Система загальнолюдських цінностей у спадщині Епікура (ID:135025)

Епікур (341 – 272 рр. до н.е.) – давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник епікурейської школи. Він є яскравим представником елліністичного періоду античної філософії (кін. IV – II ст. до н.е.), для якої характерне творче переосмислення філософських ідей попередників. У цей час філософія стає переважно життєвою мудрістю, теоретичні системи набувають значення світоглядів, центральне місце починає посідати практична частина філософії – етика. Найавторитетнішими філософськими школами елліністичної епохи були: неоплатонізм, школа перипатетиків, і, особливо, – епікуреїзм, стоїцизм та скептицизм. Наріжним каменем філософії Епікура були матеріалістичний атомізм Демокріта і гедоністичне вчення школи кіренаїків, що вбачали благо людини в розумному задоволенні, але, на відмінну від Епікура, переважно тілесному. Хоча сам Епікур відстоював свою самостійність: свого вчителя філософії Навсіфана він вважав неуком, не виявляв особливої пошани навіть до Демокріта, а в одному з листів писав: «Від усякого виховання, радість моя, рятуйся на всіх парусах!» (Діоген Лаерцій; 5, с.124).