Зразок роботи
ВСТУП
Спелеотуризм як вид спортивного туризму - складний, але надзвичайно цікавий спосіб активного відпочинку. Це своєрідний мікс: тут вам і піший туризм, і гірський, і альпінізм, і елементи скелелазіння, і навіть пірнання з аквалангом. В одній печері ви можете зустріти завали, колодязі, ущелини, підземні річки, величезні гроти. Що, звичайно, шалено цікаво, але в цьому ж, одночасно, складається і головний мінус подорожей під землею - вони вимагають ретельної і тривалої підготовки.
Спелеотуризм може бути екскурсійним, аматорським, професійним. Але туристам будь-якої категорії доведеться зіткнутися зі специфічними особливостями. По-перше, це відсутність природного освітлення. Простіше кажучи, в печерах вічна ніч, що вже саме по собі створює екстремальні умови. По-друге, під землею завжди дуже висока, до 100%, вологість, що дискомфортно для мандрівників. По-третє, температура повітря знижена. По-четверте, простих маршрутів в печерах не буває! Це завжди різноманітний рельєф, що вимагає використання страхувальних систем, спеціального обладнання і, звичайно, витривалості, спритності, сили, психологічної стійкості.
Кращими місцями для спелеотуризму є гори. Це Анди, Альпи, Кавказ, Гімалаї, Кримські гори, Карпати та інші. У Польщі знаходяться соляні печери Велички, відомі в усьому світі, регулярно їх відвідує безліч спелеотуристів для того, щоб дослідити їх, відкрити для себе щось нове. До речі, Карабі-Яйла, яка знаходиться в Криму придбала популярність на весь колишній СРСР. Вона є найбільшим плато, з величезних кількістю печер, досі сюди постійно стікаються спелеотуристи і відкривається безліч нових печер.
Спелеотурист, відвідавши безліч карстових печер, зможуть зустрітися з підземними річками та озерами, почути шум підземних водоспадів, а також помилуватися красотами сталагмітів і сталактитів.
Походи спелеологів пов'язані з багатьма труднощами. Здавалося б, цей вид екстремального туризму підходить тільки аскетам. Однак, як зізнаються самі спелеологи, в питаннях харчування вони себе абсолютно не обмежують. За допомогою ситних трапез (хай і з сухих продуктів і консервів) «заїдати» не тільки витрачені при фізичних навантаженнях калорії, але також стреси через перебування в холоді і темряві. Спелеологи харчуються в походах частіше і смачніше звичайних туристів. Вони не тягають з собою великі рюкзаки (все необхідне везуть на машинах або іншим способом), тому в раціон «печерних людей» часом входять такі «делікатеси», як копчена ковбаса і свіжі овочі-фрукти.
Актуальність даного дослідження полягає в тому, що екскурсійно-пізнавальний спелеотуризм в світі та в нашій державі активно розвивається. Однак, «упорядкованих» печерних пам'яток в нашій країні поки явно менше, ніж непрохідних занедбаних підземель, привабливих тільки для екстремалів.
Метою даної роботи є вивчення розвитку спелеотуризму в світі.
Для досягнення поставленої мети були виділені наступні завдання:
1. розглянути теоретичні аспекти вивчення спелеотуризму;
2. розглянути іноземний досвід спелеотуризму;
3. розглянути перспективи розвитку спелеотуризму в Україні.
Об'єктом дослідження є спелеотуризм.
Предметом дослідження є розвиток спелеотуризму в Україні.
Для вирішення поставлених завдань у дипломній роботі використовувалися методи дослідження: історичні, порівняльні, описові, статистичні.
Теоретичною та методологічною базою даної роботи послужили праці російських і зарубіжних авторів у галузі туризму, матеріали періодичних видань та мережі Інтернет.
Магістр