ФІЛОСОФСЬКО-ІСТОРИЧНА МАТРИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДІЙСНОСТІ 1917-1921р. ( за працями В.І. Вернадського) (ID:166536)
Зміст
З М І С Т
Вступ…………………………………………………………………………….. 3 - 6
РОЗДІЛ І. СТАН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ТЕМИ , ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ ………………………………………………………………. 7 - 20
1.1.Історіографія проблеми
1.2. Джерельна база дослідження
Висновки
РОЗДІЛ ІІ. ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНИХ ЗАСАД ТА ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРНИХ ВПОДОБАНЬ В.І.ВЕРНАДСЬКОГО ……………………… 21 - 40
2.1. Історико-культурна матриця формування, життєвих та світоглядних засад В.І.Вернадського
2.2. Духовний пошук ( шлях) гуманіста і громадянина В.І.Вернадського
2.3. В.І.Вернадський активний організатор наукового та культурного життя в Україні
Висновки
РОЗДІЛ ІІІ. ФІЛОСОФСЬКЕ ОСМИСЛЕННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ДІЙСНОСТІ В УКРАЇНІ У РЕВОЛЮЦІЙНУ ДОБУ 1917-1921рр……….. .. 41 - 69
3.1. Проблема „національної ідентичності” в часи української революції
1917 – 1921 рр.
3.2. Ставлення Володимира Вернадського до української революції
Щоденники( 1917–1921 рр.)
3.3. Концепція української державності в поглядах В.І.Вернадського
3.3.1. Політико-державні переконання й думки В.І. Вернадського
Висновки
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...... 70 - 76
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА………………………………………………….. 77 - 92
Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність даного дослідження полягає у гострій потребі використання творчої спадщини Володимира Івановича Вернадського у розбудові демократичної,людино центричної держави, патріотичному виховання підростаючого покоління на прикладі героїв, систематизувати відомі і ввести до наукового обігу виявлені нами нові архівні джерела й документи, що вісвітлюють його життєвий шлях, державницьку, громадсько-культурницьку діяльність та літературну творчість. Грунтовне дослідження етапів становлення творчої особистості В. І. Вернадського, впливу на нього ідей культурно- мистецького сімейного оточення активної співпраці Володимира Івановича із Київською громадою дозволить більш глибоко вивчити багатовекторну діяльність В.І. Вернадського.
Поставлена нами проблема особливо цінна в історіографічному розрізі, який склався в українській (дореволюційній та сучасній) історіографії щодо українського національно - визвольного руху. Суть означеного сегменту полягає в комплексному баченні розвитку українського національного руху, діячі якого у другій половині ХІХ ст. зосередилися на поширенні української мови, незважаючи на антиукраїнські імперські цензурні та інші заборони, забезпечували безперервність та поступальності процесу українського націотворення.
В історії України, саме часи національно-демократичної революції 1917-1921 рр., є найбільш фальсифікованими, не вивченими. І дотепер побутують багато радянських історичних міфів, яких не позбудеться українська історична наука і тому для більшості дослідників української революції є дуже доречними і правдивими першоджерелами свідчення очевидців, і учасників тих буремних подій.
Безціннним джерелом є епістолярний спадок та щоденники національних культурних діячів і творців державності України. Саме в них ми можемо бачити опис подій революції і державотворення, можемо бачити і вивчати відносини між людьми, бачити ємоції та відчуття тих часів, плани і порив душі великих українців. З часів розпаду Радянського Союзу і здобуття незалежності України вийшло друком багато спогадів активних учасників і діячів культури та науки України часів революції 1917-1921 рр. Сьогодні в бібліотеках України і світу ми бачимо збірки спогадів по ті часи, та єпістолярний спадок таких творців української державності як М.Грушевського, В. Винниченка, С. Єфремова, Б. Мартоса, С. Петлюри, Д.Антоновича, Д.Дорошенка, П.Скоропадського, М. Василенка, В.Вернадського та інші.
література - 156
Інші роботи з даної категорії:
Магістр