Особливості та географія туризму в Антарктиді (ID:307926)

ВСТУП Сучасні тенденції глобалізації у сфері міжнародного туризму зумовлюють активне туристсько-рекреаційне освоєння незаселених екстремальних регіонів планети. З 1991 р. туризм в Антарктиці – наймасштабніша діяльність як за кількістю туристів, так і за кількістю залучених транспортних засобів. У сезоні 2006-2007 рр. Антарктику відвідало понад 35 000 туристів, що у 7 разів перевищує кількість науковців і допоміжного персоналу, який працює на наукових станціях та задіяний в антарктичних експедиціях. З огляду на це, обговорення питань туризму та неурядової діяльності займає 25% робочого часу щорічних Консультативних Нарад Сторін Договору про Антарктику. Необхідність комплексних досліджень туризму як нової комерційної діяльності в Антарктиці зумовлена: 1) масштабністю, динамікою та диверсифікацією туристської діяльності при відсутній однозначній оцінці подальших тенденцій розвитку та механізмів їїрегулювання; 2) міжнародно-правовими та соціально-економічними наслідками формування нового ринку міжнародного туризму; 3) потенційним екологічним (кумулятивним) впливом туристської діяльності на природне середовище антарктичного регіону, якому на міжнародному рівні надано статус природного заповідника. Серед напрацювань зарубіжних учених використано розробки Рона Невіна (методика інвентаризації антарктичних територій, які інтенсивно відвідуються туристами), Памели Дейвіс (науково-практичні розробки зі шкали рекреаційних можливостей територій, адаптованої для потреб управління рекреаційною діяльністю в Антарктиці) та інших. Об’єктом дослідження є міжнародний туризм в антарктичному регіоні, а предметом – його організація та особливості. Метою роботи є аналіз та оцінка особливостей розвитку туризму в антарктичному регіоні. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання: 1) визначити вплив географічного положення на розвиток туризму в Антарктиді; 2) оцінити рівень розвитку туристичної інфраструктури; 3) розкрити специфіку формування та фактори розвитку антарктичного туризму; 4) проаналізувати структуру та динаміку міжконтинентальних турпотоків; 5) дослідити туристський потенціал району наукових інтересів України в Антарктиці, визначити його місце й роль у процесі туристичного освоєння регіону. Основним методологічним підходом в роботі є системно-структурний, який визначив застосування конкретних методів дослідження: геоситуаційного аналізу та порівняльно-географічного, класифікації та типології, математико-статистичного та ін. У роботі використані також спеціальні правові методи дослідження – порівняльно-правовий та метод тлумачення правових норм для дослідження нормативно-правової бази регулювання туристичної діяльності в районі дії Договору про Антарктику.