Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ПРОВЕДЕННЯ СТАТИСТИЧНОГО СПОСТЕРЕЖЕННЯ
1.1. Розробка плану статистичного спостереження
Програмна частина
Метою даного статистичного спостереження є оцінка трудових ресурсів та їхнє використання на АТП.
Статистичний формуляр – це документ, в якому перераховано питання на які необхідно буде дати відповіді в ході проведення статистичного спостереження.
Розробляємо макет статистичного формуляра даної курсової роботи, який наведений у таблиці 1.1. При розробці формуляра необхідно враховувати, що є ознаки, які реєструються кожного дня за весь період дослідження (час роботи і дохід), а є ознаки, які реєструються один раз(первинна та залишкова вартість).
У даному формулярі вказані ознаки за якими проводиться дослідження, згідно виданого завдання.
Одиниця сукупності - складовий первинний елемент об’єкта спостереження, який служить основою реєстрації і володіє ознаками, що підлягають реєстрації. В даній курсовій роботі це трудові ресурси, досліджувати будемо активну їх частину – працівників.
Об’єктом дослідження є процес ефективності використання робочої сили АТП .
Одиниця статистичного спостереження – це первинна виробнича одиниця, яка являється джерелом інформації. В даній курсовій роботі це відповідна документація та рахунки.
Ознаки, що фіксуються при спостереженні: стаж; кількість ремонтних працівників; зарплата.
Організаційна частина
Об’єктом дослідження, тобто місцем проведення статистичного спостереження є АТП, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Декабристів 8а.
Об'єктивний час це той час до якого відносяться зареєстровані дані, тобто 1 – 8 вересня 2017 року.
Суб’єктивний час, це той час, коли проводиться статистичне спостереження, тобто 15 вересня 2017 року.
1.2. Збір статистичної інформації
Відповідно з виданим завданням на курсову роботу із досліджуваної генеральної сукупності (N=350 одиниць трудових ресурсів), досліджується вибіркова сукупність (n=19 одиниць трудових ресурсів) випадковим безповторним способом відбору. Отримані дані заносимо до формуляру. Списковий формуляр статистичного спостереження представлений у таблиці 1.2.
2.2. Статистичні групування
Статистичне групування – це процес утворення однорідних груп на підставі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремі групи (частини) за найістотнішими ознаками.
Найголовніші завдання, які вирішуються за допомогою статистичних групувань:
• поділ усієї сукупності на якісно однорідні групи, тобто виділення соціально-економічних явищ;
• вивчення складу досліджуваних явищ і структурних змін;
• дослідження взаємозв’язку і залежності між ознаками явищ.
Відповідно до цих завдань виділяють такі види групувань:
• типологічне;
• структурне;
• аналітичне, які необхідно побудувати в цьому розділі.
Типологічне групування призначене виділяти соціально-економічні типи явищ, визначати істотні відмінності між ними та ознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічного групування зумовлена насамперед потребою теоретичного узагальнення первинної статистичної інформації та подальшого одержання узагальнюючих статистичних показників.
Після визначення групувальної ознаки, по якій будемо розподіляти сукупність, важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. Для цього треба визначити кількість утворюваних груп та розмір інтервалу. Якщо ознака атрибутивна, то вона і визначає кількість груп, а якщо ознака кількісна, то кількість груп визначається за формулою:
Г = 1 + 3,332 lg n
де n – кількість одиниць вибіркової сукупності.
Значення інтервалу в разі групування із застосуванням рівних інтервалів визначають за формулою:
I = (Xmax – Xmin) / Г
де Xmax і Xmin максимальне і мінімальне значення ознаки, що розглядається.
Типологічні групування відрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони цілком збігаються.
Структурне групування характеризує розподіл одиниць сукупності по утвореним групам або підгрупам.
Структурні групування, як і типологічні, можна здійснювати за атрибутивними і кількісними ознаками.
Групування за атрибутивною ознакою передбачає, що групи розрізняються між собою не розміром, а характером ознаки. Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначають кількістю різновидів атрибутивної ознаки.
У разі структурних групувань на підставі кількісних ознак потрібно визначити оптимальну кількість груп та простежити, щоб зникли особливості досліджуваного явища.
РОЗДІЛ З. ОБРОБКА СТИТИСТИЧНИХ ДАНИХ
3.1. Середні величини та показники варіації
При вивчені масових явищ одна з основних задач статистики є вивчення окремих властивостей кожної сукупності явища. Для того щоб виявити характерні особливості сукупності, використовують середні величини. В статистиці використовують декілька видів середніх величин. Основними серед них є: середня арифметична, середня гармонічна, середня квадратична і середня геометрична.
Середня арифметична – основний вид середніх величин. Буває проста і зважена. Проста – це сума індивідуальних значень варіюючої ознаки, що поділена на кількість одиниць сукупності. Зважена – середня із варіантів, що повторюється не однакову кількість раз чи має різну статистичну вагу.
Використовуємо середню арифметичну зважену, оскільки сукупність згрупована, а частоти варіантів задані явно:
3.2. Визначення відносних величин
Відносними статистичними величинами називають показники, які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічного життя. Відносна величина характеризує відношення двох абсолютних величин.
Відносні величини використовуються при виконані третього етапу статистичного спостереження, тобто при обробці даних спостереження. Мета – полегшити отримання висновків із матеріалів статистичного спостереження. Відносна величина – результат співставлення двох статистичних показників. За змістом відносні величини діляться на: динаміки; виконання плану; структури; координації; планового завдання; інтенсивності; рівня економічного розвитку; порівняння.
Відносні величини, які можна розрахувати у даній курсовій роботі:
1) відносна величина динаміки – вона характеризує напрямок та інтенсивність зміні явища в часі:
3.3. Структурні середні
Структурні середні характеризують структуру варіаційних рядів. До них відносяться мода і медіана.
Мода – значення ознаки, що найбільш часто повторюється у одиниць сукупності.
Медіаною називається значення варіюючої ознаки у одиниці, що знаходиться в середині упорядкованого ряду і поділяє цей ряд на дві рівні частини
Структурні середні:
а) визначення моди:
3.6. Визначення показників та середніх показників ряду динаміки
Для статистики характерним є велика кількість показників, що описують розвиток явищ у часі. Щоб проаналізувати досліджувані статистичні дані, їх потрібно систематизувати, побудувавши хронологічні ряди, які називають рядами динаміки. В статистиці це – ряди чисел, що характеризують закономірності зміни суспільних явищ і процесів у часі.
Залежно від характеру рівнів ряду розрізняють два види рядів динаміки: моментні та інтервальні (періодичні).
Моментний ряд динаміки характеризує обсяг явищ на певний момент часу.
Інтервальний ряд динаміки – це числовий ряд, що характеризує розміри суспільних явищ за певні періоди часу (день, місяць, квартал).
Показники ряду динаміки:
3.7. Аналіз взаємозв’язку між факторною та результативною ознакою
Всі соціально – економічні явища взаємопов’язані. Зв’язок між ними має причино – наслідковий характер. Ознаки, що характеризують причини називаються факторними (х), а ті, що характеризують наслідки зв’язку – результативними (у).
Існують такі види зв’язку:
1.Функціональний
2.Стохастичний
Існує декілька методів оцінки стохастичного зв’язку між ознаками:
- метод аналітичних групувань;
- метод регресій і кореляцій;
- кореляції рангів.
В даній частині курсової роботи буде виявлений взаємозв’язок між кількістю ремонтних працівників та зарплатою за допомогою метода аналітичних групувань і методом регресій та кореляцій.
Вимірювання зв’язку методом аналітичних групувань, який складається з 4 етапів:
1. побудова аналітичного групування;
2. аналіз лінії регресії;
3. визначення щільності зв’язку між факторною та результативною ознакою;
4. перевірка істотності зв’язку.
Використаємо аналітичне групування, яке було побудовано в 2 розділі таблиці 2.9, добудуємо таблицю для обчислення міжгрупової дисперсії, таблиця 3.5.
Магістр