Зміст
Анотація. У статті розглянуто особливості розвитку світового та національного страхових ринків з метою визначення основних відмінностей та взаємозв’язків між ними з урахуванням впливу фінансово-економічної кризи. А також - ключові показники розвитку страхового ринку України та зарубіжних країн в докризовий, кризовий і посткризовий періоди. Виявлено основні вітчизняні та світові тенденції, здійснено прогноз та надано пропозиції щодо напрямів удосконалення функціонування вітчизняного страхового ринку.
Ключові слова: страхування; страховий ринок; страхові компанії, страхувальники, страховий ринок, страхові премії, страхові виплати, перестрахування, криза.
Вступ. За останні роки світовий та вітчизняний страхові ринки мали найбільші темпи зростання у фінансовому секторі. Прибутковість страхових компаній, незважаючи на наслідки фінансово-економічної кризи, знаходилась на високому рівні порівняно з іншими суб’єктами господарювання. Це свідчить про те, що страховий ринок – це один з найпривабливіших секторів економіки як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. Незважаючи на те, що функціонуванню світового та національного страхових ринків присвячено багато наукових праць у західній та вітчизняній літературі, на сьогодні немає досліджень, які б комплексно висвітлювали питання взаємозв’язку та відмінностей розвитку світового та національного страхових ринків 3.
В умовах глобалізаційних процесів, страховий ринок виступає у ролі соціально значимої сфери у фінансовій системі країни. Страхування несе в собі стратегічну мету — задовольняти потреби споживачів у страховому захисті за допомогою страхових організацій, які акумулюють та ефективно використовують фінансові ресурси. В той же час, зібрані кошти виступають у ролі важливого механізму залучення інвестицій в різні сфери економіки країни. У країнах з розвинутою ринковою економікою, до даного питання відносяться досить серйозно.
Тому висвітлення актуальних проблем функціонування та з'ясовування загальних тенденцій на страховому ринку України є необхідним для його подальшого ефективного розвитку 3.
