Зразок роботи
I. Античні концепції співвідношення тіла та душі
Три школи – платонізм, арістотелізм та стоїцизм – сформували фундамент західної філософської думки, значно вплинувши на розуміння світу, людини та її місця у Всесвіті. Хоча вони мали спільні корені у грецькій філософії, їхні погляди на ключові питання суттєво відрізнялися [18].
Платонізм. Платонізм, розроблений Платоном (428/427 – 348/347 рр. до н.е.), ґрунтується на теорії ідей. Згідно з цією теорією, існують два світи: світ чуттєвого досвіду (світ явищ) та світ ідей (світ сутностей). Світ явищ – це лише тінь, недосконала копія світу ідей, який є вічним, незмінним та досконалим. Ідеї – це абстрактні, нематеріальні сутності, які є архетипами всіх речей у чуттєвому світі. Наприклад, ідея "краса" є архетипом усіх красивих речей, а ідея "справедливості" – архетипом усіх справедливих вчинків[6].
Ключові аспекти платонізму:
Дуалізм: Платон розрізняв душу та тіло, розглядаючи душу як безсмертну та нематеріальну субстанцію, що ув’язнена в тілі. Тіло є тільки в’язницею для душі, що прагне до світу ідей.
Теорія знання: Знання, за Платоном, є пригадуванням ідей, які душа знала до народження. Навчання – це процес пригадування цих ідей через діалог та роздуми[6].
Етика: Платон розробив етичну теорію, що ґрунтується на ідеї добра. Добре життя – це життя, що спрямоване на досягнення добра та гармонії душі.
Політика: Платон розробив теорію ідеальної держави, де влада має належати філософам, які володіють знанням ідей.
Арістотелізм. Арістотелізм, розроблений Арістотелем (384 – 322 рр. до н.е.), є системою філософії, що критикує деякі аспекти платонізму. Арістотель відкидає ідею окремого світу ідей, стверджуючи, що сутності існують у самих речах. Він розробляє концепцію сутності як сполучення матерії та форми. Форма – це те, що надає речі її особливостей та властивостей [6,21].
Ключові аспекти арістотелізму:
Реалізм: Арістотель є реалістом, він стверджує, що сутності існують у самих речах, а не в окремому світі ідей.
Логіка: Арістотель розробив формальну логіку, що стала основою для розвитку науки та філософії.
Метафізика: Арістотель розробляє метафізичну систему, що досліджує першооснови буття. Він визначає першопричину як "рушійний безрухомий
Етика: Арістотель розробляє етичну теорію, що ґрунтується на понятті "золота середина". Добре життя – це життя, що спрямоване на розвиток моральних цінностей та досягнення евдемонії (щастя).
Політика: Арістотель розглядає державу як природне об’єднання людей, що спрямоване на досягнення загального блага.
Стоїцизм. Стоїцизм, що виник у III ст. до н.е., є етичною школою, що наголошує на важливості самоконтролю та гармонії з природою. Стоїки стверджують, що єдине, що залежить від нас, – це наші думки та вчинки. Зовнішні обставини не можуть вплинути на наше щастя, якщо ми контролюємо свої емоції та думки. Ключові аспекти стоїцизму:
Космоцентризм: Стоїки розглядають Всесвіт як єдиний, живий організм, що керується логосом (розумом).
Апатія: Стоїки наголошують на важливості апатії (не в сучасному розумінні байдужості, а в розумінні спокою та самоконтролю), тобто не піддаватися емоційним коливанням.
Етика: Стоїчна етика ґрунтується на принципах мудрості, справедливості, хоробрості та розсудливості. Мета життя – жити згідно з природою.
Космополітизм: Стоїки стверджують, що всі люди є громадянами світу та мають жити в гармонії один з одним.
Магістр