі умовні позначення:
УГКЦ ‒ Українська греко-католицька церква.
УАПЦ ‒ Українська автокефальна православна церква.
УПЦ КП ‒ Українська православна церква київського патріархату.
УПЦ ‒ Українська православна церква ( Московського патріархату ).
РКЦ ‒ Римо-католицька церква.
До категорії " інші " входять всі інші релігійні громади[11].
Рис. 2. 1 Представлення кількості релігійних громад у Львівській області станом на 1 січня 2015 року
Побудовано за:Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим дос-тупу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
Для того щоб оцінити та проаналізувати структуру релігійних громад у Львівській області обчислено відносну величину структури. Результати представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2. 1 ‒ Структура релігійних громад Львівської області станом на перше січня 2015 року, %
УГКЦ УАПЦ УПЦ КП УПЦ РКЦ про-теcтанти інші Всього
Львівська область 52,12 13,21 16,31 2,25 4,64 10,48 0,99 100,00
м. Львів 27,94 13,97 14,34 3,68 3,68 27,57 8,82 100,00
м. Борислав 32,14 7,14 14,29 7,14 3,57 32,14 3,57 100,00
м. Дрогобич 44,19 11,63 11,63 4,65 2,33 23,26 2,33 100,00
м. Моршин 25,00 25,00 0,00 0,00 25,00 25,00 0,00 100,00
м. Новий Розділ 25,00 12,50 12,50 0,00 0,00 50,00 0,00 100,00
м. Самбір 23,08 23,08 26,92 3,85 3,85 19,23 0,00 100,00
м. Стрий 36,36 4,55 18,18 9,09 4,55 27,27 0,00 100,00
м. Трускавець 18,75 6,25 12,50 6,25 6,25 37,50 12,50 100,00
м. Червоноград 20,00 14,29 8,57 8,57 2,86 45,71 0,00 100,00
Бродівський 56,20 24,79 7,44 0,83 2,48 7,44 0,83 100,00
Буський 49,44 13,48 25,84 0,00 3,37 7,87 0,00 100,00
Городоцький 55,36 12,50 22,32 0,00 4,46 5,36 0,00 100,00
Дрогобицький 69,44 1,85 14,81 4,63 2,78 6,48 0,00 100,00
Жидачівський 83,61 0,82 4,92 0,82 3,28 6,56 0,00 100,00
Жовківський 53,90 6,49 12,34 3,90 5,19 18,18 0,00 100,00
Золочівський 54,49 28,85 6,41 0,00 5,77 4,49 0,00 100,00
Кам'янка-Бузький 49,48 7,22 29,90 0,00 2,06 11,34 0,00 100,00
Миколаївський 60,00 2,50 20,00 2,50 5,00 10,00 0,00 100,00
Мостиський 43,23 23,87 14,19 0,65 14,84 3,23 0,00 100,00
Перемишлянський 62,62 14,95 12,15 0,00 5,61 4,67 0,00 100,00
Пустомитівський 60,47 20,93 7,75 1,55 4,65 4,65 0,00 100,00
Радехівський 49,48 8,25 22,68 2,06 2,06 15,46 0,00 100,00
Самбірський 54,00 14,67 21,33 0,00 8,00 2,00 0,00 100,00
Сколівський 66,27 4,82 20,48 0,00 1,20 7,23 0,00 100,00
Сокальський 56,69 7,64 15,92 5,10 3,18 11,46 0,00 100,00
Старосамбірський 50,25 19,90 18,91 1,49 6,47 2,99 0,00 100,00
Стрийський 78,05 10,98 7,32 3,66 0,00 0,00 0,00 100,00
Турківський 38,18 13,64 33,64 6,36 2,73 5,45 0,00 100,00
Яворівський 53,61 8,43 22,89 2,41 4,22 8,43 0,00 100,00
Джерело: Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим доступу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
В цій таблиці подано числові дані і якщо уважно їх проаналізувати , то стає зрозуміло яка релігійна громада переважає у Львівській області, а яка складає незначну частку. Але для наочності ці дані можна представити графічно.
Якщо проаналізувати дані наприклад, таблиці 2.1, то бачимо, що у місті Львові найбільшу частку займають громади УГКЦ, найменшу УПЦ і РКЦ ( їхня частка у структурі однакова і становить по 3,68%).
Для полегшення сприйняття представимо дані щодо загальної кількості релігійних громад графічно ( рис. 2.2 ).
Рис. 2. 2. Структура релігійних громад Львівської області, станом на перше січня 2015 року, %
Побудовано за: Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим дос-тупу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
Отже з даної діаграми можна зробити висновок, що переважають у Львівській області громади УГКЦ, а найменше громад, які відносяться до категорії "інші".
Тепер можна графічно проаналізувати структуру релігійних громад у деяких містах. Доцільно буде проаналізувати Львів бо це обласний центр ( рис. 2.3 ).
Рис. 2. 3. Структури релігійних громад у Львові станом на перше січня 2015 року, %
Побудовано за:Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим дос-тупу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
Порівнюючи діаграму побудовану для Львівської області та діаграму побудовану для Львова можна зробити висновок, що структура релігійних громад відрізняється. Хоча в двох випадках домінують громади УГКЦ, але у Львові значну частку становлять протестанти, а в області їх частка всього близько 10%. Також на діаграмі видно, що кількість громад Української автокефальної православної церкви та Української православної церкви київського патріархату майже однакова. Також майже однаковою є кількість громад Української православної та римо-католицької церков.
Щоб не будувати окремо діаграму для кожного міста представимо порівняння структури на одному графіку ( рис. 2.4 ).
Рис. 2. 4. Представлення структури релігійних громад у деяких містах Львівської області станом на перше січня 2015 року, %
Побудовано за: Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим дос-тупу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
З діаграми видно, що найбільшу частку громад УГКЦ становлять у. Дрогобичі, а найменшу в Трускавці. Громади УАПЦ складають найбільшу частку в Моршині, а найменшу в Стрию. Щодо громад УПЦ КП, то найбільшу частку вони складають у Самборі, а найменшу в Червонограді. Громади УПЦ складають велику, майже однакову частку в Червонограді та Стрию, а в Моршині та Новому Роздолі їхніх громад взагалі немає. Громади РКЦ найбільшу частку складають в Моршині, а в Новому Роздолі їхніх громад немає. Громади протестантів складають найбільшу частку складають в Новому Роздолі, а найменшу в Самборі. Щодо громад категорії інші, то вони є лише в Трускавці, Дрогобичі і Бориславі, найбільшу частку вони становлять в Трускавці.
Для дослідження структури релігійних громад Львівської області за територією побудовано ще одну таблицю ( таблиця 2.2 ), вона представлена нижче.
Таблиця 2. 2 Структура релігійних громад Львівської області за територією, %
усього УГКЦ УАПЦ УПЦ КП УПЦ РКЦ протеcтанти інші
Львівська область 100,00 100,00 100,00 100,00 100,00 100,00 100,00 100,00
м.Львів 9,28 4,98 9,82 8,16 15,15 7,35 24,43 82,76
м.Борислав 0,96 0,59 0,52 0,84 3,03 0,74 2,93 3,45
м.Дрогобич 1,47 1,24 1,29 1,05 3,03 0,74 3,26 3,45
м.Моршин 0,14 0,07 0,26 0,00 0,00 0,74 0,33 0,00
м.Новий Розділ 0,27 0,13 0,26 0,21 0,00 0,00 1,30 0,00
м.Самбір 0,89 0,39 1,55 1,46 1,52 0,74 1,63 0,00
м.Стрий 0,75 0,52 0,26 0,84 3,03 0,74 1,95 0,00
м.Трускавець 0,55 0,20 0,26 0,42 1,52 0,74 1,95 6,90
м.Червоноград 1,19 0,46 1,29 0,63 4,55 0,74 5,21 0,00
Бродівський 4,13 4,45 7,75 1,88 1,52 2,21 2,93 3,45
Буський 3,04 2,88 3,10 4,81 0,00 2,21 2,28 0,00
Городоцький 3,82 4,06 3,62 5,23 0,00 3,68 1,95 0,00
Дрогобиць-кий 3,69 4,91 0,52 3,35 7,58 2,21 2,28 0,00
Жидачівсь-кий 4,16 6,68 0,26 1,26 1,52 2,94 2,61 0,00
Жовківський 5,26 5,44 2,58 3,97 9,09 5,88 9,12 0,00
Золочівсь-кий 5,32 5,57 11,63 2,09 0,00 6,62 2,28 0,00
Кам'янка-Бузький 3,31 3,14 1,81 6,07 0,00 1,47 3,58 0,00
Миколаївсь-кий 2,73 3,14 0,52 3,35 3,03 2,94 2,61 0,00
Мостиський 5,29 4,39 9,56 4,60 1,52 16,91 1,63 0,00
Перемиш-лянський 3,65 4,39 4,13 2,72 0,00 4,41 1,63 0,00
Пустомитів-ський 4,40 5,11 6,98 2,09 3,03 4,41 1,95 0,00
Радехівсь-кий 3,31 3,14 2,07 4,60 3,03 1,47 4,89 0,00
Самбірський 5,12 5,30 5,68 6,69 0,00 8,82 0,98 0,00
Сколівський 2,83 3,60 1,03 3,56 0,00 0,74 1,95 0,00
Сокальський 5,36 5,83 3,10 5,23 12,12 3,68 5,86 0,00
Старосам-бірський 6,86 6,61 10,34 7,95 4,55 9,56 1,95 0,00
Стрийський 2,80 4,19 2,33 1,26 4,55 0,00 0,00 0,00
Турківський 3,75 2,75 3,88 7,74 10,61 2,21 1,95 0,00
Яворівський 5,67 5,83 3,62 7,95 6,06 5,15 4,56 0,00
Джерело: Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим доступу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
В даній таблиці показано, яка частка релігійних громад припадає на кожне місто та район Львівської області. Ці дані доцільно представити графічно.
Рис. 2. 5. Розподіл релігійних громад по території Львівської області, %
Побудовано за: Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим дос-тупу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
Як видно з діаграми, найбільша частка релігійних громад зосереджена у Львові, а найменша в Моршині. Тепер буде цікаво поглянути як розподілена по регіонах найбільша за чисельністю релігійна громада Львівської області, тобто УГКЦ. Для того щоб це зробити треба побудувати ще одну діаграму.
Рис. 2. 6. Структура громад УГКЦ за районами та містами Львівської області, %
Побудовано за: Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим дос-тупу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
На діаграмі видно, що найбільша частка громад УГКЦ зосереджена у Жидачівському районі, а найменша в Моршині. Доволі цікаво, що Львів за часткою релігійних громад УГКЦ не входить навіть в першу п'ятірку. Але це пояснюється тим, що територія Львова менша ніж територія районів, що його випереджають.
В наступній таблиці представлено відносні величини координації
Таблиця 2. 3 - Кількість громад УГКЦ, що припадають на одну громаду решти конфесій, одиниць
УАПЦ УПЦ КП УПЦ РКЦ протеcтанти інші
Львівська область 4 3 23 11 5 53
м.Львів 2 2 8 8 1 3
м.Борислав 5 2 5 9 1 9
м.Дрогобич 4 4 10 19 2 19
м.Моршин 1 - - 1 1 0
м.Новий Розділ 2 2 - - 1 -
м.Самбір 1 1 6 6 1 -
м.Стрий 8 2 4 8 1 -
м.Трускавець 3 2 3 3 1 2
м.Червоноград 1 2 2 7 - -
Бродівський 2 8 68 23 8 68
Буський 4 2 0 15 6 -
Городоцький 4 2 0 12 10 -
Дрогобицький 38 5 15 25 11 -
Жидачівський 102 17 102 26 13 -
Жовківський 8 4 14 10 3 -
Золочівський 2 9 - 9 12 -
Кам'янка-Бузький 7 2 - 24 4 -
Миколаївський 24 3 24 12 6 -
Мостиський 2 3 67 3 13 -
Перемишлянський 4 5 0 11 13 -
Пустомитівський 3 8 39 13 13 -
Радехівський 6 2 24 24 3 -
Самбірський 4 3 - 7 27 -
Сколівський 14 3 - 55 9 -
Сокальський 7 4 11 18 5 -
Старосамбірський 3 3 34 8 17 -
Стрийський 7 11 21 0 0 -
Турківський 3 1 6 14 7 -
Яворівський 6 2 22 13 6 -
Джерело: Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим доступу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
Дані з цієї таблиці доцільно представити графічно.
Рис. 2. 7. Кількість громад УГКЦ, що припадають на одну релігійну громад іншої конфесії у Львівській області
Побудовано заСайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим дос-тупу до докум.: http://www.lv.ukrstat.gov.ua/
Варто зауважити, що дані подані не у відсотках, а в абсолютних одини-цях. З діаграми видно, що найбільше громад УГКЦ припадає на категорію "інші". На цьому графіку помітна обернена залежність між чисельністю громади та її абсолютною величиною на графіку, тобто чим менша чисельність релігійної громади, тим більша кількість громад УГКЦ припадає на одну громаду цієї конфесії. В даному випадку на одну громаду з категорії інші припадає 53 релігійні громади УГКЦ.
2.2 Статистичні показники динаміки релігійних громад: оцінка і графічне представлення
Перед тим, як обчислювати всі необхідні показники буде доцільно представити вихідні дані графічно.
Рис. 2. 8. Динаміка кількості релігійних громад
Побудовано за: Сайт головного управління статистики у Львівській області [Електронний ресурс] ‒ Режим д
Магістр