Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку мовознавства семантичні дослідження, що охопили всі рівні мови, стали одним із провідних лінгвістичних прямувань. У сфері лексикології увагу дослідників привертає проблема вивчення семантичної структури слова, яка в наш час розробляється в руслі таких лінгвістичних напрямків, як семасіологія, когнітивна лінгвістика, прагмалінгвістика, стилістика, теорія лексикографії та ін.
Упродовж останніх десятиліть не втрачає своєї актуальності проблема створення типології словотвору, в основі якої лежить функціональне навантаження твірних слів різної частиномовної належності. Розв’язання цієї проблеми стало можливим у межах основоцентричного підходу, зорієнтованого на твірну основу. Цей підхід дає змогу виявити словотвірну потужність твірних слів, установити закономірності функціонування сукупностей дериватів (словотвірних парадигм), утворених на їхній базі, та визначити вплив мовних і позамовних чинників, що регулюють реалізацію твірними основами закладених системою мови дериваційних можливостей.
У східнослов’янській та зарубіжній науці до цієї проблеми зверталися Ю. Д. Апресян, Н. Д. Арутюнова, Р. О. Будагов, В. Г. Гак, І. Г. Ольшанський, О. М. Се-ліверстова, І. В. Сентенберг, Й. А. Стернін, Г. А. Уфімцева, Дж. Лайонз, С. Ульман та ін.
В українському мовознавстві вивченням лексико-семантичної структури слова та методів її дослідження займалися В. С. Ващенко, М. П. Кочерган, Л. А. Лисиченко, І. А. Самойлова, Ж. П. Соколовська, О. О. Тараненко, О. Є. Марцинківська, Г. В. Межжеріна тощо.
Проте, незважаючи на значні напрацювання з проблеми, на сьогодні ще не з’ясовано питання про лексико-семантичну та деривативну зону лексем в українській мові. Стійкий інтерес сучасної лінгвістики до проблем аналізу лексико-семантичної та деривативної зони слова зумовили актуальність дослідження.
Метою роботи є вивчення лексико-семантична та деривативна зона лексеми «хата» в українській мові.
Об’єктом дослідження в курсові роботі є процес формування лексико-семантичної та деривативної зони лексеми «хата» в українській мові, а предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти вивчення лексико-семантичної та деривативної зони лексеми.
Об’єкт та предмет дослідження обумовили низку завдань, вирішення яких сприятиме досягненню мети дослідження.
Відповідно до мети основними завданнями дослідження є:
• розглянути сутність поняття «лексема»;
• дослідити лексико-семантичну систему української мови;
• вивчити сутність поняття семантична деривація;
• розглянути та співставити статті до слова «хата» у «Словнику української мови» та інших лексикографічних працях;
• проаналізувати метафоризацію лексеми «хата»;
• дослідити деривативну зону лексеми «хата»;
• провести дослідження лексико-сементичного поля лексеми «хата» в прислів’ях та приказках.
В процесі написання роботи було використано сукупність загальноприйнятих методів і прийомів наукового пізнання. Методологічну основу дослідження склала система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів, філософських підходів і принципів наукового пізнання, які забезпечили комплексний та всебічний аналіз обраного предмета дослідження.
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО АНАЛІЗУ СЛОВА
1.1. Сутність поняття «лексема»
Одним з ключових понять лексикології ілінгвістики в цілому є лексема. Сутність великого числа інших феноменів може бути виражена з використанням цього терміна. Але перш варто звернутися до історії цього поняття.
В середині двадцятого століття цей термін стали використовувати і лінгвісти Англії. Ними назване поняття вживалося в значенні подібному з тим, яким наділяють його російські вчені.
У російській лінгвістиці лексема - це слово якабстрактне явище, одиниця словникового складу мови. Цей термін зазвичай зустрічається в назвах статей в орфографічних і деяких інших словниках. Лексема - це абстрактна одиниця у всьому безлічі її форм і смислових значень. Таким чином, лексема розглядається як явище комплексне, що об'єднує в собі граматичну та семантичну сторону.
У США термін застосовується з тридцятих роківдвадцятого століття. Однак його значення в американській лінгвістиці досі залишається дещо розмитим. Точніше кажучи, тут паралельно один одному існує кілька визначень даного поняття.
Часто поняття "лексема" змішується американськими вченими з поняттям "ідіома".
Французькі лінгвісти також по-своєму трактують цей термін, значно звужуючи межі поняття. Воно розглядається ними як явище, схоже за значенням з терміном «основа слова» [15].
Воно вперше було введено в ужиток вітчизняним лінгвістом А. Пешковским [24] на початку минулого століття. Згодом над конкретизацією цього терміна в різні роки працювали такі вчені, як В. Виноградов, А. Смирницкий, А. Залізняк.
Лексема - це різноманіття можливих флексій (морфем, що стоять в кінці слів і службовців для їх зв'язку в реченні: стіл, стіл -а, стіл -ом). А значить, про це явище можливо говорити тільки стосовно до флективною мов, тобто таким, в яких нові форми слова утворюються за допомогою афіксів (приставок і суфіксів) [15].
Вона об'єднує в собі всі можливі значенняслова. Але не варто плутати її з поняттям семантичного поля, так як останнім складається зі слів, словосполучень і пропозицій, які пов'язані між собою граматично. Проте варто згадати, що раніше слово «лексема» використовувалося і для позначення семантичного поля, але це значення даного терміна застаріло.
Конкретний приклад реалізації лексеми називається Лексом. наприклад, хата - лексема, домашній - лекс. Лексема, як правило, незмінна, за рідкісним винятком. Приклад виключення - калоша-калоша. Аллолексом називається сукупність всіх граматичних форм лексеми.
Лексема, на відміну від слова, обов'язково несе якусь смислове навантаження. Наприклад, «книга» є в один і той же час і лексемою, і словом. А привід «але» - це тільки слово, але не лексема. Оскільки, приводи не несуть в собі самостійного значення, то і лексемами вони бути не можуть за визначенням. Слід порівняти явища «семантичне поле» і «лексема», щоб розмежувати ці поняття [15].
Наприклад, лексема «голова» може бути семантичним полем. Але в семантичне поле «голова» зазвичай входять такі слова: очі, рот, вуса і т.д.
А лексема «голова» є сукупністю граматичних форм: головний, головний, ватажок та ін.
У неї включені і смислові значення: частина тіла; керівник; ватажок; розумна людина і т. д.
Ще одна відмінність полягає в тому, що лексема – це явище об'єктивне, а зміст одного і того ж семантичного поля у різних людей може бути різним, що говорить про суб'єктивність семантичних полів.
Що стосується «фонеми», то цей термін застосовуєтьсядля формального позначення найменшої звуковий одиниці, в той час як лексема - явище семантичне і граматичне. Наприклад, лексема «будинок» складається з морфем «д», «о» і «м».
1.2. Лексико-семантична система української мови
Сукупність слів мови утворює її лексико-семантичну систему. Поняття системності лексики ґрунтується на двох озна
Магістр