Метафора у поетичній мові Василя Стуса (ID:182213)
Зміст
З М І С Т
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Розділ І. Метафоричний рівень мови як специфічна сфера.
Метафора у художньому тексті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
1.1. Метафора як спосіб сенсо- та образотворення . . . . . . . 10
1.2. Функції метафори в поетичному тексті . . . . . . . . . . . . 12
1.3 Метафора і механізми метафоризації у вимірах лінгвокогнітивістики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ….. 22
Розділ ІІ. Метафори В.Стуса крізь призму класичних типологій….. 32
2.1. Діалектична взаємодія метафори з підтекстом
(алюзійність, ремінісцентність). . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32
2.2.Традиційні семантико-структурні різновиди метафор 34
2.3. Основні моделі метафор-генітивів . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
Розділ ІІІ. Концептуальні особливості метафор у поезії
Василя Стуса. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
3.1. Концепт як лінгвофеномен . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
3.2. Динаміка метафор стрижневих концептосфер людина – природа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
3.3. Метафоричні репрезентанти внутрішнього світу людини 58
3.3.1.Метафоризація душі і серця як вияв авторського кордоцентризму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58
3.3.2. Метафорична парадигма страждання: лексичне
наповнення, асоціативний простір . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
3. 4. Простір і час як елементи антропоморфної
метафоризації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
3.5. Основні метафоричні моделі концептосфери предмети . 83
Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
Зразок роботи
Роботу виконувала самостійно від першої до останньої сторінки. Магістерська оригінальна на всі 100%. Захистила її на відмінно.
Уривок з роботи:
Складними для декодування є Стусові алюзійні метафори. Адже вони передовсім розраховані на те, що читач помітить і зіставить їх з першоджерелом і зрозуміє сенс уживання. Якщо форма метафори немовби лежить на поверхні, то її смисл захований у підтекст. Підтекст – це потенційний рівень тексту, категорія глибинного, часто втаємниченого. Він не додається до смислової структури зовні, а виступає об’єктивним елементом авторського задуму.
Там, за розпадком, за горбом,
забутий паділ дикий,
чиїм розораний ребром,
чиїм продертий криком? [90, 50].
Метафора розораний ребром актуалізує асоціацію з відомою народною піснею:
Чорна рілля ізорана, і кулями засіяна,
білим тілом зволочена, і кровію сполощена.
Ефект алюзійності Стус посилює через контамінацію складових традиційної метафори та заміщення її компонентів. Рілля ізорана, тілом зволочена – паділ дикий розораний ребром.
Знов спроневіра спалює чоло,
і дивен див біжить поверхи древа [90, 53].
„Дивен див біжить поверхи древа” – це алюзія (якщо точніше – ремінісценція) до „Слова о полку Ігоревім”.
Сюди приходять навесні
Із України липи.
Дрібненьким листям лопотять,
тонкі ламають руки,
і мовчки до небес кричать [90, 50].
У цій метафорі прочитується Симоненкова модель образотворення („Лебеді материнства”). Тільки в Симоненка „верби і тополі” позначені тихою ностальгією, ніжним щемом. У Стуса ж „липи... тонкі ламають руки і мовчки до небес кричать”: асоціація щему і замилування витісняються іншою – драматично-розпачливою.
Інші роботи з даної категорії:
Магістр