Зразок роботи
РОЗДІЛ 2
Лексико-семантичні особливості мови роману М. Матіос «Чотири пори життя»
2.1.Лексико-семантичні групи роману М. Матіос «Чотири пори життя»
Мовний стиль Марії Матіос, будучи оригінальним і самобутнім явищем, максимально відповідає ідейно-стильовим параметрам української літератури порогу тисячоліть.
Досліджуючи мову романів письменниці, дослідники найбільше звертали увагу на використання діалектизмів у її творах. Цим питанням займалися Колоїз Ж.В. «Діалектизми в романі Марії Матіос «Солодка Даруся», Мислива Т.А. «Діалектизми у жіночій прозі к. ХХ – п. ХХІ ст. (на матеріалі творів Марії Матіос)» та інші.
Психологічно-філософський роман “Чотири пори життя” складається з чотирьох розділів, яким відповідають чотири життєвих етапи: ранок, день, вечір і ніч. Лейтмотив книги – упродовж усього життя людина є рабом своїх пристрастей, однак настає мить, мить своєрідного катарсису і чуттєва людина навіть у пристрасті стає філософом. “Це дослідження життя людини між двома датами – датою життя та датою смерті”, – каже про свій твір письменниця.
Саме поділ роману на чотири життєві етапи дає змогу показати всі події, переживання головної героїні. Протягом твору вона зустрічає нових людей, потравляє у різні ситуації. Саме це дає змогу говорити про різноманітність лексики роману «Чотири пори життя».
Серед загальновживаної лексики у романі «Чотири пори життя» можна виділити такі групи на позначення:
1) ЛСГ на позначення назв свійських і широко відомих диких тварин:
1. « - Ти пахнеш, як ружа із райського саду…і надиш до себе, як сарна надить мисливця…»[15, с.11].
2.« Завтра нюхатиму себе, як собака, злизуючи твій запах зі шкіри, і носитиму його – як твоє сім’я в собі, щоб не розхлюпати, лише всотати до краплі, як висохла земля всотує спраглі води раптового дощу.» [15,с.24].
3. «Його пестощі легкі, як літні метелики»[15,с.26].
4.« -О, ні, комарику. Ніхто не вип’є сповна сю чашу. Вона бездонна, але не Граальська. Вона не дає безсметря.» [15,с.31].
5.«Яструб падав на каню – і пір’я розліталося по лісах і горах.» [15,с.47].
6.«Яструб падав на каню – і пір’я розліталося по лісах і горах» [15,с.47].
7. « Коліна блудили, як вівці по мокрій паші» [15,с.49].
8.«Я жаліла тореадора, який змушував лютувати бика, і ненавиділа бика, що навіть через слухавку робив уже й мене тореадором.» [15,с.70].
9. «Ти – не один», -із дня у день, як папуга, повторює чергову дурницю популярний канал і, мабуть, не помиляється.» [15,с.71-72].
10. «І хай болить голова в дятла, що в магазині черствий хліб, а у твого начальника – черстве серце…» [15, с.77].
11.«Мій сон нагадуватиме сон полохливої лані на молоденькому моріжку під старезним буком» [15,с.88].
12.«До мене поспішає олень» [15,с.88].
13.« І собаки гавкають, і півні піють» [15,с.96].
14. « Ондечки павук снується, дістає майже до дивана» [15,с.107].
15. « Та я зоставалася пташкою і могла літати хіба що тільки над своїм подвір’ям» [15, с.178].
16. « Але як забилася ластівка сивими крилами з розпуки, як картала себе моя пташина душа у пізньому покаянні за бездумно кинуті колись слова маленькому пустотливому хлопчикові» [15, с.184].
17. «У дверях стояла моя голубка мама – і, не бачачи мене, дивилася на мене.»[15, с.179].
2) ЛСГ на позначення назв спорідненості людей та свояцтва:
1.«Колись у дитинстві, в селі у бабусі, я стала свідком моторошної сцени» [15,с.73].
2.«Тоді я вперше відчула глуху неприязнь до своєї свекрухи» [15, с.113].
3.« Тато тоді нам сказав, що мамі між його малюнками легше, ніж на Великдень між людьми в церкві» [15,с.116].
4.«Ми з братом так і дотепер не знаємо, що було тоді з мамою» [15, с.116].
5. «На що дочка тільки стиснула плечими: «Скажеш таке, як маленька…» [15,с.125].
6. «Коли мене виносили з хати на подвір’я, тітка непомітно зняла шнурок із зв’язаних моїх ніг і поклала собі в пазуху» [15, с.180].
7. «Мама сиділа за незастеленим столом на місці домовини» [15, с.185].
8. « Дві сестри журилися мовчки, думаючи про одне і те» [15, с.186].
9. « - Сини плачуть, -відповіла я і хотіла додати ще щось, та інше «щось» зупинило» [15, с.223].
3) ЛСГ на позначення назв частин тіла:
1.«Схлипую з радості біля твоїх колін, як біля підніжжя Евересту, як посеред розверзлою безоднею» [15,с.23].
2.«Мені здавалося, що ще мить –і моє серце розірветься від болю і несправедливості» [15,с.27].
3. «Вона обожнювала панчохи. Тонкі, еластичні, блискучі і винятково чорні, що туго обвивали литки» [15,с.37].
4.«Через те у нього на плечі сиділа зграя метеликів із тріпотливими крильцями і плелася густа павутина на чолі» [15,с.57].
5. «Через те у нього на плечі сиділа зграя метеликів із тріпотливими крильцями і плелася густа павутина на чолі» [15,с.57].
6.«Коли ж зникав із очей, тоді, мабуть, і я зникала з його серця» [15,с.76].
7.« Боялася, що колись його любе живе обличчя скам’яніє на моїх очах і мені доведеться цілувати його мертвого?!» [15, с.217].
Магістр